Постанова № 34684243, 16.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2013 року м. Київ К/9991/96210/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Кіт О.С.,

за участю:

представника позивача - Коротуна О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ»

та касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2011 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року

у справі № 2а-13923/10/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «КИЇВ»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Київ», яке є правонаступником Акціонерного комерційного банку «Київ» (далі - позивач), звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 січня 2010 року № 0000124320/0, від 20 квітня 2010 року № 0000124320/1, від 13 липня 2010 року № 0000124320/2, від 24 вересня 2010 року № 0000124320/3; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 січня 2010 року № 0000114320/0, від 20 квітня 2010 року № 0000114320/1, від 13 липня 2010 року № 0000114320/2, від 24 вересня 2010 року № 0000114320/3; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 січня 2010 року №0000104320/0, від 20 квітня 2010 року № 0000104320/1, від 13 липня 2010 року №0000104320/2, від 24 вересня 2010 року № 0000104320/3; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 січня 2010 року № 0000094320/0, від 20 квітня 2010 року № 0000094320/1, від 13 липня 2010 року № 0000094320/2, від 24 вересня 2010 року № 0000094320/3; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 січня 2010 року № 0000074320/0, від 20 квітня 2010 року № 0000074320/1, від 13 липня 2010 року № 0000074320/2, від 24 вересня 2010 року № 0000074320/3; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 січня 2010 року №0000084320/0, від 20 квітня 2010 року № 0000084320/1, від 13 липня 2010 року №0000084320/2, від 24 вересня 2010 року № 0000084320/3; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 січня 2010 року № 0000044320/0, від 20 квітня 2010 року № 0000044320/1, від 13 липня 2010 року № 0000044320/2, від 24 вересня 2010 року № 0000044320/3; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 січня 2010 року № 0000054320/0, від 20 квітня 2010 року № 0000054320/1, від 13 липня 2010 року № 0000054320/2, від 24 вересня 2010 року № 0000054320/3; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 січня 2010 року №0000144320/0, від 20 квітня 2010 року № 0000144320/1, від 13 липня 2010 року №0000144320/2, від 24 вересня 2010 року №0000144320/3; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 січня 2010 року № 0000154320/0, від 20 квітня 2010 року № 0000154320/1, від 13 липня 2010 року № 0000154320/2, від 24 вересня 2010 року № 0000154320/3; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 січня 2010 року № 0000064320/0, від 20 квітня 2010 року № 0000064320/1, від 13 липня 2010 року № 0000064320/2, від 24 вересня 2010 року № 0000064320/3; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 січня 2010 року №0000024320/0, від 20 квітня 2010 року № 0000024320/1, від 13 липня 2010 року №0000024320/2, від 24 вересня 2010 року № 0000024320/3 в частині визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: збір за право на використання символіки міста Києва у розмірі 2048203,91 грн.; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 січня 2010 року №0000034320/0, від 20 квітня 2010 року № 0000034320/1, від 13 липня 2010 року №0000034320/2, від 24 вересня 2010 року №0000034320/3; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 січня 2010 року № 0000014320/0, від 20 квітня 2010 року № 0000014320/1, від 13 липня 2010 року № 0000014320/2, від 24 вересня 2010 року № 0000014320/3 в частині визначення податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток у розмірі 120972,93 грн., з яких: 80648,62 грн. - основний платіж, 40324,31 грн. - штрафні (фінансові) санкції (в редакції заяви про зменшення позовних вимог від 07 лютого 2011 року за вих. № 25-01/203).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2011 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 30 січня 2010 року № 0000014320/0, від 20 квітня 2010 року № 0000014320/1; від 13 липня 2010 року № 0000014320/2; від 24 вересня 2010 року № 0000014320/3 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 120972,94 грн., в тому числі за основним платежем - 80648,62 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 40324,32 грн. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 30 січня 2010 року №0000114320/0, № 0000104320/0; від 20 квітня 2010 року № 0000114320/1, № 0000104320/1; від 13 липня 2010 року № 0000114320/2, № 0000104320/2; від 24 вересня 2010 року №0000114320/3, № 0000104320/3. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 30 січня 2010 року №0000124320/0; від 20 квітня 2010 року № 0000124320/1; від 13 липня 2010 року №0000124320/2; від 24 вересня 2010 року № 0000124320/3 в частині застосування штрафу у розмірі 3299,90 грн.; від 30 січня 2010 року № 0000094320/0; від 20 квітня 2010 року №0000094320/1; від 13 липня 2010 року № 0000094320/2; від 24 вересня 2010 року №0000094320/3 в частині застосування штрафу у розмірі 42,31 грн.; від 30 січня 2010 року №0000084320/0; від 20 квітня 2010 року № 0000084320/1; від 13 липня 2010 року №0000084320/2; від 24 вересня 2010 року № 0000084320/3 в частині застосування штрафу у розмірі 247512,04 грн.; від 30 січня 2010 року № 0000074320/0; від 20 квітня 2010 року №0000074320/1; від 13 липня 2010 року № 0000074320/2; від 24 вересня 2010 року №0000074320/3 в частині застосування штрафу у розмірі 3740,27 грн.; від 30 січня 2010 року №0000064320/0; від 20 квітня 2010 року № 0000064320/1; від 13 липня 2010 року №0000064320/2; від 24 вересня 2010 року № 0000064320/3 в частині застосування штрафу у розмірі 23804,36 грн.; від 30 січня 2010 року № 0000054320/0; від 20 квітня 2010 року №0000054320/1; від 13 липня 2010 року № 0000054320/2; від 24 вересня 2010 року №0000054320/3 в частині застосування штрафу у розмірі 133,10 грн.; від 30 січня 2010 року №0000044320/0; від 20 квітня 2010 року № 0000044320/1; від 13 липня 2010 року №0000044320/2; від 24 вересня 2010 року № 0000044320/3 в частині застосування штрафу у розмірі 7615,77 грн.; від 30 січня 2010 року № 0000154320/0; від 20 квітня 2010 року №0000154320/1; від 13 липня 2010 року № 0000154320/2; від 24 вересня 2010 року №0000154320/3 в частині застосування штрафу у розмірі 85200,52 грн. В іншій частині позову відмовлено. Присуджено з Державного бюджету України на користь ПАТ «АКБ «Київ» судові витрати у розмірі 1,70 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2011 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ПАТ «АКБ «Київ», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2011 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині.

В касаційній скарзі СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2011 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимоги в цій частині.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ПАТ «АКБ «Київ» підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП була проведена виїзна планова документальна перевірка АКБ «Київ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2007 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої складений акт від 19 січня 2010 року № 17/43-20/14371869.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8, підпункту 8.3.2 пункту 8.3 статті 8, підпунктів 8.4.1, 8.4.4 пункту 8.4 статті 8, підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого АКБ «Київ» були занижені податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 31995072,16 грн., у тому числі: за 2007 рік - на 4092,98 грн., за 2008 рік - на 81039,37 грн., за 9 місяців 2009 року - на 31909938,81 грн.; пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», які полягали у тому, що АКБ «Київ» неодноразово порушувались терміни перерахування до бюджету податків, які перераховувались клієнтами банку у вигляді готівкових коштів через касу банків; підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», пунктів 6.2, 6.3 розділу VI Положення про збір за право використання символіки м. Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 09 березня 2006 року № 149/3240, які полягали у несплаті збору за право на використання символіки міста Києва у розмірі 1365469,27 грн. та неподанні податкових декларацій зі збору за право на використання місцевої символіки за 4 квартал 2008 року і 1, 2, 3 квартали 2009 року.

30 січня 2010 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення № 0000024320/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила АКБ «Київ» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: збір за право використання символіки міста Києва у розмірі 2361740,13 грн., у тому числі: 1365469,27 грн. - за основним платежем, 996270,86 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП (з урахуванням рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 15 квітня 2010 року № 4498/10/25-022 «Про результати розгляду первинної скарги» та рішення ДПА у м. Києві від 05 липня 2010 року № 3512/10/25-114 «Про результати розгляду повторних скарг») були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000344320/1 від 20 квітня 2010 року про визначення АКБ «Київ» суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: збір за право використання символіки міста Києва у розмірі 2048203,91 грн., у тому числі: 1365469,27 грн. - за основним платежем, 682734,64 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000464320/2 від 13 липня 2010 року та №0000464320/3 від 24 вересня 2010 року про визначення АКБ «Київ» суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: збір за право використання символіки міста Києва у розмірі 2014908,08 грн., у тому числі: 1365469,27 грн. - за основним платежем, 649438,81 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

30 січня 2010 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення № 0000034320/0, яким згідно з підпунктом «а» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила АКБ «Київ» суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем: збір за право використання символіки міста Києва у розмірі 680,00 грн.

30 січня 2010 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення № 0000014320/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила АКБ «Київ» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 123488,43 грн., у тому числі: 82325,62 грн. - за основним платежем, 41162,81 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

30 січня 2010 року СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкові повідомлення-рішення, якими на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на відповідну кількість календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов'язань у відповідному розмірі застосувала до АКБ «Київ» штраф у відповідному розміні, а саме: № 0000124320 - у сумі 6528,36 грн. (10%), № 0000114320/0 - у сумі 15,10 грн. (20%), № 0000104320/0 - у сумі 49654,77 грн. (20%), № 0000094320/0 - у сумі 89,31 грн. (20%), № 0000074320/0 - у сумі 7920,87 грн. (20%), № 0000084320/0 - у сумі 247698,04 грн. (50%), № 0000044320/0 - у сумі 27915,77 грн. (10%), № 0000054320/0 - у сумі 5120,50 грн. (10%), № 0000144320/0 - у сумі 262,71 грн. (10%), № 0000154320/0 - у сумі 86225,48 грн. (10%), № 0000064320/0 - у сумі 24388,36 грн. (20%).

Вказані податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2010 року № 0000034320/0, №0000014320/0, № 0000124320, № 0000114320/0, № 0000104320/0, № 0000094320/0, №0000074320/0, № 0000084320/0, № 0000044320/0, № 0000054320/0, № 0000144320/0, №0000154320/0, № 0000064320/0 також оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення від 20 квітня 2010 року через дріб 1, від 13 липня 2010 року через дріб 2, від 24 вересня 2010 через дріб 3 на аналогічні суми нарахувань.

Суд першої інстанції, частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: назва «Київ» відноситься до місцевої символіки, у зв'язку з чим позивач був зобов'язаний сплачувати збір за право на використання символіки міста Києва відповідно до статті 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» та подавати податкові декларації з вказаного збору; оскільки мораторій в ПАТ «АКБ «Київ» був введений 09 лютого 2009 року, то штрафні санкції, застосовані до позивача на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку на відповідну кількість календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкових зобов'язань за платіжними дорученнями, поданими клієнтами банку до 09 лютого 2009 року, правомірно застосовані до ПАТ «АКБ «Київ» з дня надходження платіжного доручення до 09 лютого 2009 року та у разі виконання платіжного доручення після дії мораторію - з моменту його закінчення до дати фактичного виконання платіжного доручення. Щодо податкових повідомлень-рішень через дріб 1, 2, 3, які змінювали суми нарахованих податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, прийнятих органом в процедурі адміністративного оскарження, суд виходив з того, що в силу положень підпункту «б» підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» такі податкові повідомлення-рішення є відкликаними. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: ПАТ «АКБ «Київ» правомірно нараховувало амортизаційні відрахування на суму податку на додану вартість по придбаним автомобілям; ПАТ «АКБ «Київ» правомірно віднесло джерела безперебійного живлення, комутатори, маршрутизатори до 2 та 4 груп основних фондів; ПАТ «АКБ «Київ» правомірно віднесло мобільну дизельну електростанцію та інформаційну панель світлової технології до 2 групи основних фондів. В частині застосованих штрафних фінансових санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд виходив з неправомірності їх застосування до ПАТ «АКБ «Київ» у період дії мораторію. Щодо податкових повідомлень-рішень через дріб 1, 2, 3, які змінювали суми нарахованих податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій, прийнятих органом в процедурі адміністративного оскарження, суд виходив з того, що в силу положень підпункту «б» підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» такі податкові повідомлення-рішення є відкликаними.

Однак погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів повністю не може, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 15 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) до місцевих зборів (обов'язкових платежів), зокрема, належить збір за право використання місцевої символіки.

Згідно зі статтею 18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) органам місцевого самоврядування було надано право самостійно встановлювати і визначати порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Стаття 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачає, що збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою. Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування. Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) територіальна громада міста Києва має герб, прапор та іншу символіку. Райони в місті можуть мати власну символіку. Зміст, опис, порядок використання символіки визначаються Положенням про символіку, яке затверджується, відповідно, Київською міською радою та районними в місті радами.

Так, рішенням Київської міської ради від 09 березня 2006 року № 149/3240 «Про внесення змін та доповнень до рішення Київської міської ради народних депутатів від 15 лютого 1994 року № 7 «Про введення збору за право на використання символіки міста Києва» затверджено Положення про збір за право на використання символіки міста Києва (далі - Положення).

Згідно з пунктом 1.2 вказаного Положення до місцевої символіки відносяться назви і зображення об'єктів та історичних пам'яток міста згідно з затвердженим розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 15 січня 1996 року № 39 Переліком назв об'єктів та історичних пам'яток, що відносяться до місцевої символіки, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті збору у встановленому порядку (далі - Перелік). Це: герб м. Києва; прапор м. Києва; назви (похідні від назв) історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються в найменуваннях підприємств або окремих видах продукції (крім найменувань, які слугують для визначення місцезнаходження); зображення об'єктів історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються при виготовленні друкованої (за винятком бланків ділових паперів), сувенірної, рекламної продукції тощо. За пунктом 76 Переліку назва «Київ» віднесена до назв, використання яких юридичними особами і громадянами у комерційних цілях підлягає сплаті збору в установленому порядку.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що до місцевої символіки, яка є предметом справляння зазначеного збору, відносяться герб міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток. При цьому назва міста або іншого населеного пункту, якщо таке місто або такий населений пункт не віднесено до архітектурних пам'яток, до місцевої символіки відповідно до норм Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» не належить.

Таким чином, включення до Переліку назви міста, якщо таке місто не віднесено до архітектурних пам'яток, не відповідає вимогам Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори».

Окрім того, поняття «комерційна мета», яке є визначальним при сплаті збору, не визначене жодним нормативним актом України. Господарський кодекс України, а саме назва Глави 4 - «Господарська комерційна діяльність (підприємництво)», - ототожнює комерційну діяльність з підприємництвом.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто як комерційну мету розуміють власну господарську діяльність, метою якої є одержання прибутку.

Аналізуючи статтю 12 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори», колегія суддів дійшла висновку, що законодавець мав на увазі використання місцевої символіки при виготовленні продукції, виконанні робіт, наданні послуг, що в кінцевому результаті принесе прибуток.

Як вбачається з матеріалів справи, в судових рішеннях відсутні посилання на те, що діяльність АКБ «Київ» пов'язана з використанням місцевої символіки з комерційною метою.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про те, що, оскільки назва «Київ» відноситься до місцевої символіки міста Києва та АКБ «Київ» використовує у власній назві слово «Київ» з комерційною метою, - він, як наслідок, має сплачувати відповідний місцевий збір за використання місцевої символіки, не відповідають вимогам законодавства.

За таких обставин, оскільки АКБ «Київ» не являлось платником збору за право на використання місцевої символіки, то, як наслідок, у позивача був відсутній обов'язок подавати до органу державної податкової служи податкові декларації із вказаного збору.

Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність податкових повідомлень-рішень про визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: збір за право на використання символіки міста Києва та про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за неподання податкових декларацій зі збору за право на використання символіки міста Києва є необґрунтованими, з огляду на що ухвалені у даній справі судові рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині підлягають скасуванню із прийняттям в цій частині нового рішення про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000034320/0 від 30 січня 2010 року, № 0000034320/1 від 20 квітня 2010 року, № 0000034320/2 від 13 липня 2010 року, № 0000034320/3 від 24 вересня 2010 року про визначення АКБ «Київ» суми штрафних (фінансових) санкцій за платежем: збір за право використання символіки міста Києва у розмірі 680,00 грн., а також про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП № 0000464320/2 від 13 липня 2010 року, № 0000464320/3 від 24 вересня 2010 року про визначення АКБ «Київ» суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: збір за право використання символіки міста Києва у розмірі 2014908,08 грн., у тому числі: 1365469,27 грн. - за основним платежем, 649438,81 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. При цьому, колегія суддів вказує, що податкові повідомлення-рішення № 0000024320/0 від 30 січня 2010 року та № 0000344320/1 від 20 квітня 2010 року є відкликаними у відповідності до положень підпункту «б» підпункту 6.4.1 пункту 6.4 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток слугували висновки податкового органу, зокрема, про те, що: позивач неправомірно нараховував амортизаційні відрахування на суму податку на додану вартість по придбаним автомобілям, що призвело до заниження податкового зобов'язання за основним платежем на 59906,96 грн.; позивач неправомірно відніс джерела безперебійного живлення, комутатори, маршрутизатори до 2 та 4 груп основних фондів замість 1 групи основних фондів, що призвело до заниження податкового зобов'язання за основним платежем на 15433,72 грн.; позивач неправомірно відніс мобільну дизельну електростанцію та інформаційну панель світлової технології до складу 2 групи основних фондів замість 1 групи основних фондів, що призвело до заниження податкового зобов'язання за основним платежем на 5307,94 грн.

