Постанова № 34688828, 06.11.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Справа № 917/1201/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Барбашова С.В.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Хамкевич І.А. (довіреність №98 від 04.11.13)

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3011 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 03.09.13 у справі № 917/1201/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Група Славен", м.Чернівці

до Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", м.Кременчук

про стягнення 24698,20 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.09.13 (суддя Гетя Н.Г.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 23473,84 грн. основного боргу, 47,45 грн. інфляційних витрат, 1176,91 грн. 3% річних, 1720,50 грн. судового збору.

Відповідач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального і процесуального права, а також на неповне з'ясування обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ «Славен», посилаючись на безпідставність тверджень апелянта, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання (повідомлення відділення зв'язку долучено до матеріалів справи, а.с.85), не направив свого представника для участі в судовому засіданні та не повідомив суд про причини його неявки. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що відповідач не скористався своїм диспозитивним правом на участь представника в судовому засіданні, тому розгляд апеляційної скарги є можливим за відсутності представника Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ".

Заслухавши в судовому засіданні представника позивача, перевіривши матеріали справи на предмет правильності їх юридичної оцінки місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів встановила наступне.

29.07.11 між Холдинговою компанією "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства (покупець), в подальшому відповідно до наявної в матеріалах справи копії статуту (а.с. 24-26) перейменованим у Публічне акціонерне товариство "АвтоКрАЗ" (відповідач), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Група Славен" (позивач, продавець) був укладений договір № 932/11 (а.с. 15-16), згідно з яким продавець зобов'язався поставити і передати у власність покупця товар, що вказаний у специфікації № 1 до договору, а покупець у свою чергу - прийняти та оплатити товар на умовах договору (розд. 1 договору).

У відповідності до п. 11.1. договору № 932/11 від 29.07.2011 року (далі - договір) даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.11.

Відповідно до п. 2.2. договору та підписаної між сторонами специфікації № 1 (а.с. 17) загальна вартість товару, що підлягає поставці, складає 23473,84 грн. (з урахуванням ПДВ).

Згідно із п. п. 3.1., 3.2., 3.5. договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом продавця на умовах DDP (м. Кременчук, склад покупця) за Міжнародними правилами Інкотермс-2000 протягом 10 днів після надання покупцем письмових заявок. Датою поставки товару вважається дата його отримання, вказана у накладній.

У відповідності до п. 5.1. договору розрахунки за товар здійснюються по факту поставки товару з відстрочкою платежу протягом 20 банківських днів.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами в ході апеляційного провадження, 01.09.11 (тобто в період дії договору від 29.07.11 №932/11) позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 23473,84 грн., про що свідчать наявні у матеріалах справи копія видаткової накладної № РН-0000084 від 01.09.11, а також відповідної податкової накладної (а.с. 19, 20). Даний товар був отриманий відповідачем через повноважного представника Іванову Ірину Петрівну на підставі довіреності серії ААГ № 779378 від 01.09.11 (а.с. 21).

Доказів укладення між сторонами інших договорів на поставку цієї ж продукції сторонами не надано. Представником позивача в судовому засіданні 05.11.13 зазначено, що ТОВ "Група Славен" не здійснював відповідачеві жодних інших договірних або позадоговірних поставок крім тієї, що мала місце 01.09.11.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що дана поставка не є поставкою за договором від 29.07.11 №932/11, оскільки пунктом 3.3 договору передбачено, що постачальник зобов'язується надати покупцеві товар протягом десяти днів з дати заявки покупця на дану партію товару. Як зазначає відповідач, письмових заявок на поставку товару по договору покупець постачальнику не надавав, повідомлення від постачальника щодо товару покупець не отримував. Таким чином, посилаючись на ч.2 ст.530, ч.4 ст.612, ч.1 ст.613 ЦК України, апелянт стверджує, що прострочення зі сторони відповідача не настало у зв'язку з простроченням позивача, який не пред'являв вимог про оплату товару, і оскільки, на думку апелянта, поставка товару є позадоговірною, строк оплати ще не настав.

З приводу вищевказаних тверджень колегія суддів зазначає наступне.

У договорі дійсно міститься норма, якою передбачено, що поставка товару здійснюється протягом 10 днів після надання покупцем письмових заявок; продавець не проводить відвантаження без письмового узгодження з покупцем номенклатури і об'ємів поставки. Разом з тим, як вбачається з тексту договору, вказані приписи містяться у п.3.2, а не у п.3.3 (на який посилається відповідач у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі).

У матеріалах справи (а.с.46) є копія листа №102-40 від 01.08.11, який відповідач направив позивачеві. Як вбачається із вказаного листа та підтверджено присутнім в судовому засіданні представником позивача, проект договору був підготовлений саме покупцем (відповідачем) та направлений продавцю (позивачу) на оформлення. В абзаці 3 даного листа зазначено, що покупець просить продавця здійснити відвантаження товару відповідно до специфікації №1 (яка згідно з п.4.1 договору є невід'ємною його частиною).

Колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом обґрунтовано прийнято зазначений документ в якості доказу надання відповідачем заявки в порядку п.3.2 договору від 29.07.11 №932/11 - оскільки згаданим листом №102-40 від 01.08.11 безумовно підтверджується волевиявлення ПАТ "АвтоКрАЗ" щодо укладення договору та його виконання шляхом надання відповідної заявки продавцеві у відповідності з умовами даного договору. Таким чином, твердження апелянта про відсутність письмових заявок на товар не відповідають матеріалам справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що в належним чином оформленій накладній №РН-0000084 від 01.09.11 (а.с.19), в якій зазначено номенклатуру та вартість товару у повній відповідності зі специфікацією №1 до договору (а.с.17), а також у податковій накладній та в довіреності на отримання товару, виданій відповідачем уповноваженому працівникові, міститься посилання на договір від 29.07.11 №932/11 (оригінали договору, видаткової накладної № РН-0000084 від 01.09.11, податкової накладної від 01.09.11 та довіреності серії ААГ № 779378 від 01.09.11, надані позивачем, оглянуто колегією суддів у судовому засіданні 05.11.13). Тобто зазначеними доказами підтверджується факт, що поставку товару від 01.09.11 обома сторонами (покупцем та продавцем) було документально оформлено як поставку за договором від 29.07.11 №932/11.

За таких обставин, на думку суду апеляційної інстанції, посилання апелянта на відсутність письмового повідомлення постачальника покупцю не може бути підставою для визнання поставки позадоговірною.

Отже доводи апелянта не спростовують обґрунтованого та підтвердженого матеріалами справи висновку місцевого господарського суду про те, що поставка від 01.09.11 здійснювалася саме за договором від 29.07.11 №932/11.

Таким чином, враховуючи, що відповідно до п. 5.1. договору розрахунки за товар здійснюються по факту поставки товару з відстрочкою платежу протягом 20 банківських днів, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду про те, що відповідач порушив своє договірне зобов'язання щодо строку оплати товару.

Натомість твердження апелянта про те, що вказаний строк не настав, на думку суду апеляційної інстанції, є безпідставними, оскільки даний строк, зазначений у вищенаведеному п.5.1 договору, закінчився 29.09.11. А тому посилання апелянта на ч.2 ст.530, ч.4 ст.612, ч.1 ст.613 ЦК України і на те, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми Цивільного кодексу України, не відповідають обставинам справи та змісту вищенаведених норм матеріального права, тлумачення яких відповідачем є довільним.

Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується апелянтом, станом на час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції отриманий товар покупцем не було оплачено. В апеляційній скарзі також не наведено переконливого обґрунтування, чому заборгованість за товар, факт отримання якого ПАТ "АвтоКрАЗ" визнає, не було погашено після отримання від позивача претензії від 29.11.12 (а.с.22) та взагалі не надано на вказану претензію жодної відповіді - в порушення приписів статей 7 та 8 ГПК України, а також пункту 10.2 договору від 29.07.11 №932/11, яким передбачено досудове врегулювання шляхом пред'явлення претензій в межах терміну позовної давності та розгляд претензій в місячний термін з дати їх отримання.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що претензія стосується договірних поставок і не має відношення до оплати товару, що поставлявся поза договором. Разом з тим ним не надано доказів здійснення будь-яких інших договірних або позадоговірних поставок крім тієї, яка мала місце 01.09.11 в рамках договору від 29.07.11 №932/11 і про яку зазначено у претензії від 29.11.12.

Тому посилання апелянта на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи колегія суддів вважає такими, що суперечать матеріалам справи, а тому не можуть бути підставою для задоволення апеляційних вимог та скасування оскаржуваного рішення.

Натомість місцевим господарським судом правомірно, з наданням належної правової оцінки наявним у справі доказам у їх сукупності відповідно до вимог статті 43 ГПК України, із посиланням на умови договору та на ст. 174, 193 ГК України, а також на ст.ст. 11, 509, 510, 525, ч. 1 ст. 530, ст. 526, ч. 1 ст. 629, ст. 712 ЦК України та інші норми, що регулюють спірні правовідносини, зроблено обґрунтований висновок про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 23473,84 грн. боргу є правомірними та обґрунтованими, внаслідок чого підлягають задоволенню.

Враховуючи доведеність факту здійснення поставки від 01.09.11 саме за договором від 29.07.11 №932/11 та факту прострочення оплати відповідачем поставленого товару (що не було спростовано апелянтом), місцевим господарським судом також обґрунтовано, згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, задоволено позов і в частині стягнення з відповідача на користь позивача 47,45 грн. інфляційних витрат та 1176,91 грн. 3% річних - у відповідності до наданого позивачем обґрунтованого розрахунку. В апеляційній скарзі відповідачем не наведено жодних заперечень щодо розміру вищевказаних нарахувань.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АвтоКрАЗ", м.Кременчук, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 03.09.13 у справі №917/1201/13 залишити без змін.

Повний текст постанови підписано 07.11.13.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Барбашова С.В.