Постанова № 34688825, 05.11.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2013 р. Справа № 922/2826/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Ільїн О.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - Счастлива Я.О.,

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3060 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 16.09.13 у справі

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків,

до ФОП ОСОБА_3, м. Харків,

про стягнення 12 067,66 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, вартості безпідставно отриманої теплової енергії у сумі 12067,66 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.09.2013 року (суддя Кухар Н.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (відповідач) займає нежитлові приміщення 1-го поверху, загальною площею 139,00 кв.м., що розташовані у багатоповерховому житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1, на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 04.08.2008р.

01.06.2009р. між відповідачем та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (позивачем) було укладено Договір №11941 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, на підставі якого позивач здійснював постачання теплової енергії до вищезазначеного приміщення відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.03.2012р. по справі № 5023/186/12 встановлено, що цей Договір купівлі-продажу теплової енергії № 11941 від 01.06.2009р. припинив свою дію 31.12.2010р.

Позивач вказує, що після припинення дії Договору відповідач продовжував отримувати теплову енергію на потреби опалення свого приміщення з централізованої системи опалення, постачання якої здійснює КП "Харківські теплові мережі" на підставі розпорядження Харківського міського голови "Про початок опалювального сезону" 2010-2011p.p., 2011-2012р.р. та 2012-2013р.р.

Позивач зазначає, що система опалення всього будинку єдина з системою опалення приміщення відповідача й не має окремого теплового вводу, отже КП "Харківські теплові мережі" не має технічної можливості відключити приміщення відповідача від централізованої системи опалення. Постачання теплової енергії у багатоповерховий житловий будинок здійснюється автоматично з постачанням теплової енергії до приміщення відповідача.

На підтвердження факту постачання теплової енергії позивач надав акти на включення опалення у 2010р., 2011р. та 2012р., а також акти на відключення опалення у 2011р., 2012р. та 2013р., підписані та скріплені печатками представників КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувачем житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.

За розрахунком позивача вартість безпідставно придбаної відповідачем теплової енергії за період з січня 2011 року по квітень 2013 року складає 12076,66 грн.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивачем не доведено факту споживання ним теплової енергії у визначений вище період. Крім того, на думку відповідача, виконаний позивачем розрахунок теплового навантаження на нежитлові приміщення не відповідає приписам Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630 та нормам ДБН 8.2.5.-39:2008 "Теплові мережі", затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 09.12.2008р. № 568 та СНиП 2.04.05-91", які є обов'язковими при здійсненні розрахунку теплового навантаження та застосовуються при проектуванні нових та реконструкції, модернізації та технічному переоснащенні існуючих теплових мереж.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позову, колегія суддів виходить з наступного.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що в провадженні господарського суду Харківської області знаходилась справа № 5023/186/12 за позовом заступника прокурора Дзержинського району м.Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради, Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про стягнення 4591,35 грн.

Рішенням від 26.03.2012р. у даній справі, яке набрало законної сили, було встановлено, що відповідач звертався до позивача листом від 30.08.2010р., в якому повідомив про відмову від отримання послуг з теплопостачання та просив вирішити питання щодо розірвання Договору № 11941 від 01.06.2009р. У листі від 15.09.2010р., надісланому на адресу позивача, відповідач повторно виразив намір щодо відмови від отримання послуги з теплопостачання до нежитлового приміщення та запропонував припинити фактичне постачання теплової енергії в гарячій воді, у зв'язку з чим були запрошені компетентні представники КП "ХТМ" для прийняття участі в демонтажі системи опалення, яке було призначено на 23.09.2010р. Копії вказаних листів з відмітками про їх отримання позивачем містяться в матеріалах справи (арк. 64, 65).

Оскільки представники КП "ХТМ" за запрошенням відповідача не прибули, постачання теплоенергії КП "ХТМ" припинено не було, демонтаж систем опалення (батареї) було проведено складом комісії за відсутності КП "ХТМ", що підтверджується актом від 23.09.2010р. (арк. 67 справи).

Відповідач звернувся до позивача із заявою від 29.11.2010р., в якій зазначив, що Договір № 11941 від 01.06.2009р. купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді діє лише до 31.12.2010р. та є таким, що припиняє свою дію з наступної після 31 грудня 2010р. дати із врахуванням вихідних та святкових днів.

Додатком 3 від 01.06.2009р. до спірного Договору сторони домовились про умови припинення постачання теплової енергії. Так, згідно п. 1 та п. 1.2. Додатку, теплопостачальна організація припиняє постачання теплової енергії споживачу в разі письмового звернення споживача про припинення теплопостачання у разі його надходження до теплової організації не пізніше як за 3 доби до запланованого відключення при наявності технічної можливості відключення приміщення, а також за умови, що не постраждають інтереси інших споживачів.

Таким чином, під час розгляду справи № 5023/186/12 судом було встановлено, що постачання теплової енергії до приміщень відповідача було припинено відповідачем за процедурою, визначеною Договором № 11941 від 01.06.2009р. (Додаток № 3).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Стаття 1213 ЦК України встановлює, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Позивачем не надано суду доказів того, що відповідач у період з січня 2011 року по квітень 2013 року безпідставно отримував майно за рахунок іншої особи, а саме безпідставно споживав теплову енергію, яка постачалась позивачем.

Додані позивачем до позовної заяви акти підключення і відключення споживача (яким є Дільниця № 3 КП "Жилкомсервіс") до джерела теплової енергії не є належними доказами факту отримання відповідачем теплової енергії, оскільки ці акти підтверджують отримання теплової енергії будинком у цілому, а з урахуванням факту відсутності в приміщеннях відповідача батарей - приладів, які здійснюють споживання теплової енергії і її розповсюдження з метою обігріву приміщень, отримання відповідачем теплової енергії від позивача є неможливим з об'єктивних причин.

Отже, посилання позивача на положення ст.ст. 1212,1213 Цивільного кодексу України в обґрунтування безпідставного споживання відповідачем теплової енергії є недоречним.

У своїх поясненнях до позовної заяви представник позивача зазначив, що при визначенні вартості отриманої відповідачем теплової енергії він керувався "Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94, затвердженими Держжиткомунгоспом України 14.12.1993р.

Як вірно зазначає місцевий господарський суд, розрахунок теплового навантаження на опалення приміщень стоматологічного кабінету за адресою: АДРЕСА_1, копію якого позивачем було надано в обґрунтування розміру позовних вимог, був виконаний у 2009 році, тобто до здійснення відповідачем демонтажу системи опалення у займаних приміщеннях. У зв'язку з цим вбачається, що позивачем не було враховано приписи Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630 і норм ДБН 8.2.5.-39:2008 "Теплові мережі", затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 09.12.2008р. № 568 та СНиП 2.04.05-91", які є обов'язковими при здійсненні розрахунку теплового навантаження та застосовуються при проектуванні нових, реконструкції, модернізації та технічному переоснащенні існуючих теплових мереж.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.09.2013 року залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України

Повний текст постанови складено 05.11.2013 року

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Ільїн О.В.