Згідно з абзацом 2 підпункту 7.4.2 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

При цьому, згідно з положеннями підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) автомобільний транспорт відноситься до групи 2 основних фондів, а витрати на його придбання підлягають амортизації згідно з положеннями підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Як встановлено судками попередніх інстанцій, сума податку на додану вартість, сплаченого у складі придбаних позивачем легкових автомобілів, була включена ним до складу балансової вартості 2 групи основних засобів.

Разом з цим, абзацом 1 підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що не включаються до складу валових витрат витрати по сплаті податку на додану вартість, включеного до ціни товарів (робіт, послуг), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання.

При цьому, згідно з положеннями абзацу 3 підпункту 5.3.3 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі якщо платник податку на прибуток, зареєстрований як платник податку на додану вартість, одночасно здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що оподатковуються податком на додану вартість та звільнені від оподаткування, або не є об'єктом оподаткування таким податком, податок на додану вартість, сплачений у складі витрат на придбання товарів (робіт, послуг), які відносяться до складу валових витрат, та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається відповідно до валових витрат або балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму, що не включена до складу податкового кредиту такого платника податку згідно із Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до положень підпункту 4.4.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач правомірно нараховував амортизаційні відрахування на суму податку на додану вартість, сплачену у складі вартості придбаних автомобілів, яку відніс до балансової вартості 2 групи основних фондів.

За визначенням, наведеним у абзаці 1 підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Згідно з підпунктом 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4; група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Відповідно до положень Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), Закону України «Про Національний банк України» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), Закону України «Про інформацію» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою Правління Національного банку України від 14 червня 2006 року № 267 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), банки зобов'язані забезпечувати зберігання та захист інформації, яка містить банківську таємницю, з метою недопущення її незаконного розкриття і завдання внаслідок цього матеріальної чи моральної шкоди своїм вкладникам, кредиторам та іншим клієнтам.

Пунктом 2 Положення про технічний захист інформації в Україні, затвердженого Указом Президента України від 27 вересня 1999 року № 1229/99 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), інформаційна система визначена як автоматизована система, комп'ютерна мережа або система зв'язку.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), інформаційна (автоматизована) система - це організаційно-технічна система, в якій реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ПАТ «АКБ «Київ» використовує спеціальні технічні і програмні засоби, зокрема, комутатори, маршрутизатори та джерела безперебійного живлення для забезпечення збереження банківської таємниці і функціонування власної комп'ютерної мережі

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що джерела безперебійного живлення, комутатори та маршрутизатори не відповідають ознакам основних фондів 1 групи, оскільки не є будівлями, спорудами, чи їх структурними компонентами чи передавальними пристроями, з огляду на що висновок органу державної податкової служби про завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань є помилковим, а визначення суми податкового зобов'язання за даним епізодом є протиправним.

Як вбачається з інструкції про експлуатацію (т.2 арк. справи 129-156), дизельна електростанція являє собою прилад, здатний створювати електричний струм, принцип дії якої полягає на перетворенні механічної енергії, що виробляється при роботі двигуна внутрішнього згоряння, в електричну енергію за допомогою генератора перемінного струму.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що дизельна електростанція є мобільною, оскільки встановлена на причепі, що дозволяє здійснювати її переміщення в будь-який момент, а тому не відповідає ознакам основних фондів 1 групи, тобто не є будівлею, спорудою, чи їх структурним компонентом, не є передавальним пристроєм.

Також судами було встановлено, що інформаційна панель світлодіодної технології (світлодіодне табло) - це пристрій, що призначений для відображення інформації в графічному чи текстовому вигляді та являється як електромеханічним, так і оптичним приладом, та відповідає ознакам основних фондів 2 групи.

Згідно постанови Правління Національного банку України від 06 лютого 2009 року №53 «Про призначення тимчасової адміністрації в АКБ «Київ»» було призначено в банку тимчасову адміністрацію строком на 1 рік - з 09 лютого 2009 року по 09 лютого 2010 року (т.2 арк. справи 82-83).

Відповідно до підпункту 16.5.1 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду.

Згідно до пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Відповідно до пункту 1.29 частини 1 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) проведення переказу коштів є обов'язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

За приписами пункту 30.1 статті Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Частиною 2 статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі оголошення мораторію на задоволення вимог кредиторів, зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

Відповідно до вимог статті 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) Національний банк України під час здійснення тимчасової адміністрації має право повністю або частково на строк не більше ніж три місяці ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів банку. Протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). Мораторій не поширюється на зобов'язання, які пов'язані з обслуговуванням господарської діяльності банку, в тому числі виплатою заробітної плати, авторської винагороди, відшкодуванням шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку, а також вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, соціальних допомог у межах установлених тимчасовим адміністратором лімітів. З моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк зобов'язаний відшкодувати кредиторам за грошовими зобов'язаннями, можуть бути заявлені до сплати в розмірах, що існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом; нарахування неустойки (штрафу, пені), інших економічних санкцій поновлюється (а щодо зобов'язань, які виникли під час дії мораторію, - розпочинається) за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами; розпочинається відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) в розмірах, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію; фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за невиконання чи неналежне виконання банком зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) нараховуються на суми заборгованостей, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію.

Як встановлено судами попередні інстанцій та підтверджується матеріалами справи, штрафні санкції згідно підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» були застосовані органом державної податкової служби на підставі платіжних доручень клієнтів ПАТ «АКБ «Київ», які були подані до введення дії мораторію, тобто до 09 лютого 2009 року (т.1 арк. справи 218-302).

Судами також було встановлено та підтверджується розрахунком штрафних санкцій, поданим відповідачем, що до строку прострочення виконання платіжних доручень орган державної податкової служби зараховував період дії мораторію.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що штрафні санкції на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» були правомірно застосовані до позивача згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень у період від дати надходження платіжного доручення до 09 лютого 2009 року, та у разі виконання платіжного доручення після закінчення дії мораторію, - з моменту його закінчення до дати фактичного виконання платіжного доручення.

З урахуванням вищевикладеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП без задоволення та наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ПАТ «АКБ «Київ» і часткового скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2011 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП № 0000034320/0 від 30 січня 2010 року, № 0000034320/1 від 20 квітня 2010 року, №0000034320/2 від 13 липня 2010 року, № 0000034320/3 від 24 вересня 2010 року про визначення АКБ «Київ» суми штрафних (фінансових) санкцій за платежем: збір за право використання символіки міста Києва у розмірі 680,00 грн., а також про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП № 0000464320/2 від 13 липня 2010 року, № 0000464320/3 від 24 вересня 2010 року про визначення АКБ «Київ» суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: збір за право використання символіки міста Києва у розмірі 2014908,08 грн., у тому числі: 1365469,27 грн. - за основним платежем, 649438,81 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 229, 230, 232, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Київ» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків № 0000034320/0 від 30 січня 2010 року, №0000034320/1 від 20 квітня 2010 року, № 0000034320/2 від 13 липня 2010 року, №0000034320/3 від 24 вересня 2010 року про визначення Акціонерному комерційному банку «Київ» суми штрафних (фінансових) санкцій за платежем: збір за право використання символіки міста Києва у розмірі 680,00 грн., а також про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків № 0000464320/2 від 13 липня 2010 року, № 0000464320/3 від 24 вересня 2010 року про визначення Акціонерному комерційному банку «Київ» суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: збір за право використання символіки міста Києва у розмірі 2014908,08 грн., у тому числі: 1365469,27 грн. - за основним платежем, 649438,81 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями із прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна