Ухвала суду № 34684338, 22.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/39579/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Голубєвої Г.К., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2012 року

по справі №2а/0570/23772/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСИ-ОЙЛ" (надалі - ТОВ "АСИ-ОЙЛ")

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби (надалі - ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС)

про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У грудні 2011р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Київському районі м.Донецька Донецької області ДПС про визнання протиправними спірних податкових повідомлень - рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2012р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.06.2012р., позов задоволено частково. Визнано протиправними податкові повідомлення - рішення: №00001252343/23167/10/23-413, №00001262343/23166/10/23-413 від 25.10.2011р.; №00001402343/26850/10/23-413, №00001412343/26856/10/23-413, №00001422343/26854/10/23-413, №00001432343/26853/10/23-413, №00001442343/26851/10/23-413 від 13.12.2011р.; №0001222343/22830/10/23-413 від 19.10.2011р.; №23077/10/17-313, №23080/10/0004272340, №00001242343/23081/10/23-413 від 24.10.2011р.; №299/10/23-213/30500737, №301/10/0004852340, №207/10/17-313/30500737 від 10.01.2012р. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове - про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, судами попередніх інстанції встановлені наступні обставини справи.

ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС проведено перевірку за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці автозаправного станції, що розташована за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, траса Київ - Довжанський, 1, за результатами якої було складено акт №0069/05/64/23/30500737 від 14.10.2011р., в якому, на думку відповідача, встановлено порушення позивачем п.12 ст.3 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації.

25.10.2011р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №00001262343/23166/10/23-413, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 4086,00грн.

З акту перевірки від 30.09.2011р. вбачається, що на час проведення перевірки у магазині на АЗС накладні на товар, який зазначений у додатку №4 відсутні.

Відповідно до п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 цього Закону передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

У п.п.1, 3, 5 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.

Відповідно до ст.ст. 1, 4, п. 5 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлюють, що підприємство самостійно визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку. Одним з принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є принцип послідовності, який передбачає постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій звітності.

Відповідно до п.2.3 наказу №1 від 04.01.2011р. «Про організацію бухгалтерського обліку та облікову політику підприємства» аналітичний облік руху товарно-матеріальних цінностей організовано в наступному порядку: в бухгалтерії - у відомостях обліку залишків товарів та матеріалів в сумарному кількісному вигляді. Оригінали документів зберігаються в офісі.

Як встановлено судами, накладні від постачальників на товар, який знаходиться на реалізації в магазині, перебувають в офісі в бухгалтерії позивача, тобто фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей) магазину ТОВ "АСИ-ОЙЛ", що розташований на АЗК за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, траса Київ - Довжанський, 1, виявлені під час перевірки станом на 30.09.2011р., які зазначені перевіряючими у відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), оприбутковані в бухгалтерії ТОВ "АСИ-ОЙЛ" належним чином, на підставі прибуткових накладних.

Крім того, на АЗК оприбуткування товару відбувалося шляхом внесення відповідної інформації до пам'яті РРО. Наявність зазначених відомостей в пам'яті РРО посадовими особами податкового органу не перевірялось.

У зв'язку з наведеним, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що оскільки ведення обліку товарів під час перевірки на підприємстві здійснювалось, тому податкове повідомлення-рішення №00001262343/23166/10/23-413 від 25.10.2012р. є протиправним.

Відповідачем проведено перевірку про дотримання суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці автозаправного станції, що розташована за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Баменова, 2 «А», за результатами якої було складено акт №0068/05/64/23/30500737 від 14.10.2011р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.1 ст.3 Закону України "Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: на реєстраторі розрахункових операцій Марія-ЛТ-МТМ, заводський номер ВЗ 8712001349, фіскальний №0564005261 роздруковуються розрахункові документи невстановленого зразку, а саме: у розрахунковому документі відсутня назва господарської одиниці «АЗС». 25.10.2011р. податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення №00001252343/23167/10/23-413, яким застосовано до ТОВ «АСИ-ОЙЛ» суму штрафних (фінансових) санкцій.

У відповідності до ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Як вказують суди, не передбачає застосування до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), штрафних санкцій за невідповідність розрахункового документа вимогам ст.8 вказаного Закону та Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року N 614.

Згідно з п.2.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затверджених наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000р., вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів. У разі відсутності хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим.

У відповідності до п.2.2 даного Положення, ... написи на розрахункових документах, указані в додатках у кутових дужках (наприклад, <Назва СГ>), означають надруковані, проштамповані або записані в розрахунковому документі конкретизовані дані про СГ, товар, послугу і т. ін.

Відповідно до п.3.2 зазначеного Положення касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити: назву господарської одиниці; адресу господарської одиниці; індивідуальний податковий номер платника ПДВ; перед номером друкуються великі літери "ПН"; якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); вартість одиниці виміру товару (послуги); найменування товару (послуги); літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги); позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати; загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово "СУМА" або "УСЬОГО"; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком - літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка - великі літери "ПДВ"; порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери "ФН"; напис "ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК" та логотип виробника. У додатку 1 до Положення наведено рекомендовану форму № ФКЧ - Згідно листа Відділу торгівлі, громадського харчування та побутового обслуговування Краматорської міської ради від 12.08.2011р. № 08-10/833 в дислокацію об'єктів торгівлі м.Краматорська внесено саме ТОВ «АСИ-ОЙЛ».

Крім того, є можливим ідентифікувати суб'єкт господарювання та відповідний засіб обліку розрахункових операцій по розрахунковому документу, роздрукованому на реєстраторі розрахункових операцій, на якому зазначено податковий номер та фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, який надається органом державної податкової служби при реєстрації реєстратора розрахункових операцій.

Розрахунковий документ, на який посилається ДПІ у Київському районі м.Донецька, як встановлено судами, містить всі обов'язкові реквізити та обов'язкова наявність у найменуванні об'єкту слова «АЗС» не передбачена чинним законодавством.

З огляду на викладене, суди дійшли вірного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення №00001252343/23167/10/23-413 від 25.10.2011р.

Податковим органом проведено перевірку про дотримання суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці автозаправного станції, що розташована за адресою: м.Донецьк, вул. Донецька, 50, за результатами якої було складено акт №0074/05/64/23/30500737 від 01.12.2011р.; м.Донецьк, вул. Щорса, 108 А, за результатами якої було складено акт №0078/05/64/23/30500737 від 01.12.2011р.; м. Донецьк, вул. Будьоного, 79, за результатами якої було складено акт №0077/05/64/23/30500737 від 01.12.2011р.; м.Донецьк, вул. Пухова, 25 А, за результатами якої було складено акт №0076/05/64/23/30500737 від 01.12.2011р.; м. Донецьк, вул. 301-ої Донецької дивізії, 1, за результатами якої складено акт №0075/05/64/23/30500737 від 01.12.2011р.; в яких, на думку відповідача, встановлено порушення ст.267 Податкового кодексу України, а саме: здійснення торгівельної діяльності товарами без придбання відповідного товарного патенту за період з 01.012011р. по 01.072011р.

За наслідками вказаних перевірок відповідачем 13.12.2011р. були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №00001402343/26850/10/23-413, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем штрафна (фінансова) санкція на загальну суму 3760,00грн.;

- №00001412343/26856/10/23-413, яким збільшено ТОВ «АСИ-ОЙЛ» суму грошового зобов`язання за платежем штрафна (фінансова) санкція на загальну суму 3760,00грн.;

- №00001422343/26854/10/23-413, яким збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем штрафна (фінансова) санкція на загальну суму 3760,00грн.;

- №00001432343/26853/10/23-413, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем штрафна (фінансова) санкція на загальну суму 3760,00грн.

- №00001442343/26851/10/23-413, яким збільшено ТОВ «АСИ-ОЙЛ» суму грошового зобов`язання за платежем штрафна (фінансова) санкція на загальну суму 3760,00грн.

Відповідно до п.267.1.1 ст. 267 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) платниками збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять в т.ч. торговельну діяльність у пунктах продажу товарів.

Разом з тим, у п.п.«е» п.267.1.2 ст.267 ПКУ визначено, що не є платниками збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг суб'єкти господарювання, які провадять торговельну діяльність виключно з використанням таких видів товарів вітчизняного виробництва, як безалкогольні напої.

Як встановлено судами, у періоді в якому була здійснена перевірка, ТОВ «АСИ-ОЙЛ» здійснювало роздрібну торгівлю продукції компанії «Кока-Кола», якими є безалкогольні напої вітчизняного виробництва.

У відповідності до п.п. «е» п. 267.1.2 ст. 267 ПКУ позивач не був платником збору за провадження торговельної діяльності, та не повинен був отримувати торговий патент, а саме: державне свідоцтво з обмеженим строком дії на провадження певного виду підприємницької діяльності та користування яким передбачає своєчасне внесення до бюджету відповідного збору, що передбачено п.п.14.1.250 п.14.1 ст.14 ПКУ.

ТОВ «АСИ-ОЙЛ» оплачені та отримані торговельні патенти по всіх АЗС, що здійснюють торгівельну діяльність нафтопродуктами та скрапленим газом.

Відповідно до п.п.267.3.4. ст.267 ПКУ окремо визначено ставку збору за провадження торговельної діяльності саме нафтопродуктами, скрапленим та стиснутим газом на стаціонарах, малогабаритних і пересувних автозаправних станціях, заправних пунктах.

За таких обставин, вказані вище податкові повідомлення - рішення є безпідставними.

Відповідачем проведено перевірку за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій господарської одиниці автозаправного станції, що розташована за адресою: м. Харцизьк, вул. Нахімова, 65 Б, за результатами якої було складено акт №0067/05/64/23/30500737 від 10.10.2011р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.1 ст.3 Закону України "Про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" , а саме: не проведення через РРО та не роздрукування фіскального (звітного) чеку на суму покупки, а саме бензину А95 Ventus 9,34л. на суму 99,94грн.

На підставі зазначеного акта відповідачем 19.10.2011р. було винесено податкове повідомлення-рішення №0001222343/22830/10/23-413, яким застосовано до ТОВ «АСИ-ОЙЛ» відповідну суму штрафних (фінансових) санкцій.

У відповідності до вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», на АЗС №10, що розташована за адресою: м. Харцизьк, вул. Нахімова, 65Б встановлено та зареєстровано СРРО «Марія ЛТ-МТМ» (версія ВПЗ М301Т5+), що внесений до державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та повністю відповідає «Технічним вимогам до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій» відповідно до Протокольного рішення №13 Державної комісії з питань провадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27.06.2002р. та Вимогам щодо реалізації фіскальних функції реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених Постановою КМУ №199 від 18.02.2002 р.

Згідно п.15 «Технічних вимог до спеціалізованих електронних контрольно-касових апаратів для автозаправних станцій», що є додатком №7 до Протокольного рішення №13 Державної комісії з питань провадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27.06.2002р., такий СРРО у режимі реєстрації відпускання пального ЕККА забезпечує у єдиному нерозривному технологічному циклі: управління відпусканням пального; реєстрацію об'єму (в літрах) та вартості (у гривнях) відпущеного пального кожного найменування окремо за готівковою та кожною безготівковою формами оплати; відображення на індикаторі оператора стану кожного роздавального крана ПРК (робочий, аварійний), а також для кожної замовленої дози - поточної інформації про об'єм відпущеного пального (у літрах) через цей роздавальний кран: дебетування платіжних карток; друкування чеків установленої форми, які додатково містять номери ПРК, через які здійснювалося відпускання пального, об'єм (в літрах) і вартість (у гривнях) фактично відпущеного пального.

Відпуск пального блокується: всіма ПРК - у разі від'єднання механізму друкування чеків, контрольної стрічки та звітів або відсутності електроживлення ЕККА; окремим роздавальним краном ПРК - у разі відсутності зв'язку ЕККА з ПРК, при не роздрукуванні чека за останнім замовленням на відпускання пального через цю ПРК, а також у разі ненадходження до оперативної пам'яті фіскального блока інформації про обсяг відпущеного пального або її надходження із дискретністю, що перевищує 1 літр.

У разі ненадходження до оперативної пам'яті фіскального блока інформації про об'єм відпущеного пального (в процесі його відпускання) або її надходження з дискретністю, що перевищує 1 літр, ЕККА повинен автоматично друкувати чек оплати (у разі оплати за фактично отримане пальне) або видатковий чек (у разі попередньої оплати пального).

Як встановлено судами, в акті перевірки не зафіксовано порушення стосовно технічного стану та опломбування СРРО або фактів блокування відпускання пального, що підтверджує помилковість висновків податкового органу щодо «не проведення розрахункової операції через РРО», тому при використанні на АЗС №10 ЕККА «Марія ЛТ-МТМ», відпускання пального без роздрукування відповідного чека є технічно неможливим.

Таким чином, податкове повідомлення - рішення №0001222343/22830/10/23-413 від 19.10.2011р. є протиправним.

Податковим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ «АСИ-ОЙЛ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 30.06.2011р., за результатами якої складено акт №6056/23-2/30500737 від 06.10.2011р.

24.10.2012р. ДПІ у Київському районі м. Донецька Донецької області ДПС прийнято податкові повідомлення - рішення:

- №23080/10/0004272340 за порушення п.150.1 ст.150 ПКУ, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у відповідному розмірі за 2 квартал 2011р., самостійно визначеною позивачем у податковій декларації №9006378824 від 09.08.2011р.;

- №23079/10/0004272340 за порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9, п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5, та п.11.2.1 п.11.2 ст.11, п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.144.1 ст.144, п.п.138.10.5 п.138.10 ст.138, п.п.145.1.5 п.145.1 ст.145 ПКУ, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у спірному розмірі та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи);

- №23078/10/0004272340 за порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.4.5.1 п.4.5 ст.5, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1, п.п.7.3.6 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4, п.п.7.5.1, п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1 ст.198 ПКУ, п.п.«а» п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників перед бюджетами і державними цільовими фондами», а саме встановлено несвоєчасне надання декларації, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у відповідному розмірі та застосовано штрафні (фінансові) санкції;

- №00001242343/23081/10/23-413 за порушення ст.267 ПКУ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем штрафна (фінансова) санкція на спірну суму;

- №23077/10/17-313 за порушення п.п.8.1.1, п.п.8.1.2, п.8.1 ст.8, п.19.2 «а», ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п.168.1.1 п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168 розділу ІV, п.119.2 ст.119 ПКУ, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у відповідному розмірі та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

За результатами розгляду скарги позивача, рішенням від 23.12.11 за №23399/10/25 ДПА у Донецькій області було скасовано податкові повідомлення-рішення: № 0004292340/23079/10 - в частині визначення основного платежу з податку на прибуток у сумі 581726грн. та застосування сум штрафних (фінансових) санкцій у сумі 275534грн., 0004302340/23078/10 - в частині донарахування сум основного платежу з ПДВ у сумі 987758грн., та застосування сум штрафних (фінансових) санкцій сумі 419309грн.

У зв'язку із чим відповідачем 10.01.2012р. на підставі акту перевірки №6056/23-2/30500737 від 06.10.2011р. ТОВ «АСИ-ОЙЛ» винесено податкові повідомлення - рішення №299/10/23-213/30500737, №301/10/0004852340 та №207/10/17-313/30500737, які містять зменшену суму грошового зобов'язання

Оскільки відповідно до вимог Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень - рішень платникам податків, який затверджений наказом ДПА України від 22.12.2010, №985, податкові повідомлення-рішення вважаються відкликаними у разі скасування або зменшення сум грошових зобов'язань раніше прийнятих податкових повідомлень-рішень, тому суди попередніх інстанції правильно зазначено, що позовні вимоги стосовно визнання протиправними податкових повідомлень - рішень №23078/10/0004272340 від 24.10.2011р., №23079/10/0004272340 від 24.10.2011р. є необґрунтованими, так як останні вважаються відкликаними.

Стосовного прийнятого відповідачем податкового повідомлення - рішення №23080/10/0004272340 слід зазначити наступне.

Порядок визначення податку на прибуток визначений розділом 3 Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011р. Відповідно до підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, застосування Розділу III "Податок на прибуток підприємств" починається з 1.04.2011р. До 1.04.2011р. визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток відбувається на підставі положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що діяв у 1 кварталі 2011р., об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

У ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», норми якої протягом 2010р. діяли із врахуванням особливостей, встановлених п.22.4 ст.22 цього закону, встановлено, що об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до пункту 22.4. Прикінцевих положень Закону в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» N 2275-VI від 20.05.2010р., що в частині внесених змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» набрав чинності з 01.07.2011р., у 2010р. у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1.01.2010р. У 2011р. сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010р., підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Судами встановлено, що до складу валових витрат 1 кварталу 2011р. згідно рядку 06.6. декларації позивач включив від'ємне значення податку за попередній звітний період, а також в подальшому включив від'ємне значення 1 кварталу 2011 у витрати 2 кварталу 2011.

Згідно пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 150.1 статті 150 Податкового кодексу України визначено, що якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Пункт 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році" Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України визначає, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

В Перехідних положеннях Податкового кодексу України міститься пряма вказівка щодо включення до складу валових витрат 2-го кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року.

Згідно до пункту 7.3 статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку зазначені у статті 139 Податкового кодексу України, цей перелік є вичерпним та не містить такого поняття як "від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року".

Відповідно до пункту 4.4 статті 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Права та обов'язки податкового органу зазначені у статтях 20, 21 Податкового кодексу України та не містять повноважень щодо звуження визначеного Податковим кодексом України об'єкту оподаткування, у тому числі щодо зменшення урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з вірними висновками судів попередніх інстанції про те, що податкове повідомлення - рішення №23080/10/0004272340 від 24.10.2011р. є протиправним.

Щодо прийняття відповідачем податкових повідомлень - рішень №299/10/23-213/30500737 та №301/10/0004852340/0 слід звернути увагу на наступне.

Так, судами встановлено, що між ТОВ «АСИ-ОЙЛ» в особі генерального директора Русанова С.В. (далі «Покупець») та ТОВ «Машінвест» в особі директора Бутенка І.М. (далі «Продавець») було укладено договір купівлі продажу від 26.11.2010р. №26-11/1.

Відповідно до пункту 2.5. договору: «Продавець зобов'язаний надати Покупцю наступні документи: рахунок фактуру на відвантажену продукцію; залізничну накладну (копію); акт здачі-приймання товару; сертифікат або паспорт, виданий виробником товару; радіологічний сертифікат на товар».

Згідно договору та ІНКОТЕРМС 2000 - ТОВ «Машінвест» несе транспортні витрати по постачанню щебеню до пункту: Південно-західна зал., ст. Хайчнорин.

Позивачем надавалися залізничні накладні, в яких зазначено, що відправник вантажу - «ПАО Норинський щебзавод», а отримувач - підприємства нерезиденти. Перелік нерезидентів - покупців, наведено у додатку до акту перевірки №3 «Відомості про стан підтвердження джерел походження товарів». В цих залізничних накладних ніяким чином не зазначено ні ТОВ «АСИ-ОЙЛ» ні ТОВ «Машінвест».

З вказаного договору вбачається, що ТОВ «Машінвест» є постачальником товару. При цьому, поставка відбувалася без сплати залізничного тарифу на території України. Під час експорту позивачем товару на умовах DAF залізничний тариф сплачувався ТОВ «АСИ-ОЙЛ» опосередковано через ТОВ «Машінвест» на підставі додаткової угоди №1 від 22.12.2010р. до договору №26-11/1 від 26.11.2010р., оскільки сплата тарифу безпосередньо залізниці була неможлива.

Доказом використання сплаченого залізничного тарифу в господарській діяльності ТОВ «АСИ-ОЙЛ» зазначені в експортних ВМД у графі «умови поставки», наданих до перевірки. В тих же ВМД зазначені залізничні накладні, відповідно до яких було сплачено залізничний тариф.

Відповідно до ч.3 ст.8 Закону України "Про залізничний транспорт" господарська діяльність щодо надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів залізничним транспортом провадиться на підставі ліцензії, яка видається в порядку, встановленому законодавством, тобто надання послуг з транспортування здійснюється не постачальником щебеню, а підрозділами Укрзалізниці.

Отже, суди дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем надано достатній об'єм документів: видаткові накладні, акти приймання-передачі продукції, митні декларації, відомості вагонів, що перевозять маршрутом (групою) по одній накладній, договір купівлі-продажу№26-11/1 від 26.11.2010р., додаткова угода №1 по Договору купівлі-продажу №26-11/1 від 26.11.2010р., на підставі яких можливо зробити висновок про фактичне виконання обома сторонами договору на постачання товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про спрямованість укладених договорів на настання реальних правових наслідків, а також підтверджує зв'язок придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю.

Наведені вище обставини справи спростовують висновки податкового органу про порушення позивачем п.п.5.2.1, п.5.2, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки ТОВ «АСИ-ОЙЛ» до складу валових витрат віднесено витрати не пов'язані з господарською діяльністю у вигляді залізничного тарифу, який не був використаний в господарській діяльності підприємства в 1 кварталі 2011р. на відповідну суму.

Щодо посилань податкового органу про нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами (ТОВ «ДТС», ТОВ «Ресурс-сервіс», ТОВ «Донбудіндустрія».) слід звернути увагу на те, що відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.

Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як вірно вказано судами, податковим органом не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Посилання податкового органу щодо порушення кримінальних справ відносно контрагентів позивача, судовою колегією не береться до уваги, оскільки відповідачем не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Також слід зазначити, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами до бюджету тощо. При невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Між тим, судами попередніх інстанції встановлено, що у відповідності до договору купівлі - продажу №1/201010 від 20.10.2010р., що укладений між позивачем та ТОВ «ДТС», були оплачені та отримані композитні матеріали, які у подальшому були використані підрядником позивача - ТОВ «Сучасні фасадні системи» для облицювання даху навісу газового модуля на АЗС підприємства, що підтверджується матеріалами перевірки.

Крім цього, між позивачем та ТОВ «Ресурс-сервіс» укладено договір від 01.07.2010р. за №191РМ-10 щодо поставки газу скрапленого вуглеводородного, ГСТУ 4047-2001 в кількості, по номенклатурі, цінам та строкам поставки згідно вимогам договору.

01.08.2010р. між ТОВ «АСИ-ОЙЛ» та ТОВ «Донбудіндустрія» укладено договір №10/082 щодо поставки наступних нафтопродуктів: бензину А - 98, бензину А - 95, бензину А - 92, дизельного палива та зрідженого газу для забезпечення автозаправних станцій.

Нафтопродукти, придбані у зазначеного контрагента, були поставлені безпосередньо на АЗС ТОВ «АСИ-ОЙЛ», належним чином оприбутковані та реалізовані у роздріб, про що свідчать первинні бухгалтерські документи: договір купівлі - продажу №1/201010 від 20.10.2010р., специфікації №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, розрахунки-фактури, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, актами приймання виконаних будівельних робіт, підсумкова відомість ресурсів, розрахунок загальновиробничих витрат до локального кошторису, видаткові накладні, чек, договір №191РМ-10 купівлі-продажу від 01 липня 2010 року, додатковою угодою, накладними, змінними звітами АЗС, договір поставки нафтопродуктів, актами приймання-передачі нафтопродуктів, актами інвентаризації газу сжиженого на АЗС, в тому числі змінні звіти з АЗС, разом з розрахунково-касовими документами.

За наслідками господарських операцій поставки по вказаним угодам були оформлені та видані позивачу податкові накладні. Контрагенти позивача є платниками податку на додану вартість.

Суми податку на додану вартість за податковими накладними позивач відніс до складу податкового кредиту з цього податку, що підтверджено податковими деклараціями з податку на додану вартість за податковий період.

Згідно з п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, як це передбачено у п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 наведеного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.6 ст.7 даного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судами встановлено, що оплата за товари, поставлені позивачу, є витратами, понесеними у зв'язку із здійсненням господарської діяльності підприємства, а також діяльність щодо відносин позивача із цими контрагентом, є такою, що пов'язана з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), у зв'язку з чим є безпідставним висновок відповідача щодо неправомірності включення позивачем зазначених у податкових накладних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Крім того, в ході проведеної податковим органом перевірки працівниками податкової міліції були опитані колишні працівники позивача, які вказали, що отримували заробітну плату в розмірі 1800грн. При проведенні перевірки відповідачем було встановлено що у відомостях про отримання заробітної плати значаться суми менше ніж вказані особи вказали у своїх поясненнях. На підставі зазначених пояснень відповідачем було здійснено розрахунок та винесено податкове повідомлення-рішення №23077/10/17/313 від 24.10.2011р. Після адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення - рішення до ДПА Донецької області відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №207/10/17-313/30500737 від 10.01.2012р.

Проте, як встановлено судами, позивачем під час перевірки було надано касові та бухгалтерські документами, в т.ч. відомості з виплати заробітної плати з особистими підписами зазначених в акті осіб. Зазначені працівники тривалий час знаходились на лікарняних, у зв'язку з чим, отримували лікарняні виплати. У розрахунку податкового органу, зазначена обставина не була прийнята до уваги, тобто розмір нарахованої штрафної фінансової санкції розраховано не вірно.

Стосовно податкового повідомлення - рішення №000012423343/23081/10/23-413 від 24.10.2011р. слід зазначити, що як вже зазначалося, у відповідності до п.п.«е» п.267.1.2 ст.267 ПКУ позивач не був платником збору за провадження торговельної діяльності, а відповідно не повинен був отримувати торговий патент.

Крім того, судами вірно встановлено, що в акті перевірки, де податковим органом вказано порушення, не зазначено, якими товарами здійснював позивач торгівельну діяльність, тобто податковим органом не зафіксовані обставини здійснення порушення податкового законодавства.

Між тим, посадовим особам податкового органу при здійсненні перевірки були надані всі документи, наявність яких передбачена діючим законодавством та спростовані посилання в акті на відсутність документів, що не є бухгалтерськими.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2012 року - залишити без задоволення.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ Г.К. Голубєва

____ О.В. Муравйов