Ухвала суду № 34684402, 31.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/43291/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М. О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок "Хліб-Сіль" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельний будинок "Хліб-Сіль" (далі - ТОВ ТБ "Хліб-Сіль") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова) в якому просить скасувати рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року позов ТОВ ТБ "Хліб-Сіль" задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року апеляційну скаргу ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ ТБ "Хліб-Сіль" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка ТОВ ТБ «Хліб - сіль» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року. по 31.06.2010 року. За результатами перевірки складено акт №4360/23-104/32759660 від 04.10.2010 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.4.5.п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, а саме заниження ПДВ у сумі 637618,90 грн. та порушення ч. 1 ст. 203, 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ТОВ «Дніпро - Бріг».

На підставі акту перевірки ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова 29 жовтня 2010 року було винесено податкове повідомлення-рішення №0001962310/0, яким позивачеві визначено суми податкового зобов'язання на суму 943052,55 грн., в тому числі за основним платежем - 637618,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 305433,65 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.09.2009 року між ТОВ ТБ «Хліб - сіль» та ТОВ «Дніпро - Бріг» був укладений договір поставки №1256/2. ТОВ «Дніпро - Бріг» було видано позивачеві податкові накладні на підставі яких було віднесено суму 637618,90 грн. до складу податкового кредиту. Реальність, товарність та виконання зазначеного договору підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8- 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності , платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних і засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до п.п 7.5.1. п.7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкові накладні, надані позивачу ТОВ «Дніпро - Бріг», відповідають вимогам встановленими п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, товар, отриманий позивачем від ТОВ «Дніпро - Бріг» був використаний ТОВ «ТБ «Хліб - сіль» в межах власної господарської діяльності.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що вищезазначений договір позивачем був укладений з контрагентом, якій на час їх укладення знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платниками податку на додану вартість.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину і вказано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (стаття 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом, не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків.

Податковий кодекс України не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ 637618,90 грн.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ ТБ "Хліб-Сіль".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Державної податкової служби залишити без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М. О. Федоров