Ухвала суду № 34684654, 28.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2013 року м. Київ К-27151/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції в м. Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010

у справі № 2а-576/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Насоселектромаш»

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010, позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Суми №0000852306/0/79109 від 19.11.2009 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2009 року на суму 11508 грн.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена перевірка за питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку а квітень 2009 року, за наслідками якої складено акт від 13.11.2009 №7856/23-6/32318056-184.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за квітень 2009 року на суму 11508,33 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000852306/0/79109 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 11508 грн. за квітень 2009 року.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем був укладений договір №1-04 від 02.02.2009 з ТОВ «Кальцій» щодо поставки поглиначів хімічних вапняних. На виконання договору позивачем у березні 2009 року здійснено передоплату у сумі 69050 грн. у т.ч. ПДВ 11508,33 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, та отримано від продавця відповідні податкові накладні.

Згідно довідки, складеної податковим органом за наслідками позапланової виїзної перевірки, №4619/23-6/32318056-100 від 26.06.2009 підтверджено заявлену позивачем суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2009 року у сумі 17387 грн. Крім того підтверджено відображення ТОВ «Кальцій» в складі податкових зобов?язань сум ПДВ з отриманої від позивача передоплати.

У зв?язку з відмовою замовника від обладнання, позивач у свою чергу відмовився від закупівлі вищезазначеної продукції, ТОВ «Кальцій» здійснено повернення суми попередньої оплати та надано розрахунки коригування кількісних і вартісних показників, відповідно до яких позивачем здійснено коригування податкового кредиту за березень 2009 року та відповідно зменшення бюджетного відшкодування наступних періодів.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення, були регламентовані пп.7.2.6 п.7.2, п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту), яких платник податків зобов'язаний був дотримуватися і виключно за умови порушення яких, формування податкового кредиту могло бути визнано неправомірним.

Судами попередніх інстанцій не встановлено порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Натомість було встановлено, що податковий кредит сформований на підставі податкової накладної, виписаної контрагентом позивача, що зареєстрований платником податку на додану вартість, за першою із подій, визначених у пп.7.5.1 п. 7.5 ст. 7, та складеній відповідно до пп.7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, які виникли за першою із законодавчо визначених подій, зокрема на дату зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягали поставці.

Закон України «Про податок на додану вартість» право віднести до складу податкового кредиту звітного періоду сплачений (нарахований) податок на додану вартість не пов'язує з фактичним одержанням товару покупцем, а у випадку подальшої будь-якої зміни суми компенсації товару передбачає відповідне коригування, зокрема покупцем суми податкового кредиту, а постачальником суми податкового зобов'язання.

Таким чином, норми Закону України «Про податок на додану вартість» не мають обмежень щодо включення податку на додану вартість, який сплачено у попередній оплаті постачальнику, до податкового кредиту та при розрахунку бюджетного відшкодування, за відсутності доказів, що господарські зобов'язання укладені без наміру викликати реальне настання правових наслідків та з метою безпідставного отримання коштів з державного бюджету шляхом відшкодування податку на додану вартість.

Вищенаведеним спростовуються доводи відповідача, які наведені ним в касаційній скарзі, як підставу для скасування постановлених по справі рішень судів попередніх інстанцій.

Враховуючи наведене, висновки суду першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми відхилити, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 27.01.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун