Постанова № 34700785, 31.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2013 р.Справа № 815/4154/13-а

Категорія: 5.1.2 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Романішина В.Л.,

суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,

за участю секретаря Фурмана А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційні скарги Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2013р. ФОП ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про: визнання протиправними дій Інспекції щодо проведення перевірки дотримання законодавства про рекламу в приміщенні магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та її відповідної фіксації; визнати протиправним та скасувати рішення Інспекції №30 від 15.05.2013р. про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про рекламу; стягнути моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та суму витрат, пов'язаних із розглядом справи, в розмірі 4500 грн.

Позов обґрунтовував тим, що Інспекція помилково дійшла висновку про те, що металево-пластикові конструкції, розміщені на фасаді будинку, є рекламою, оскільки чинним законодавством не передбачено, що розміщення інформації про товар, який реалізується в тому ж місці, де розташована така інформація, є рекламою. Усі конструкції позивача були розташовані на спорудженнях власної території, тому вважаються інформаційними спорудами та/або конструкціями, на які дозвільні документи не потрібні. Для здійснення перевірки суб'єкта господарювання у Інспекції не було жодних правових підстав, так як скарга на такого суб'єкта з боку споживача не поступала. Відповідач не дотримався порядку розгляду справи щодо порушень законодавства про рекламу, а протокол та рішення складені з порушеннями.

Інспекція з питань захисту прав споживачів в Одеській області проти позову заперечила, зазначивши, що при виконанні повноважень по контролю за дотриманням законодавства про рекламу фахівцями Держспоживінспекції в Одеській області було встановлено розміщення ФОП ОСОБА_2 зовнішніх рекламних конструкцій без дозволу на розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах, що являється порушенням ч.6 ст.27 Закону України «Про рекламу». Як наслідок, 15.05.2013р. Інспекцією винесено рішення №30 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яке відповідач вважає правомірним. В задоволенні позову відповідач просив відмовити.

Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області проти позову також заперечило, зазначивши, що в поданому позові не зазначено жодної протиправної дії з боку казначейської служби та не пред'явлено жодних вимог до неї.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2013р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області №30 від 15.05.2013р. Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області стягнути на користь ФОП ОСОБА_2 судовий збір в сумі 17,21 грн. та судові витрати в розмірі 4500 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Інспекція з питань захисту прав споживачів в Одеській області та Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що прийнята із порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ФОП ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а постанову суду слід змінити. При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем було встановлено розміщення зовнішніх рекламних конструкцій за адресою: АДРЕСА_1.

29.01.2013р. Держспоживінспекцією в Одеській області був направлений на адресу ОСОБА_2 лист з вимогою у триденний термін прибути до Інспекції і пред'явити документи для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, зокрема, дозвільну документацію на рекламоносії, свідоцтво про державну реєстрацію, свідоцтво платника податку, макет замовлення, письмові пояснення, документальне підтвердження вартості розповсюдженої реклами (договори, акти виконаних робіт, рахунки, платіжні документи).

Поряд з цим, листом від 29.01.2013р. відповідач звернувся до управління реклами Одеської міської ради з вимогою надати копії дозвільних документів на розміщення рекламних конструкцій, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, відносно власника ФОП ОСОБА_2

11.02.2013р. Держспоживінспекцією в Одеській області відносно позивача було складено протокол №14 про порушення законодавства про рекламу про наявні ознаки порушення законодавства про рекламу, а саме: відсутній дозвіл на розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах, що надається виконавчими органами сільських, селищних, міських рад на підставі типових правил, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, що є порушенням ст.16 Закону України «Про рекламу» на зовнішніх рекламних конструкціях у кількості 3 одиниці з сюжетами: «Канцтовары. Ксерокс», «Канцтовары. Ксерокопия. Ризография. Распечатка...», «Ксерокс. Ризография. Распечатка. Ламинация. Закатка в пластик.». На підставі вказаного протоколу та доданих до нього матеріалів, Держспоживінспекцією в Одеській області було прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу №14 від 13.02.2013р. відносно розповсюджувача ФОП ОСОБА_2 Про розгляд справи, яку було призначено на 22.02.2013р., щодо прийняття рішення про порушення законодавства про рекламу, позивача було повідомлено листом №619/8 від 15.09.2013р., який ним особисто отримано.

Позивач на розгляд справи про порушення законодавства про рекламу не з'явився. 22.02.2013р. Держспоживінспекцією в Одеській області було складено протокол засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу №14/1, відносно ФОП ОСОБА_2

У зв'язку з неможливістю встановити вартість розповсюдженої реклами відповідачем було вирішено матеріали справи направити до Держспоживінспекції України для подальшого розгляду та застосування штрафних санкцій.

11.03.2013р. за результатами розгляду справи Держспоживінспекцією України було надано відповідь за №814, згідно якої ФОП ОСОБА_2 порушено ч.6 ст.27 Закону України «Про рекламу».

03.04.2013р. Держспоживінспекцією в Одеській області було складено протокол засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу №14/2 відносно ФОП ОСОБА_2 та, у зв'язку з необхідністю витребування документів, прийнято рішення про перенесення засідання на 10.04.2013 року. Про розгляд справи, призначеної на 10.04.2013р., позивач був належним чином повідомлений.

10.04.2013р. Держспоживінспекцією в Одеській області було складено протокол засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу №14/3 відносно ФОП ОСОБА_2 та, у зв'язку з необхідністю вивчення та опрацювання наданих документів від позивача, прийнято рішення про перенесення засідання на 22.04.2013р., про що також належним чином повідомлено позивача.

22.04.2013р. Держспоживінспекцією в Одеській області було складено протокол засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу №14/4 відносно ФОП ОСОБА_2 та, у зв'язку з необхідністю надання запиту та отримання відповіді від управління реклами Одеської міської ради, знову було прийнято рішення про перенесення засідання на 15.05.2013р.

Листом від 25.04.2013р. за №1556/8 Держспоживінспекція в Одеській області звернулась до начальника управління реклами Одеської міської Ради з вимогою надати інформацію стосовно рекламних конструкцій, які належать ФОП ОСОБА_2 у кількості 3 одиниці за адресою: АДРЕСА_1., у відповідь на який Управління повідомило, що ні виконавчим комітетом Одеської міської ради, ні Управлінням реклами не видавалось жодного дозволу на розміщення зовнішньої реклами ФОП ОСОБА_2

15.05.2013р. Держспоживінспекцією в Одеській області було складено протокол засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу №14/5 відносно ФОП ОСОБА_2 За результатами розгляду справи Держспоживінспекцією в Одеській області прийнято Рішення №30 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу, яким на позивача накладено штраф у розмірі 1700 грн.

Задовольняючи частково позов ФОП ОСОБА_2 суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині щодо визнання протиправними дій посадових осіб по проведенню перевірки дотримання законодавства про рекламу у приміщенні магазину розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та її відповідної фіксації, оскільки судом встановлено та відповідачем по справі не заперечувалось, що перевірка у спірних правовідносинах не проводилась, що унеможливлює прийняття рішення про визнання протиправними дій, які взагалі не вчинялись посадовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області. Постанова суду в цій частині сторонами не оскаржена, а тому, на підставі ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції не переглядає рішення суду в цій частині.

Що ж до прийнятого рішення Інспекції №30 від 15.05.2013р. про накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про рекламу, колегія суддів погоджується з висновком Одеського окружного адміністративного суду про незаконність оскаржуваного рішення та, у зв'язку з цим, наявність підстав для його скасування.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про рекламу» реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Частиною 7 статті 8 вказаного Закону передбачено, що розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Відповідно до ч.6 ст.9 Закону України «Про рекламу» вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що зовнішні конструкції, які належать ФОП ОСОБА_2 у кількості 3 одиниці з сюжетами: «Канцтовары. Ксерокс», «Канцтовары. Ксерокопия. Ризография. Распечатка...», «Ксерокс. Ризография. Распечатка. Ламинация. Закатка в пластик...» не містять ознак реклами, оскільки вони розміщувалися виключно для інформування споживачів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. №693 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу (далі - Порядок №693), який регулює питання накладення уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав). Вказаним Порядком встановлено, що накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право Голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники

Пунктом 8 зазначеного Порядку передбачено, що рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу в розмірі 300 і більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян приймається виключно уповноваженою посадовою особою Держспоживінспекції.

Згідно п.9, п.10 Порядку №693 підставою для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу є відповідний протокол, складений уповноваженою посадовою особою Антимонопольного комітету, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Мінфіну, НКЦПФР або Держспоживінспекції та її територіальних органів. Протокол про порушення законодавства про рекламу подається Держспоживінспекції або її територіальним органам за місцем вчинення порушення. Протокол розглядається у місячний строк.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, рішення про початок розгляду справи прийнято відповідачем 11.02.2013р., а рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №30 прийнято 15.05.2013р. Тобто, в порушення п.10 Порядку №693, провадження по справі тривало понад три місяці.

Колегія суддів критично ставиться до посилань апелянта на наявну в матеріалах справи Доповідну записку від 13.03.2013р. головного спеціаліста відділу контролю за рекламною діяльністю та торгівлею на відстані Лукянова А.В., в якій він просить продовжити розгляд справи №14/2013 про ознаки порушень вимог статті 16 Закону України «Про рекламу» відносно ФОП ОСОБА_2, оскільки, з неї неможливо встановити, яке рішення було прийнято керівником по поставленому питанню.

Слід зазначити, що на підставі п.15 Порядку №693, позивач звертався до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області з заявою про проведення експертизи для встановлення вартості рекламних конструкцій, однак в матеріалах справ відсутні відомості про прийняття відповідного рішення по вказаному питанню.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з Одеським окружним адміністративним судом, що рішення про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу №30 від 15.05.2013р. прийнято Держспоживінспекцією в Одеській області із численними порушеннями Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затв. постановою КМУ від 26.05.2004р. №693, а тому воно підлягає скасуванню. Доводи апеляційних скарг в цій частині рішення суду не спростовують.

Поряд з цим, оскаржуваною постановою Одеський окружним адміністративний суд зобов'язав Управління Державної казначейської служби України стягнути на користь ФОП ОСОБА_2 судовий збір в сумі 17,21 грн. та судові витрати в розмірі 4500 грн. з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області.

В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області посилається на те, що при вирішенні спору в цій частині суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки вимога щодо зобов'язання стягнення витрат на правовому допомогу не була предметом спору. Колегія суддів не бере до уваги такі твердження апелянта, оскільки заява про визначення розміру судових витрат та їх стягнення була подана Одеському окружного адміністративному суду позивачем 26.06.2013р. та наявна в матеріалах справи (а.с. 142-146).

Також, апелянт зазначає, що йому незрозуміло, чому суд першої інстанції стягує судові витрати та витрати на правовому допомогу із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області. Колегія суддів вважає, що судом обрано вірний механізм повернення судових витрат позивачу.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

У резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.87 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи віднесено витрати на правову допомогу.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом. При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Частина 3 статті 90 КАС України передбачає, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Вказівка законодавця на обмеження розміру компенсації витрат на правову допомогу законом свідчить, що ці витрати не будуть відшкодовуватися у повному розмірі, якщо вони перевищуватимуть певну суму. Оскільки закону, про який йдеться у ч.3 вказаної статті, на даний час не має, розмір такої компенсації з урахуванням обставин конкретної справи повинен визначити суд. Витрати на правову допомогу повинні бути підтверджені документально. Тому інші засоби доказування цих обставин, крім письмових, є недопустимими.

Колегія суддів не погоджується з твердженнями апелянта, що позивачем належними доказами не обґрунтовано розміру заявлених ним до відшкодування витрат на правову допомогу, оскільки суду в підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу наданий договір №006/05-13 «Про надання послуг правового характеру» та квитанція до прибуткового касового ордеру №006/05-13 від 12.06.2013р.

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо необхідності відшкодування позивачу в повному обсязі понесених останнім витрат на правову допомогу, оскільки відповідно до ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, оскільки позов ФОП ОСОБА_2 задоволено частково, то стягнення витрат на правову допомогу в повному обсязі, на думку колегії суддів, є порушенням ч.3 ст.94 КАС України. Як наслідок, у випадку задоволення однієї із двох позовних вимог по суті спору відшкодуванню підлягатиме половина понесених позивачем витрат, що, в даному випадку, становить 2250 грн. Застосувавши принцип пропорційності щодо відшкодування сплаченого позивачем судового збору, суд першої інстанції не застосував цей принцип щодо інших витрат по справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті постанови правильно по суті спору вирішено справу, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до п.1 ч.1 ст.201 КАС України, рішення суду першої інстанції підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.2, 201 ч.1 п.1, 205, 207, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області та Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року змінити.

Викласти абзац 3 резолютивної частини постанови Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року у наступній редакції: «Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області стягнути із Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 17,21 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 2250 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунку Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області.»

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 01.11.2013р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Димерлій О.О.

Єщенко О.В.