Ухвала суду № 34703374, 07.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 р. Справа № 9104/117503/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Іщук Л.П.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Солід-Україна» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Солід-Україна» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.04.2012 року за №№0000352201, 0000362201, 0000041791.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податковим органом в порушення положень Податкового кодексу України 02.12.2010 № 2755-VI помилково та безпідставно зроблено висновок щодо нікчемності договорів укладених між ТОВ «Солід-Україна» та ТОВ «Промислові мастила», при цьому необґрунтовано збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток. На момент вчинення господарських операцій відомості про вказаного контрагента знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та останній був зареєстрованим платником податку на додану вартість. Валові витрати та податковий кредит сформовані відповідно до вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року та п. 138.1 ст. 138, п.139.1 ст.139, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України 02.12.2010 № 2755-VI у зв'язку з виконанням контрагентом договору. При цьому понесені валові витрати та сформований податковий кредит підтверджуються первинними, розрахунковими документами та податковими накладними.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 року задоволено позовні частково, оскільки суд погодився з наведеними позивачем доводами.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ДПІ у м. Івано-Франківську, який просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що рішення ДПІ у м. Івано-Франківську ґрунтуються на висновках про неможливість здійснення позивачем вказаних господарських операцій через те, що відповідно до акту від 07.11.2011 року за №756/23-2/20601546 позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промислові мастила», складеного Борсипільською ОДПІ Київської області, зазначений контрагент позивача не міг придбати автомобільну оливу у ТОВ «Вега плюс» та ТОВ «Сіріус-Сервіс КІА», оскільки його, контрагента, правочини з цими товариствами не були спрямовані на здійснення реальної господарської діяльності - придбання товарів, зокрема, оливи. Вважає перевіркою доведеним, що укладення договорів спрямовано на здійснення операцій з отримання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів. Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Солід-Україна» 05.09.2003 року зареєстровано виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та 11.04.2003 року взято на податковий облік і на момент проведення перевірки знаходиться на обліку в ДПІ у м. Івано-Франківську та було платником податку на додану вартість. Працівниками ДПІ у м. Івано-Франківську в період з 13.03.2012 року по 21.03.2012 року проведено виїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Солід-Україна» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

28.03.2012 року за результатами перевірки складено акт перевірки №1381/22-1/32360621, яким встановлено порушення підприємством вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року та п. 138.1 ст. 138, п.139.1 ст.139 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1759 грн., в тому числі за II кв. 2011 року в сумі 523 грн., за III кв. 2011 року в сумі 1236 грн; пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п.200.1 ст.200 ПК України 02.12.2010 № 2755-VI, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1530 грн., в тому числі за липень 2011 року на 455 грн., серпень 2011 року на 583 грн. та жовтень 2011 року -492 грн.; п. 176.2 ст. 176 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI, оскільки у І-ІІ кварталі 2011 року відображено виплати коштів не всім фізичним особам-підприємцям за придбані у них товари (роботи, послуги) та нотаріусу за надання нотаріальних послуг.

На підставі акта перевірки податковим органом 09.04.2012 року прийнято щодо підприємства податкові повідомлення-рішення №0000352201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 30756 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1 грн.; №0000362201, яким товариству встановлено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1530 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 765 грн.; №0000041791, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників за штрафною (фінансовою) санкцією в розмірі 1020 грн.

Висновки відповідача ґрунтуються на нікчемності правочинів по взаємовідносинах позивача з ТОВ «Промислові мастила», що слідує акта від 07.11.2011 року за №756/23-2/20601546 позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промислові мастила», складеного Борсипільською ОДПІ Київської області, оскільки зазначений контрагент позивача не міг придбати автомобільну оливу у ТОВ «Вега плюс» та ТОВ «Сіріус-Сервіс КІА», так як його, контрагента, правочини з цими товариствами не були спрямовані на здійснення реальної господарської діяльності - придбання товарів, зокрема, оливи.

Аналізуючи вимоги ч.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІУ від 16.07.1999 року, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №334/94-ВР від 08.12.1994 року, ст.134, п. 138.4 ст. 138, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України 02.12.2010 № 2755-VI необхідно вказати, що підставою для формування валових витрат та податкового кредиту є наявність первинного документа та податкової накладної, що підтверджують понесені підприємством валові витрати та сформований податковий кредит. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції вчиненні підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

Суд першої інстанції встановив, що між позивачем та ТОВ «Промислові мастила» укладено усну угоду з приводу придбання в останнього паливно-мастильних матеріалів, а саме оливи автомобільної марок М10Г2К, МГЕ-46В, що підтверджується дослідженими в судовому засіданні накладними, товарно-транспортними накладними та податковими накладними.

Відповідно до оглянутих в судовому засіданні банківських виписок з розрахункових рахунків позивача, оплата за придбання товару здійснювалася ним безготівковим розрахунком шляхом перерахування відповідних коштів на рахунки контрагента через ПАТ «УніКредит Банк».

В подальшому придбана автомобільна олива була використана в ході господарської діяльності ТОВ «Солід-Україна» відповідно до актів на списання паливно-мастильних матеріалів за червень, серпень, жовтень та грудень 2011 року.

Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755-ІV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до п.9.8 ст.9 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР реєстрація платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

При цьому, згідно ст.198 ПК України 02.12.2010 № 2755-VI право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку.

На момент вчинення господарських операцій позивачем з ТОВ «Промислові мастила» відомості про вказаного контрагента знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Також на момент вчинення оспорюваних господарських операцій контрагент ТОВ «Промислові мастила» був в установленому порядку зареєстрований платником податку на додану вартість з правом складання податкових накладних.

Вказані обставини не заперечуються податковим органом в акті перевірки і під час розгляду судової справи по суті.

Також необхідно зазначити, що відповідно до п.3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Згідно з п.6 даного Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Однак, всупереч наведеним вимогам, акт перевірки не містить об'єктивного аналізу господарських операцій вчинених позивачем з ТОВ «Промислові мастила», натомість ґрунтується виключно на припущеннях про те, що вони не могли відбутись, а отже є нікчемними.

Зважаючи на наведене, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на нікчемність господарських операцій, оскільки відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що цивільна правоздатність та дієздатність позивача або його контрагента на час укладання правочину була обмежена рішенням будь-якого суду. Також в порядку, передбаченому чинним законодавством не надано суду судових рішень про визнання недійсними установчих документів на час укладання правочину, чи будь-якого іншого рішення суду або іншого органу, до компетенції якого віднесено встановлення таких фактів.

Також необхідно зазначити, що висновки акта перевірки ТОВ «Промислові мастила» Борсипільською ОДПІ Київської області від 07.11.2011 року за №756/23-2/20601546, що зазначений контрагент позивача не міг придбати автомобільну оливу у ТОВ «Вега плюс» та ТОВ «Сіріус-Сервіс КІА», оскільки у його, контрагента, правочини з цими товариствами не були спрямовані на здійснення реальної господарської діяльності - придбання товарів, зокрема, оливи, немає юридичної сили для позивача та не породжує для нього жодних юридичних наслідків, а також відповідачем не представлено доказів наявності рішень, що приймались за наслідками складання вказаного акта.

Щодо застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції за платежем податок з доходів найманих працівників в розмірі 1020 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення від 09.04.2012 року за №0000041791, то необхідно вказати наступне.

Приписами ст. 111 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI встановлено, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна. Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Згідно п. 113.3 ст. 113 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Зважаючи на те, що податковим органом застосовано штрафні (фінансові) санкції за порушення, вчиненні в період з 1 січня по 30 червня 2011 року, то застосована до позивача штрафна (фінансова) санкція за платежем податок з доходів найманих працівників в розмірі 1019 грн. є неправомірною.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2012 року у справі №2а-1041/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

Л.П.Іщук

Повний текст виготовлено 08.11.2013р.