Ухвала суду № 34684325, 22.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/42897/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Голубєвої Г.К., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бригада АС»

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року

по справі №2а-8831/10/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бригада АС» (надалі - ТОВ «Бригада АС»)

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі - Білоцерківська ОДПІ Київської області)

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Білоцерківської ОДПІ Київської області від 12.10.2010р. №0001960232/0/3371 та №001970232/0/3372.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.04.2011р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2012р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, ТОВ «Бригада АС» звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Бригада АС» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, про що складено акт №3074/23-2/34326619/202 від 30.09.2010р., в якому, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.3.1 ст.3, п.10.1 ст.10, п.4.1 ст.4, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.5.2.5 п.5.2 ст.5, п.п.5.7.1 п.5.7 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.10.1 ст.10, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»

На підставі названого акту Білоцерківською ОДПІ Київської області були прийняті податкові повідомлення-рішення від 12.10.2010р. №0001960232/0/3371, яким визначено зобов'язання з податку на прибуток та №001970232/0/3372, яким визначено зобов'язання з податку на додану вартість.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, згідно з п.п.5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, оплачених (нарахованих) на протязі звітного періоду в зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

При цьому, згідно з положеннями п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 даного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Первинні бухгалтерські документи мають відповідати приписам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, як назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону.

Відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону податкова накладна видається в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 зазначеного вище Закону передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Отже, наведені вище правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість веденні і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, під час проведення відповідачем перевірки позивача, останнім не було надано документи на підставі яких було сформовано валові витрати та податковий кредит, що зафіксовано в акті перевірки.

Представником позивача 6 та 7 квітня 2011р. до суду першої інстанції були надані акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт, договори, податкові та видаткові накладні, на підставі яких був сформований податковий кредит. Згідно тексту зазначених документів, усі вони були видані ТОВ «Компанія «Літас» та підписані його директором ОСОБА_1

Згідно з висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в Київській області від 18.03.2011р. підписи в названих документах виконані не ОСОБА_1, а іншою особою.

Крім того, згідно протоколу від 26.11.2011р., складеного старшим оперуповноваженим Головного відділу податкової міліції Білоцерківської ОДПІ Київської області про допит свідка ОСОБА_1, останній повідомив, що ТОВ «Компанія «Літас» він не реєстрував, господарською діяльністю не займався, довіреностей діяти від імені названої компанії на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не підписував та не видавав

До того ж, під час розгляду справи позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження місця виконання робіт (будівельно-монтажних), які було виконано ТОВ «Компанія «Літас».

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на включення до складу валових витрат, витрати у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та формування податкового кредиту можуть мати лише реально вчинені господарські операції з метою їх використання у власній господарській діяльності та підтверджені оформленими належним чином первинними документами. Приймаючи до уваги, що докази реальності вказаних господарських операцій відсутні, первинні документи підписані особою, яку неможливо ідентифікувати, відповідачем доведена правомірність нарахування позивачеві суми зобов'язань оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бригада АС» - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ Г.К Голубєва

____ О.В. Муравйов