Постанова № 34684677, 16.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/29429/11

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Тетіївська пересувна механізована колона № 300" (далі - Товариство)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011

у справі № 2а-9873/10/1070

за позовом Товариства

до Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (далі - Тетіївська МДПІ)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 22.11.2004 № 0001532331/2, згідно з яким позивача притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 80526 грн. за порушення вимог пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Справа розглядалася судами неодноразово.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2010 ухвалені у справі судові рішення було скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з метою перевірки обставин щодо належності реалізованих Товариством товарно-матеріальних цінностей до продукції власного виробництва.

За наслідками нового розгляду справи постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2011 позов задоволено з посиланням на невідповідність форми оскаржуваного акта індивідуальної дії вимогам чинного законодавства.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 назване рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено частково; податкове повідомлення-рішення від 22.11.2004 № 0001532331/2 визнано протиправним в частині визначення позивачеві штрафної санкції у сумі 80526 грн. як податкового зобов'язання; в решті позову відмовлено. У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з правомірності притягнення Товариства до відповідальності за продаж товарів невласного виробництва без застосування реєстратора розрахункових операцій, тоді як невідповідність акта індивідуальної дії формальним вимогам не може слугувати підставою для його скасування.

Посилаючись на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції дійсним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду зі спору.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Тетіївською МДПІ було проведено планову комплексну документальну перевірку з питань дотримання Товариством вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2003 по 31.03.2004, оформлену актом від 01.09.2004 № 334/23-1/01354102. Під час цієї перевірки податковим органом було виявлено факт реалізації позивачем продукції невласного виробництва без використання РРО. Наведені обставини стали підставою для застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 80526 грн. згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням (яке було прийнято з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження).

У справі, що переглядається, суди обох попередніх інстанцій дійшли висновку про порушення позивачем вимог пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яким передбачено обов'язок суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Однак при цьому суди залишили поза увагою той факт, що у преамбулі названого Закону вказано, що цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

На час виникнення спірних правовідносин тлумачення термінів "оптова торгівля" та "роздрібна торгівля" надавалося у листі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 25.02.2002 № 56-38/87, згідно з яким:

оптова торгівля - це сфера підприємницької діяльності з придбання і відповідного перетворення товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам підприємницької діяльності. Включає як безпосередні комерційні зв'язки на умовах договорів купівлі-продажу та поставки між підприємствами-виробниками і споживачами, так і зв'язки між ними через торговельних посередників;

роздрібна торгівля - це сфера підприємницької діяльності з продажу товарів або послуг на основі усного або письмового договорів купівлі-продажу безпосередньо кінцевим споживачам для їх власного некомерційного використання.

Продаж продукції не у рамках торгової діяльності як виду економічної діяльності не може розглядатися як операція, що підпадає під сферу дії Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Як вбачається з установлених судами обставин справи, позивач не провадив торговельну діяльність. Реалізація спірних товарно-матеріальних цінностей не мала систематичного характеру та не здійснювалася через оптову або роздрібну торгівлю.

А відтак підстави для поширення положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» на спірні правовідносини відсутні.

Отже, за даних обставин проведення Товариством відповідних готівкових розрахунків з оформленням прибуткових касових ордерів не може кваліфікуватися як порушення позивачем правил здійснення розрахункових операцій та слугувати підставою для притягнення позивача до відповідальності у вигляді оспорюваного штрафу.

У той же час суд касаційної інстанції не може погодитися з мотивами, покладеними судом першої інстанції в основу прийняття рішення про задоволення даного позову. Адже, як вірно зазначив апеляційний суд, лише формальна невідповідність акта законодавчим вимогам сама по собі не може бути підставою для його скасування.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові акти попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення по суті спору, яким задовольнити позовні вимоги.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Тетіївська пересувна механізована колона № 300" задовольнити.

2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.01.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 у справі № 2а-9873/10/1070 скасувати.

3. Позов задовольнити. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 22.11.2004 № 0001532331/2.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько