Ухвала суду № 34684678, 24.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/62764/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.06.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2011

у справі № 0670/4238/11

за позовом Приватного підприємства «Толін»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Толін» (далі по тексту - позивач, ПП «Толін») звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Житомирі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2011 № 0000292304.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права і прийняте нове рішення про відмову в задоволені позову.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками ДПІ у м. Житомирі було проведено виїзну позапланову перевірку позивача з питань правомірності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.01.2008 по 30.06.2010.

Перевіркою виявлені порушення п. 1.8 ст. 1 пп. 7.2.2 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/95-ВР (далі по тексту - Закон № 168/95-ВР), що призвело до зменшеня суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 125261,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з наступних обставин, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/95-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Сума бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, правильність визначення яких підтверджено матеріалами справи.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження такого факту.

Крім того, нормами Закону № 168/97-ВР право платника податку на відшкодування ПДВ не поставлене в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу до кінцевого виробника.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 та ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2011 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі відхилити.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров