Ухвала суду № 34684248, 16.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2013 р. м. Київ К-19444/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кіт О.С.,

за участю:

представника позивача - Подольської Т.В.,

представника відповідача - Зінченка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2009 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2010 року

у справі № 2-а-37664/09/2070

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Завод Березівські мінеральні води» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Березівські мінеральні води»)

до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Відкрите акціонерне товариство «Завод «Березівські мінеральні води» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень Дергачівської МДПІ Харківської області № 0000852310/0 від 27 жовтня 2008 року (№0000852310/1 від 15 грудня 2008 року, № 0000852310/2 від 28 січня 2009 року, №0000852310/3 від 03 квітня 2009 року) та № 0000882310/0 від 13 листопада 2008 року (№0000882310/1 від 15 грудня 2008 року, № 0000882310/2 від 28 січня 2009 року, №0000882310/3 від 03 квітня 2009 року).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2009 року позов задоволено у повному обсязі. Скасовано податкові повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ Харківської області № 0000852310/0 від 27 жовтня 2008 року, №0000852310/1 від 15 грудня 2008 року, № 0000852310/2 від 28 січня 2009 року, №0000852310/3 від 03 квітня 2009 року; № 0000882310/0 від 13 листопада 2008 року, №0000882310/1 від 15 грудня 2008 року, № 0000882310/2 від 28 січня 2009 року, №0000882310/3 від 03 квітня 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ВАТ «Завод «Березівські мінеральні води» суму сплачених судових витрат в розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2010 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2009 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Дергачівська МДПІ Харківської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2010 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ВАТ «Завод Березівські мінеральні води», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2010 року - без змін.

Також, відповідач направив до суду касаційної інстанції клопотання про заміну Дергачівської МДПІ Харківської області її правонаступником - Дергачівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААВ № 377472 від 07 червня 2013 року.

В судовому засіданні 16 жовтня 2013 року позивач заявив клопотання про заміну ВАТ «Завод «Березівські мінеральні води» його правонаступником - ТОВ «Завод «Березівські мінеральні води», що підтверджується статутом ТОВ «Завод «Березівські мінеральні води», затвердженим установчими зборами засновників (учасників) (протокол від 03 серпня 2011 року) та зареєстрованим державним реєстратором Дергачівської РДА Харківської області 16 серпня 2011 року.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

За таких обставин, колегія суддів ухвалила замінити Дергачівську МДПІ Харківської області її правонаступником - Дергачівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, а ВАТ «Завод «Березівські мінеральні води» його правонаступником - ТОВ «Завод «Березівські мінеральні води».

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Дергачівська МДПІ Харківської області провела виїзну позапланову документальну перевірку ВАТ «Завод «Березівські мінеральні води» з питань дотримання правових відносин з ТОВ «Новотрейд» та дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 червня 2008 року, за результатами якої був складений акт № 1070/23-104/00383030 від 16 жовтня 2008 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість» за червень 2008 року на 166239,00 грн.

27 жовтня 2008 року Дергачівська МДПІ Харківської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000852310/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ВАТ «Завод «Березівські мінеральні води» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 232735,00 грн., у тому числі: 166239,00 грн. - за основним платежем, 66496,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000852310/1 від 15 грудня 2008 року, № 0000852310/2 від 28 січня 2009 року, № 0000852310/3 від 03 квітня 2009 року на аналогічні суми податкових зобов'язань.

Дергачівська МДПІ Харківської області провела виїзну позапланову документальну перевірку ВАТ «Завод «Березівські мінеральні води» з питань дотримання правових відносин з ТОВ «Новотрейд» та дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 березня 2008 року по 31 травня 2008 року, за результатами якої був складений акт №1107/23-104/00383030 від 16 жовтня 2008 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість» на загальну суму 213707,00 грн., у тому числі: за квітень 2008 року - 87452,00 грн., за травень 2008 року - 126255,00 грн.

13 листопада 2008 року Дергачівська МДПІ Харківської області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000882310/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ВАТ «Завод «Березівські мінеральні води» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 320560,00 грн., у тому числі: 213707,00 грн. - за основним платежем, 106853,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалося позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000882310/1 від 15 грудня 2008 року, № 0000882310/2 від 28 січня 2009 року, № 0000882310/3 від 03 квітня 2009 року на аналогічні суми податкових зобов'язань.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що визначення податковим органом позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень є безпідставним, оскільки ВАТ «Завод «Березівські мінеральні води» правомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Новотрейд» на згідно договорів поставки преформ та кришок, з огляду фактичне здійснення господарських операцій, а також зважаючи на те, що факт виконання сторонами зобов'язань за вказаними договорами органом державної податкової служби не заперечувався, з урахуванням того, що в подальшому отримані преформи та кришки використовувались при виготовленні мінеральної води та реалізації в торговій мережі України. Також суд виходив з того, що на момент укладення та виконання договорів ТОВ «Новотрейд» було належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, з урахуванням того, що а несплата податку продавцем в ланцюгу постачання (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цієї особи та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з актів перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість слугували висновки податкового органу про те, що ВАТ «Завод «Березівські мінеральні води» неправомірно включив до податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Новотрейд», оскільки в ході вжитих заходів щодо відпрацювання ланцюгів постачання преформ та кришок було встановлено, що постачальником преформ та кришок для ТОВ «Новотрейд» протягом квітня - червня 2008 року було ПП «Демол-Сервіс», яке згідно відповіді ДПА у Хмельницькій області від 03 вересня 2008 року за № 14136/7/23-509 не має адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам, та податкові декларації з податку на додану вартість за квітеень - червень 2008 року якого не визнані податковою звітністю у зв'язку з не заповненням відповідних розділів додатка № 5.

Відповідно до пунктів 1.6-1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Виходячи з аналізу наведених положень Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки.

Тобто Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарські операції з поставки преформ та кришок на підставі укладених між позивачем та ТОВ «Новотрейд» мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, виписками банку (т.1 арк. справи 146-246, т.2 арк. справи 63-194), транспортування преформ та кришок підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля (т.2 арк. справи 195-285), з урахуванням того, факт виконання сторонами зобов'язань за договорами та факт подальшого використання позивачем преформ та кришок у власній господарській діяльності органом державної податкової служби не заперечувався та знайшов своє підтвердження у актах перевірки.

Щодо тверджень ДПІ у Київському районі м. Харкова про те, що необхідною умовою для віднесення покупцем товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є сплата сум податку на додану вартість до бюджету усіма контрагентами позивача у ланюгу постачання правомірно відхилені судами попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент у ланцюгу постачання не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем або іншою особою у ланцюгу постачання (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

При цьому, колегія суддів вказує, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, тоді як доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вироків у кримінальних справах щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним сторонами оспорюваних договорів матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2009 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 липня 2009 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна