Ухвала суду № 34684655, 28.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2013 року м. Київ К-33244/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09.12.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010

у справі №2а-8228/09/2670

за позовом Державного підприємства «Український державний науково-дослідний інститут технологій товарно-грошового обігу, фінансових і фондових ринків «Укрелекон»

до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 09.12.2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010, позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001532310/0 від 09.07.2009 ДПІ у Святошинському районі м.Києва.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відподіачем проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового за період з 01.10.2006 по 31.03.2009, за результатами якої складено акт №131/23-209/33194637 від 26.06.2009.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995; п. 5 ст. 203 ЦК України, внаслідок чого позивачем було занижено податок на прибуток на загальну суму 35867,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2006 року в сумі 24541,00 грн., за 1 квартал 2007 року в сумі 4423,00 грн., за 2 квартал 2007 року в сумі935,00 грн., за 3 квартал 2007 року в сумі 1594,00 грн., за 4 квартал 2007 року в сумі 3536,00 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 839,00 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0001532310/0 від 09.07.2009 яким визначено податкові зобов?язання з податку на прибуток у загальній сумі 53800,50 грн., у т.ч. основного платежу 35867,00 грн. та 17933,50 грн. штрафних санкцій.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

До таких обмежень, згідно підпункту 5.3.9 вищеназваного Закону, відносяться витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено договір № 03/12/04 від 06.12.2004 з ТОВ «СП «Інженерні системи СДС» про оренду та інженерно-технічне обслуговування майна.

Виконання умов зазначеного договору підтверджено актами здачі-прийому виконаних робіт № С-У/10 від 31.10.2006, № С-У/11 від 30.11.2006, №С-У/12 від 29.12.2006, №С-У/12 від 31.01.2007, №СД3 від 28.02.2007, №СД4 від 30.03.2007, №СД5 від 30.04.2007, №СД6 від 31.05.2007, №СД7 від 31.07.2007, №СД8 від 31.08.2007, №СД9 від 28.09.2007, № СД10-07 від 31.10.2007, № СД11-07 від 30.11.2007, № СД12-07 від 29.12.2007, № СД01-08 від 31.01.2008, № СД02-08 від 29.02.2008.

27.02.2006 позивачем укладено договір № 27/02/06 з СПД ОСОБА_2 згідно з яким останній зобов?язується надати послуги з прибирання офісних та виробничих приміщень в порядку та на умовах, визначених договором.

Виконання договору у повному обсязі підтверджується актами здачі-приймання (надання послуг) №06-01/06 від 30.06.2006, № 07-02/06 від 31.07.2006, № 087-032/06 від 31.08.2006, № 09-04/06 від 30.09.2006, № 15-10/06 від 31.10.2006, № 16-11/06 від 30.11.2006 та № 17-12/06 від 29.12.2006.

Надані позивачем акти здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п.24 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995.

Правильно відхилено судами попередніх інстанцій і доводи відповідача про нікчемність укладених позивачем з контрагентами договорів, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак, доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваної угоди відповідачем не надано.

Не можуть бути підставою для інших висновків і доводи відповідача, що спірні операції не мали реального товарного характеру, оскільки вони засновані на припущеннях, що суперечить ст.159 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, висновки суду першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 09.12.2009 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун