Ухвала суду № 34684624, 29.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/11938/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Ланченко Л.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області

на постанову Закарпатського окружного адміністративного від 02 листопада 2010 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року

по справі №2а-422/10/0770

за позовом Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області (надалі - Ужгородська МДПІ у Закарпатській області)

до Приватного підприємства "Весна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнбоу ЛТД" (надалі - ПП «Весна», ТОВ "Рейнбоу ЛТД")

про стягнення коштів, отриманих без установлених законом підстав, -

встановив:

У лютому 2010р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив застосувати наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, що передбачені ст.208 ГК України, а саме стягнути з ПП «Весна» та ТОВ «Рейнбоу ЛТД» в дохід держави все одержане ними за зобов'язаннями.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного від 02.11.2010р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2012р., у задоволенні позову відмовити.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Ужгородська МДПІ у Закарпатській області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідачем також було заявлено клопотання про здійснення заміни Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області її правонаступником Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Закарпатській області.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, на підставі постанови слідчого з особливо важливих справ слідчого управління податкової міліції ДПА України від 10.10.2008р. «Про призначення невиїзної документальної перевірки ПП «Весна» по кримінальній справі №69-59, порушеній відносно директора ПП «Весна» ОСОБА_1 за ч.3 ст.212 та ч.2 ст.366 КК України, а також з врахуванням вимог п. ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та згідно наказу ДПА у Закарпатській області від 19.01.2009р. №22 проведена невиїзна документальна перевірка ПП «Весна» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 30.10.2007р. по 31.08.2008р., про що 18.02.2009р. складено акт №6/23-50/20459893.

В процесі проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Рейнбоу ЛТД» з питань правових взаємовідносин з ПП «Весна» за березень 2008р., встановлено, що відповідно до договорів №Р/2008-1 та №Р/2008-2 від 01.01.2008р. ПП «Весна» на підставі видаткових, податкових накладних та специфікацій відвантажило ТОВ «Рейнбоу ЛТД» товар (бензин марки А-80, А-92, А-95 та дизельне паливо) на суму 29793276,96грн., в тому числі ПДВ 4965546,16грн.

У відповідності до вказаних договорів поставка бензину здійснювалася на умовах EXW-склад ВАТ «Дніпронафтопродукт» (м. Дніпропетровськ, вул. Океанська, 11) та вважається переданим в розпорядження покупця з моменту підписання відповідної видаткової накладеної.

Згідно даних руху грошових коштів по рахунку ПП «Весна» всього сплачено ТОВ «Рейнбоу ЛТД» на адресу ПП «Весна» 389763327,40грн.

Згідно податкових накладних №№304 та 308 від 01.02.2008р. ПП «Весна» було поставлено ТОВ «Рейнбоу ЛТД» 3448,658 тон дизельного палива та 1867,48 тон бензину А-80.

Транспортування товару за цими договорами фактично не відбувалося, оскільки відповідно до договору зберігання №0103/05-3ю від 01.03.2005р. ВАТ «Дніпронафтопродукт» надає послуги зберігання нафтопродуктів ТОВ «Рейнбоу ЛТД». Тому, придбані ТОВ «Рейнбоу ЛТД» нафтопродукти були передані на зберігання ВАТ «Дніпронафтопродукт» на тому ж складі ВАТ «Дніпронафтопродукт», на якому ТОВ «Рейнбоу ЛГД» прийняло товар від ПП «Весна».

Крім того, суди попередніх інстанції посилаються на те, що ТОВ «Рейнбоу ЛТД» було укладено договори поставки, відповідно до яких ТОВ «Рейнбоу ЛТД» продало придбаний у ПП «Весна» товар на користь третіх осіб зі складу ВАТ «Дніпронафтопродукт» на умовах поставки відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс», які, в свою чергу, в подальшому реалізували придбані нафтопродукти кінцевому споживачеві на АЗС.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з висновками якими погодилась колегія апеляційного, виходив з того, що в матеріалах справи наявні усі необхідні первинні документи та господарсько-правові договори, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, що підтверджує товарність правочинів за вказаними договорами та дозволяє прослідкувати рух товару, порядок та підстави переходу права власності на нього, рух грошових коштів за поставлений товар, а також його подальший продаж на користь третіх осіб.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанції передчасними з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Положення статей 207 та 208 ГК України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

В обґрунтування висновків щодо нікчемності укладених між ТОВ «Рейнбоу ЛТД» та ПП «Весна» правочинів податковий орган посилається на те, що у підприємств відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, оскільки відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що свідчить про укладення їх без мети настання реальних наслідків, а тому спірні договори відповідно до п.п.1, 2 ст.215, п.п.1, 5 ст.203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст.216 даного Кодексу не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

На думку колегії суддів Вищого адміністративного суду України, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару), а відтак і обґрунтованість в подальшому визначення податкового кредиту.

Дослідуючи докази, які надані сторонами під час розгляду справи, судом касаційної інстанції встановлено, що єдиним доказом який має відношення до справи є копія договору зберігання №0103/05-3ю від 01.05.2005р. (а.с.156-158).

А такі документи, як специфікація №1 до договору №Р/2008-2 від 01.01.2008р. (а.с.83-100), специфікації від 01.01.2008р. за №№2-7, від 01.02.2008р. за №№8-12 (а.с.120-124), видаткова накладна №1 до договору №Р/2008-2 від 01.01.2008р. (а.с.101-103), інформація щодо руху коштів по рахункам (а.с.125-136), не є належними доказом у розумінні КАС України, оскільки вважаються додатком до акту перевірки.

Отже, що в матеріалах справи відсутні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку а саме: договори на поставку нафтопродуктів, додаткові угоди (якщо такі є), накладні, акти звірки взаємних розрахунків, податкові та видаткові накладні, рахунки фактури, довіреності, специфікації, протоколи узгодження ціни, акти приймання-передачі, товарно-транспорті накладні тощо.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно ч.1 ст.69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. (ч.3 ст.71 КАС України).

У ч.ч.4 та 5 ст.11 КАС України регламентовано, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Судами також зазначено, що транспортування товару за спірними договорами фактично не відбувалося, оскільки відповідно до договору зберігання №0103/05-3ю від 01.03.2005р. ВАТ «Дніпронафтопродукт» надає послуги зберігання нафтопродуктів ТОВ «Рейнбоу ЛТД», тому, придбані ТОВ «Рейнбоу ЛТД» нафтопродукти були передані на зберігання ВАТ «Дніпронафтопродукт» на тому ж складі ВАТ «Дніпронафтопродукт», на якому ТОВ «Рейнбоу ЛГД» прийняло товар від ПП «Весна».

Проте, судами не враховано, що відповідно до п.7.1 договору зберігання №0103/05-3ю від 01.05.2005р. укладеного між ВАТ «Дніпронафтопродукт» та ТОВ «Рейнбоу ЛГД» цей договір набирає чинності з моменту його підписання та дії до 31.12.2006р. (а.с.156-158), при цьому період, в якому була проведена перевірка, охоплювався з 30.10.2007р. по 31.08.2008р. та відповідно спірні угоди (№Р/2008-1, №Р/2008-2) між ТОВ «Рейнбоу ЛГД» та ПП «Весна» були укладені 01.01.2008р., тобто в момент укладання правочинів строк дії договору зберігання скінчився.

Крім того, суди попередніх інстанції вказують на те, що ТОВ «Рейнбоу ЛТД» було укладено договори поставки, відповідно до яких ТОВ «Рейнбоу ЛТД» продало придбаний у ПП «Весна» товар на користь третіх осіб зі складу ВАТ «Дніпронафтопродукт» на умовах поставки відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс», які, в свою чергу, в подальшому реалізували придбані нафтопродукти кінцевому споживачеві на АЗС.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази подальшої реалізації придбаної ТОВ «Рейнбоу ЛТД» у ПП «Весна» нафтопродукції кінцевому споживачеві на АЗС.

Також в обґрунтування висновків щодо нікчемності укладених правочині податковий орган посилається на те, що відносно директора ПП «Весна» ОСОБА_1 порушено кримінальну справі за ознаками вчинення злочину передбаченого ч.2 ст.28, ч.3 ст.212, ч.ч.1, 2 ст.366 КК України.

Враховуючи наведене, судам попередніх інстанції під час нового розгляду справи необхідно з'ясувати наслідки розгляду вказаної вище кримінальної справи.

Отже, вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи судам попередніх інстанції необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу, який міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За таких обставин, судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими у відповідності до ст.159 КАС України, оскільки вони постановлені на підставі неповно з'ясованих обставин у справі.

Зважаючи на наведене, касаційна інстанція на підставі ст.227 КАС України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, у зв'язку з чим справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення цього спору.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Замінити Ужгородську міжрайонну державну податкову інспекцію у Закарпатській області її процесуальним правонаступником Ужгородською міжрайонною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Закарпатській області

Касаційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області - задовольнити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного від 02 листопада 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року - скасувати та направити справу на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ Л.В. Ланченко

____ О.В. Муравйов