Постанова № 34701987, 05.11.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Справа № 914/1334/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С.

суддів Малех І.Б.

Желік М.Б.

при секретарі Половко М.Б.

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Старий Відень", м.Трускавець, Львівська область, за №10 від 05.07.13 року та ОСОБА_2, м. Нюрнберг, ФРН, № б/н від 25.09.2013 року

на рішення господарського суду Львівської області від 25.06.2013 року.

у справі № 914/1334/13

за позовом: ОСОБА_3, м. Київ, ОСОБА_4, м. Київ, ОСОБА_5, м. Київ,

до відповідача-1: ОСОБА_2, м. Нюрнберг, ФРН

до відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю "Старий Відень", м. Трускавець, Львівська область,

до відповідача-3: Державного реєстратора виконавчого комітету Трускавецької міської ради, м. Трускавець,

третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, м. Київ,

про: визнання договорів купівлі-продажу корпоративних прав ТзОВ "Старий Відень" удаваними правочинами, визнання права власності та зобов'язання до вчинення дій.

За участю представників сторін:

від позивачів: ОСОБА_7 - адвокат;

від відповідача 1: ОСОБА_8 - представник на підставі договору про надання правової допомоги від 27.03.2013 року, ОСОБА_2;

від відповідача 2: Лозан С.І. - представник на підставі довіреності № б/н від 09.03.2013 року;

від третьої особи 1 : не з'явився;

від третьої особи 2 : не з'явився;

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

рішенням господарського суду Львівської області від 25.06.2013р. у справі № 914/1334/13 (суддя Мороз Н.В.) позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, м. Київ до відповідача-1: ОСОБА_2, м. Нюрнберг, ФРН до відповідача-2: ТзОВ "Старий Відень", м. Трускавець, Львівська область, до відповідача-3: Державного реєстратора виконавчого комітету Трускавецької міської ради, м. Трускавець, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, м. Київ, про визнання договорів купівлі-продажу корпоративних прав ТзОВ "Старий Відень" удаваними правочинами, визнання права власності та зобов'язання до вчинення дій, задоволено частково. Визнано право власності на частку у статутному капіталі ТзОВ "Старий Відень" у розмірі 33,33% статутного капіталу за ОСОБА_3; 33,34% статутного капіталу - за ОСОБА_4, 33,33% статутного капіталу - за ОСОБА_5; зобов'язано Державного реєстратора Трускавецької міської ради, м. Трускавець, вул. Бориславська,2 внести запис до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців про перелік засновників ТзОВ "Старий Відень" та розмір їх часток у статутному капіталі у відповідності до статуту ТзОВ "Старий відень" в редакції від 11.10.2006р.: ОСОБА_5 з часткою у статутному капіталі-33,33%; ОСОБА_3 з часткою у статутному капіталі- 33,33%; ОСОБА_4 з часткою у статутному капіталі-33,34%. В частині решти вимог у позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 25.06.2013 р. у справі № 914/1334/13 відповідачі 1,2 - ОСОБА_2 та товариство з обмеженою відповідальністю ,,Старий Відень'' - подали апеляційні скарги з підстав, неповноти з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник - товариство з обмеженою відповідальністю ,,Старий Відень'' мотивує апеляційну скаргу тим, що позивачами не надано жодних доказів, про те, що спірний правочин вчинявся з метою приховування інших правовідносин, при тому удаваність є наслідком дії обох сторін, а також спливом позовної давності та непідвідомчістю спору господарським судам.

На підставі наведено скаржник просить рішення господарського суду Львівської області від 25.06.2013 року скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

В своїй апеляційній скарзі апелянт - ОСОБА_2 посилається на те, що ТзОВ «Старий Відень» є неналежним відповідачем, а відтак, враховуючи місце її проживання, спір територіально не підсудний господарському суду Львівської області та, окрім того, підсудний лише загальним судам. Стверджує про недоведеність факту отримання позики ОСОБА_3, реальний характер укладених правочинів та розуміння сторонами їх наслідків, набрання законної сили рішенням господарського суду Львівської області від 29.03.2012 р. та безпідставне незастосування строку давності.

На підставі наведеного просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 25.06.2013 року та відмовити у позові.

Автоматизованою системою документообігу суду справу №914/1334/13 розподілено для розгляду головуючому - судді Костів Т.С..

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.2013 року у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено суддів Малех І.Б. та Желіка М.Б..

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.13 р. подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 27.08.13 р..

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.08.2013 року, у зв'язку із перебуванням суддів Малех І.Б. та Желіка М.Б. у відпустках, у склад колегії для розгляду справи №914/1334/13 господарського суду Львівської області введено замість суддів Малех І.Б. та Желіка М.Б.- суддів Марка Р.І. та Матущака О.І..

Ухвалою суду від 27.08.2013 року розгляд справи відкладався у зв'язку із письмовим клопотанням скаржника про відкладення розгляду справи через неможливість забезпечити явку повноважного представника.

10.09.2013 року розпорядженням голови суду, у зв'язку із зайнятістю суддів Марка Р.І та Матущака О.І. у складі іншої судової колегії, у склад колегії для розгляду вищезазначеної справи введено замість суддів Марка Р.І. та Матущака О.І.- суддів Малех І.Б. та Желіка М.Б..

Ухвалою суду від 10.09.2013 року розгляд справи відкладався з підстав, викладених у ній.

Ухвалами суду від 27.09.2013 року поновлено пропущений строк на оскарження рішення в апеляційному порядку, прийнято та приєднано апеляційну скаргу ОСОБА_2 до апеляційного провадження по справі № 914/1334/13.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 року , у зв'язку із перебуванням судді Малех І.Б. у відпустці, у склад колегії для розгляду справи №914/1334/13 господарського суду Львівської області введено замість судді Малех І.Б. - суддю Бойко С.М..

Ухвалою суду від 01.10.13 року розгляд справи відкладався з підстав, зазначених у ній.

22.10.2013 року розпорядженням голови суду, у зв'язку із зайнятістю судді Бойко С.М. у складі іншої судової колегії, у склад колегії для розгляду справи № 914/1334/13 введено замість судді Бойко С.М.- суддю Малех І.Б.

Ухвалою суду від 22.10.13 року розгляд справи відкладався на 05.11.2013 року з підстав, визначених у ній.

Представникам роз'яснено їх права згідно ст.22 ГПК України.

В судове засідання 05.11.2013 року представник позивачів з'явився, проти заявлених апеляційних скарг заперечив, з підстав зазначених у поданих письмових запереченнях на них, надав усні пояснення по суті спору.

Представник скаржника - ОСОБА_2 в судове засідання з'явився, апеляційну скаргу підтримав повністю з мотивів, наведених у ній.

В судове засідання 05.11.2013 року представник апелянта - товариства з обмеженою відповідальністю "Старий Відень" з'явився, свою апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі. Надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача 3 в судове засідання не з'явився, проте на адресу суду направив клопотання (вх. № 05-04/5543/13 від 18.09.13 року) про розгляд справи без його участі.

В судове засідання 05.11.2013 року представник третьої особи не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне:

як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, ТзОВ "Старий Відень" було зареєстроване 11.10.2006 р., що підтверджується статутом, затвердженим рішенням загальних зборів учасників від 06.10.2006 р. протокол №1. Статутний фонд визначений у розмірі 570000 грн., який поділений між учасниками: ОСОБА_5 - 190000 грн. (33,33%); ОСОБА_4 - 190000 грн. (33,34%); ОСОБА_3 - 190000 грн. (33,33%) (п. 5.1.3. статуту у вказаній редакції). У відповідності до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 18.04.2013 р., учасниками ТзОВ "Старий Відень" зареєстровані ОСОБА_3 - внесок до статутного фонду 76000 грн.; ОСОБА_2 - внесок до статутного фонду 494000 грн., ТзОВ "Старий Відень" - розмір внеску до статутного фонду - 0 грн.. Статутний капітал був повністю сформований в розмірі 570000 грн. 11.10.2007 р..

Протоколом загальних зборів учасників ТзОВ "Старий Відень" від 03.11.2008 р. ОСОБА_3 обрано головою товариства та надано йому право вчиняти юридичні дії від імені товариства без довіреності, у т.ч. підписувати господарські договори. 03.06.2009 р. між ОСОБА_2 (покупець) та ОСОБА_3 (продавець) укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав товариства з обмеженою відповідальністю "Старий Відень", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за №1497, за яким продавець продав свою частку у статутному капіталі ТзОВ "Старий Відень" у розмірі 20%, що еквівалентно 114000 грн.. 03.06.2009 р. між ОСОБА_2 (покупець) та ОСОБА_4 (продавець) укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав товариства з обмеженою відповідальністю "Старий Відень", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за №1495, за яким продавець продав свою частку у статутному капіталі ТзОВ "Старий Відень" у розмірі 33,33%, що еквівалентно 190000 грн.. 03.06.2009 р. між ОСОБА_2 (покупець) та ОСОБА_5 (продавець) укладено договір купівлі-продажу корпоративних прав товариства з обмеженою відповідальністю "Старий Відень", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за №1496, за яким продавець продав свою частку у статутному капіталі ТзОВ "Старий Відень" у розмірі 33,33%, що еквівалентно 190000 грн..

У відповідності до умов зазначених договорів, перехід права власності на частку відбувається в момент укладення та нотаріального посвідчення договору. Перехід корпоративних прав учасників від продавця до покупця відбувається в момент внесення відповідних змін до статуту ТзОВ "Старий Відень" та їх державної реєстрації (п. 4.3.). Оплата вартості часток здійснюється покупцем до підписання договору (п. 2.2.). Однак, доказів проведення такої оплати до чи після підписання договорів в матеріалах справи немає. Посилання скаржника на ту обставину, що цей факт сторонами не заперечувався і що суд першої інстанції безпідставно вимагав доказів цього факту не заслуговує на увагу, враховуючи обов'язок суду забезпечити повноту дослідження всіх обставин справи в їх сукупності. Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Протоколом загальних зборів учасників ТзОВ "Старий Відень" №1/2009 від 23.06.2009 р. вирішено задовольнити волевиявлення ОСОБА_4, ОСОБА_5 про їх вихід із складу учасників товариства та відступлення належних їм часток у статутному капіталі; а також частини належної ОСОБА_3 частки шляхом їх продажу ОСОБА_2; у зв'язку зі зміною складу учасників товариства було затверджено статут у новій редакції. Така редакція статуту ТзОВ "Старий Відень" була зареєстрована на підставі вказаного протоколу 23.04.2010 р. Відповідно до п. 1.3. цієї редакції статуту, учасниками визначено ОСОБА_3 з вкладом 152000 грн. (13,4%) та ОСОБА_2 з вкладом 418000 грн. (86,6%). При цьому, у відповідності до листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 01.11.2010 р. №172/01-14 вбачається, що ним також було посвідчено заяву представника ОСОБА_2 від її імені від 27.08.2009 р. про вихід з числа учасників товариства та відчуження належної їй частки на користь ОСОБА_11. Посилання скаржника на ту обставину, що зміст такої заяви не досліджувався і дата її складання відрізняється в часі від дати реєстрації статуту, не заслуговує на увагу враховуючи, що лист нотаріуса про таку обставину носить характер письмового доказу згідно із ст. 36 ГПК України, а вміщені у ньому відомості не були спростовані в світлі жодного доказу наявного у справі.

Рішенням господарського суду Львівської області від 29.03.2012 р. у справі №5015/355/12 за позовом ОСОБА_4 до ТзОВ "Старий Відень", за участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: державного реєстратора виконкому Трускавецької міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 позов задоволено повністю, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТзОВ "Старий Відень" від 23.06.2009 р., оформлене протоколом №1/2009; скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів ТзОВ "Старий Відень", здійснену державним реєстратором виконкому Трускавецької міської ради 23.04.2010 р.; скасовано запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТзОВ "Старий Відень" від 23.04.2010 р.. Посилання скаржника на те, що вказане рішення набуло законної сили не заслуговує на увагу, оскільки постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 р. задоволено апеляційну скаргу ТзОВ "Старий Відень", рішення господарського суду Львівської області від 29.03.2012 р. скасовано, а в позові ОСОБА_4 відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2012 р. задоволено касаційну скаргу ОСОБА_4, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 р. скасовано, а рішення господарського суду Львівської області від 29.03.2012 р. залишено без змін. Рішення суду по зазначеній справі не носить преюдиційного характеру в силу ч. 2 ст. 35 ГПК України внаслідок відмінності у складі сторін. Як вбачається з довідки Державної реєстраційної служби України, записом 10 проведено скасування реєстраційної дії за зазначеним судовим рішенням. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що чинною залишилась редакція статуту, діюча до редакції статуту, зареєстрованої 23.04.2010 р., із складом засновників ОСОБА_5 - 190000 грн. (33,33%); ОСОБА_4 - 190000 грн. (33,34%); ОСОБА_3 - 190000 грн. (33,33%).

Не заслуговує на увагу і посилання скаржника - товариства з обмеженою відповідальністю "Старий Відень" - на недоведеність удаваного характеру оскаржуваних правочинів при тому, що посилання позивачів на удаваний характер договорів купівлі-продажу корпоративних прав товариства з обмеженою відповідальністю "Старий Відень" від 03.06.2009 р., укладених між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ґрунтуються на твердженні про те, що такі укладались з метою забезпечення виконання сторонами договору позики на суму 780000 доларів США підтверджуються матеріалами справи, зокрема, листом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 від 01.11.2010 р. №172/01-14 згідно із яким, нотаріусом було наперед посвідчено неподану реєстратору заяву представника ОСОБА_2 від її імені від 27.08.2009 р. про вихід з числа учасників товариства та відчуження належної їй частки на користь ОСОБА_11, наданням позики у відповідній сумі голові товариства Лисенку В.М., поверненням цієї позики, підтвердженим заявою від 11.03.2010р., відсутністю доказів фактичної оплати за оскаржуваними договорами. Належних доказів зворотнього скаржником не подавалось ні суду першої, ні апеляційної інстанції, а твердження про ознайомленість сторін із змістом правочинів та наслідками вчинення удаваного правочину не спростовують факту їх вчинення з метою свідомого приховання іншого правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. При цьому, відповідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. За удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції підставно відмовив у позові про визнання вказаних правочинів недійсними, застосувавши при цьому наслідки того правочину, який сторони насправді уклали, задовольнити вимоги про визнання права власності позивачів на відповідні частки як такі, що носять похідний характер від констатованого факту удаваності оскаржуваних правочинів при тому, що редакція статуту, в якій був змінений склад засновників була визнана недійсною судовим рішенням.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", для проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридична особа повинна подати (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення) такі документи: заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи; примірник оригіналу (ксерокопію, нотаріально засвідчену копію) рішення про внесення змін до установчих документів. Документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення про внесення змін до установчих документів; оригінали установчих документів юридичної особи з відміткою про їх державну реєстрацію з усіма змінами, чинними на дату подачі документів, або копія опублікованого в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про втрату всіх або частини зазначених оригіналів установчих документів; два примірники змін до установчих документів юридичної особи у вигляді окремих додатків або два примірники установчих документів у новій редакції; документ, що підтверджує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації змін до установчих документів, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі внесення змін до установчих документів, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, крім документів, які передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається примірник оригіналу (ксерокопія, нотаріально засвідчена копія) одного із таких документів: рішення про вихід юридичної особи із складу засновників (учасників); заяви фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників); заяви, договору, іншого документа про перехід чи передачу частки учасника у статутному капіталі товариства; рішення уповноваженого органу юридичної особи про примусове виключення засновника (учасника) із складу засновників (учасників) юридичної особи, якщо це передбачено законом або установчими документами юридичної особи. Заявою від 17.08.2012 р. №5015/355/12 позивач звертався до реєстратора про вчинення відповідних реєстраційних дій, що підтверджується відміткою про отримання цієї заяви. Однак, жодних доказів надання відповіді та проведення відповідної реєстрації змін суду не надано. Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відтак, правомірним є висновок суду і в частині задоволення цієї вимоги.

Відповідно до норм ГПК України, господарським судам підвідомчі спори, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником, у тому числі учасником, який вибув, а також учасниками господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів. Суд першої інстанції підставно виходив з того, що те, що позивачі на момент звернення до суду не є учасниками товариства не свідчить про те, що між ними немає корпоративних відносин, які підлягають розгляду у господарський судах. Відтак, судом було враховано не лише суб'єктний склад відносин, а й предмет спору, на який не впливає безпосереднє формулювання позовних вимог враховуючи, що ряд з них носять похідний характер від стверджуваного корпоративного права позивачів на участь у товаристві.

Не заслуговує на увагу, як не доведене у встановленому порядку, посилання скаржника на помилкове незастосування позовної давності. Також, скаржник ОСОБА_2 зазначила, що позивачами пропущено строк оспорення договорів купівлі-продажу та не надано підстав для його поновлення.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі статтею 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Статтею 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини 1 статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. В даному випадку господарський суд погоджується із твердженнями позивачів, викладеними у позовній заяві про те, що враховуючи той факт, що сторони при укладенні договорів купівлі-продажу усвідомлювали, що між ними виникають відносини позики, забезпечені заставою, і сподіваючись на реальне виконання саме договору позики, забезпеченого заставою, а також те, що відповідач 1, отримавши позичені кошти від позивачів вчинила дії, які потягнули за собою перехід часток у статутному капіталі товариства у свою власність, про що було здійснено запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 23.04.2010 року, про порушення своїх прав позивачам стало відомо саме 23.04.2010 року. Отже, перебіг строку позовної давності починається саме з 23.04.2010 року і, з врахуванням того, що позивачі звернулися до господарського суду з позовною заявою 05.04.2013 року, вони діяли в межах строку позовної давності. Також, скаржник ОСОБА_2, безпідставно посилається на непідвідомчість даного спору господарським судам України та безпідставність залучення ТзОВ «Старий Відень» в якості позивача у справі в світлі положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", згідно якої усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обов'язків учасника господарського товариства, на підставі пункту 4 часини першої статті 12 ГПК підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від суб'єктного складу учасників спору.

Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції відповідають закону і матеріалам справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відповідач додаткових доказів не подав і суду апеляційної інстанції, не обґрунтовував неможливості подання таких доказів суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Однак, у встановленому законом порядку підстави, передбачені у ст. 104 ГПК України для скасування або зміни судового рішення не були доведені суду належними доказами.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, наявні в них докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Львівської області від 25.06.2013 р. у справі № 914/1334/13 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Старий Відень" та ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 25.06.2013 р. у справі № 914/1334/13 - без змін.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 08.11.2013 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Малех І.Б.

Суддя Желік М.Б.