Постанова № 34684658, 28.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2013 року м. Київ К-32849/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу

Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010

у справі №2-а-5154/08

за позовом Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області

до Інвестиційного сільськогосподарського підприємства «Янтар» ЛТД у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю

про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2008, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010, у задоволенні позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Податковим органом проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання відповідачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 2005 по 2007 роки, за результатами якої складено акт №521/23-13914138 від 08.10.2007.

На підставі акта перевірки прийнято рішення №0000182352/0 від 17.10.2007, яким за порушення вимог п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 58750 грн., а також №0000192352/0 від 17.10.2007, яким за порушення п.3.1 п.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320, в сумі 2731,37 грн.

Несплата відповідачем за вищезазначеними рішеннями штрафних санкцій стала підставою для звернення з даним позовом.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що нарахування податковим органом штрафних санкцій за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є безпідставним, оскільки реалізація позивачем основних засобів та сировини не є торгівельною діяльністю, а отримання коштів - розрахунковою операцією у розумінні Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», що виключає можливість застосування до позивача штрафних санкцій на підставі положень цього Закону.

Судова колегія погоджується з вищезазначеними висновками судів попередніх інстанцій та не вбачає підстав для скасування постановлених рішень у цій частині.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2731,37 грн., за порушення позивачем вимог пп. 3.1 п.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320, суди попередніх інстанцій встановили, що зазначене порушення мало місце 01.12.2006 та 26.12.2006.

Однак, враховуючи, що рішення про застосування штрафних прийнято 17.10.2007, а до суду позов подано 05.03.2008, податковим органом пропущено річний строк встановлений ст.250 Господарського кодексу України.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 238 Господарського кодексу України, санкції, передбачені за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, є адміністративно-господарськими санкціями. На такі санкції не поширюються процедури визначення податкових зобов'язань, встановлені в Законі України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21ю12.2000 № 2181-ІІІ.

Штрафні санкції, передбачені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 № 439/95, належать до адміністративно-господарських санкцій, одним видом з яких є адміністративно-господарський штраф (статті 239, 241 Господарського кодексу України).

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій встановлені статтею 250 Господарського кодексу України, згідно із якою адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, податковий орган, виявивши факт порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, зокрема порушення вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, яке мало місце 01.12.2006 та 26.12.2006, прийняв рішення про застосування такого виду адміністративно-господарських санкцій, як штрафні санкції, 17.10.2007 тобто в межах встановленого ст.250 ГК України строку (протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності).

Згідно положень частини 4 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачені цією статтею штрафи в повному обсязі стягуються до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до пункту 12 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17 березня 2001 року № 110 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідальність за повноту і своєчасність сплати донарахованих податків, інших платежів, застосованих сум штрафних (фінансових) санкцій несуть платники податків.

Оскільки нараховані рішенням №0000192352/0 від 17.10.2007 штрафні (фінансові) санкції добровільно у встановлений для цього строк суб?єктом господарювання не сплачено, звернення податковим органом з позовом про їх примусове стягнення відбулося з дотриманням повноважень та в межах строку, встановленого ст. 99 КАС України.

Відповідно до статті 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Пунктом 4 частини 1 статті 223 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право змінити судове рішення суду першої інстанції, скасувавши судове рішення суду апеляційної інстанції.

Оскільки суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, але помилково ототожнив строки застосування штрафних санкцій та строки звернення до суду про їх стягнення, що призвело до помилкової відмови в задоволенні позову у цій частині, і апеляційна інстанція не усунула цей недолік, то є підстави для зміни прийнятого ним рішення із скасуванням рішення суду апеляційної інстанції в цій частині.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 225, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2008 змінити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Інвестиційного сільськогосподарського підприємства «Янтар» ЛТД у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю (67143, Одеська обл., Великомихайлівський район, с.Юрківка, код ЄДРПОУ 13914138) в доход Державного бюджету України штрафні (фінансові) санкції визначені рішенням Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області №0000192352/0 від 17.10.2007 в розмірі 2731 (Дві тисячі сімсот тридцять одна) грн. 37 коп.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010 в цій частині скасувати.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун