Ухвала суду № 34703368, 07.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 р. Справа № 9104/117624/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Хобор Р.Б., Іщук Л.П.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Солід-Україна» до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Солід-Україна» звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №0099932303 від 30.09.2011 року, за № 0100012303 від 28.10.2011 року та за №0100232303 від 06.12.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно, всупереч вимогам Податкового кодексу України від 23.12.2010 року N 2856-VI, за наслідками, проведеної 19.09.2011 року, перевірки без врахування показників податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року, безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2011 року в розмірі 2904 грн., та в результаті невірного застосування положення підпункту «а» п. 200.14 ст. 200 ПК України від 23.12.2010 року N 2856-VI, помилково вважав, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування, та внаслідок чого протиправно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Одночасно зазначає, що податкова накладна дає підстави для формування податкового кредиту в межах 365 календарних днів з дати її виписки.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2012 року задоволено позовні вимоги, оскільки суд погодився з наведеними позивачем доводами.

Не погодившись з постановою суду її оскаржив відповідач - ДПІ у м. Івано-Франківську, яка просить скасувати дану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема зазначає, що 19.09.2011 року перевіркою встановлено заниження позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2011 року в розмірі 2904 грн, та у відповідності до підпункту «а» п. 200.14 ст. 200 ПК України від 23.12.2010 року N 2856-VI йому направлено оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №0099932303 від 30.09.2011 року про встановлення заниження за червень 2011 року суми бюджетного відшкодування з сплати податку на додану вартість в розмірі 2904 грн. Так як позивач добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з п. 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Перевіркою позивача 17.10.2011 року встановлено, що позивач 2904 грн. заявив до бюджетного відшкодування за липень 2011 року, а тому податковим повідомленням-рішенням за №0100012303 від 28.10.2011 року зменшено суму бюджетного відшкодування на 2904 грн. та застосовано до нього штрафні (фінансові) санкції в розмірі 726 грн. Податковим повідомленням-рішенням за №0100232303 від 06.12.2011 року застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкцій в розмірі 726 грн., які підлягали застосуванню 28.10.2011 року у зв'язку із наявністю в діях позивача повторного порушення вимог податкового законодавства, однак ці санкції помилково не були вчасно застосовані.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Солід-Україна» 05.09.2003 року зареєстровано виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та 11.04.2003 року взято на податковий облік і на момент проведення перевірки знаходиться на обліку в ДПІ у м. Івано-Франківську та було платником податку на додану вартість.

Працівниками ДПІ у м. Івано-Франківську в період з 13.09.2011 року по 19.09.2011 року проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Солід-Україна» з питань підтвердження законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за червень 2011 року.

За результатами перевірки 19.09.2011 року складено акт перевірки№9541/23-3/32360621, яким встановлено порушення підприємством п. 200.14 ст. 200 ПК України від 23.12.2010 року N 2856-VI, що призвело до заниження заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2011 року на 2 904 грн.

Суд першої інстанції встановив, що підприємство в податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року задекларовало частину залишку від'ємного значення, фактично сплаченої постачальникам, яка не брала участі у розрахунках бюджетного відшкодування (не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів) в розмірі 107169 грн., фактично декларуванню за даним показником підлягало від'ємне значення в розмірі 110073 грн., тобто на 2904 грн. більше ніж задекларовано.

15.08.2011 року ТОВ «Солід-Україна» подано ДПІ у м. Івано-Франківську податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2011 року, в додатку №2 до якої відображено залишок від'ємного значення в розмірі 2904 грн., що не був включений в бюджетне відшкодування згідно декларації за червень 2011 року.

Відповідно до п.п. «а» п. 200.14 ст. 200 ПК України від 23.12.2010 року N 2856-VI встановлено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Пунктом 50.1 ст. 50 ПК України від 23.12.2010 року N 2856-VI встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Зважаючи на встановлені обставини та наведені приписи ПК України від 23.12.2010 року N 2856-VI, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ТОВ «Солід-Україна» до проведення податковим органом (13.09.2011 року) перевірки підприємстава, останнім в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року відображено уточнюючі показника бюджетного відшкодування податку за червень 2011 року. Допущене позивачем заниження відшкодування податку за червень 2011 року усунуто відображеними показниками у складі податкової декларації за липень 2011 року, тобто у наступному податковому періоді, а 2904 грн. включено до складу бюджетного відшкодування податку на додану вартість, то висновок відповідача про добровільну відмову від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування є помилковим.

Тому податкове повідомлення-рішення за №0099932303 від 30.09.2011 року про встановлення заниження ТОВ «Солід-Україна» суми бюджетного відшкодування з сплати податку на додану вартість в розмірі 2904 грн. за червень 2011 року є протиправним та таким, що підлягає до скасування.

Відповідно, є протиправними та такими, що підлягають до скасування податкові повідомлення-рішення за №0100012303 від 28.10.2011 року та за №0100232303 від 06.12.2011 року, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2011 року на 2904 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції, у зв'язку із обліком вказаної суми бюджетного відшкодування в розмірі 726 грн.

За приписами ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.05.2012 року у справі №2а-614/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.Б.Хобор

Л.П.Іщук

Повний текст виготовлено 08.11.2013р.