Постанова № 34684014, 20.08.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 серпня 2013 року Справа № 810/3628/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК ІНВЕСТ ЦЕНТР»до про Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, ВСТАНОВИВ:Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК ІНВЕСТ ЦЕНТР» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 04.07.2013 № 0002192205 та 04.07.2013 № 0002202205.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК ІНВЕСТ ЦЕНТР» зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на загальну суму 108333 грн. 00 коп., на думку позивача, прийняті відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому податкові повідомлення - рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У судове засідання, призначене на 20 серпня 2013 року, представники сторін не з`явились, були своєчасно на належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

Матеріали справи містять клопотання представників сторін про розгляд справи за їх відсутності, що відповідно до приписів статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК ІНВЕСТ ЦЕНТР» (ідентифікаційний код 37256581, місцезнаходження: 07353, Київська область, Вишгородський район, с. Старі Петрівці, вул. Дубрівська, буд. 8-А) зареєстроване в якості юридичної особи 01.09.2010, перебуває на податковому обліку, у тому числі як платник податку на додану вартість, в Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби та здійснює господарську діяльність, пов`язану, зокрема, зі складським господарством та наданням в оренду і експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Зазначені обставини підтверджуються даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 64-65) та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100307762 (а.с. 9).

У червні 2013 року посадовою особою Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК ІНВЕСТ ЦЕНТР» вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Отік» за період з 01.01.2012 по 31.03.2012.

За результатами перевірки складено акт від 20.06.2013 № 635/22-00/37256581 (далі - акт перевірки), в якому зафіксовано, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК ІНВЕСТ ЦЕНТР» під час декларування податкових зобов`язань за господарською операцією з придбання у ТОВ «Отік» робіт за договором підряду від 02.11.2011 № 01/11-2011 не дотримано вимог пункту198.1 статті 198 та пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту за січень 2012 року на суму 25000 грн. 00 коп. та за березень 2012 року на суму 83333 грн. 00 коп.

При перевірці правильності декларування позивачем власних податкових зобов`язань за наведені вище звітні періоди відповідачем прийнято до уваги відомості, отримані від інших органів державної податкової служби про господарську діяльність його контрагента - ТОВ «Отік».

Зокрема, відповідач зважав на викладені в акті Державної податкової інспекції у Солом`янському районі м. Києва Державної податкової служби про неможливість проведення зустрічної звірки відомості стосовно:

- відсутності ТОВ «Отік» за податковою адресою;

- відсутності у ТОВ «Отік» достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів для забезпечення ведення фінансово - господарської діяльності в обсягах задекларованих ним показників;

- наявності кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Враховуючи наведені вище відомості, відповідач дійшов висновку про те, що ТОВ «Отік» є юридичною особою з ознаками фіктивності, його правочини з іншими суб`єктами господарювання, у тому числі і з позивачем, не спричинили жодних правових наслідків.

За таких обставин, відповідач вважає, що договір підряду від 02.11.2011 № 01/11-2011, за яким ТОВ «Отік» зобов`язалось виконати на користь позивача підрядні роботи, фінансово-господарські документи та податкову звітність складено сторонами правочину без фактичного здійснення господарської операції, а лише з метою незаконного одержання податкової вигоди у вигляді формування податкового кредиту на користь позивача.

Внаслідок допущення позивачем вказаного правопорушення під час визначення ним об`єкту оподаткування податком на додану вартість, у тому числі формування платником податків частини від`ємного значення податку на додану вартість, яку включено до складу податкового кредиту наступних податкових періодів, відповідач дійшов висновку про невідповідність (завищення) позивачем показників рядка 19 «від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду» декларації з податку на додану вартість за березень 2012 року на суму 83333 грн. 00 коп. та рядка 24 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» цієї ж декларації на суму 25000 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 04.07.2013 № 0002192205 та 04.07.2013 № 0002202205, якими відповідно до приписів пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України здійснено коригування у сторону зменшення задекларованого позивачем розміру від`ємного значення податку на додану вартість за березень 2012 року, а саме: від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у розмірі 83333 грн. 00 коп. та залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у розмірі 25000 грн. 00 коп.

Не погоджуючись із рішеннями, прийнятими відповідачем, позивач оскаржив їх до суду.

Позивач зазначає, що висновки податкового органу стосовно вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК ІНВЕСТ ЦЕНТР» податкового правопорушення є помилковими, оскільки визначення ним сум податкового кредиту здійснено у відповідності до вимог податкового законодавства, господарську операцію з ТОВ «Отік» належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Оскільки висновки податкового органу про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками вчинення господарської операції з ТОВ «Отік» ґрунтуються на твердженнях про безтоварність господарської операції позивача та його контрагента та про відсутність наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, позивачем, з метою спростування таких доводів, подано суду відомості стосовно формування податкового кредиту за звітні періоди, що підлягали перевірці, первинні фінансово - господарські документи, що підтверджують виконання правочину та зв'язок між фактом придбання позивачем робіт із його господарською діяльністю.

Досліджуючи інформацію, що викладена в акті перевірки, та документи, подані позивачем, судом встановлено наступне.

У листопаді 2011 року позивачем укладено з ТОВ «Отік» договір підряду від 02.11.2011 № 01/11-2011, відповідно до умов якого ТОВ «Отік» прийняло на себе зобов`язання виконати на користь позивача проектно-вишукувальні роботи, роботи по поставці обладнання і матеріалів, монтажу систем вентиляції, повітряного опалення і теплопостачання, що повинні виконуватись на території належних позивачу складських приміщень в с. Старі Петрівці Вишгородського району, а позивач зобов`язався прийняти вказані роботи та оплатити їх вартість.

Згідно з даними специфікації до договору від 02.11.2011 № 01/11-2011, сторонами правочину визначено, що загальна вартість робіт, визначена умовами угоди, складає 1525530 грн. 35 коп.

У період з 14.11.2011 по 19.03.2012 позивачем проведено у безготівковій формі оплату (авансову та поточну) за роботи, визначені договором від 02.11.2011 № 01/11-2011, у загальному розмірі 1525530 грн. 35 коп., у тому числі за здійснення ТОВ «Отік» робіт з монтажу систем вентиляції, повітряного опалення і теплопостачання - 150000 грн. 00 коп. за платіжним дорученням від 24.01.2012 № 254, 500000 грн. 00 коп. за платіжним дорученням від 19.03.2012 № 276.

На підтвердження сум податку на додану вартість, що була сплачена Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК ІНВЕСТ ЦЕНТР» у складі ціни замовлених робіт з монтажу систем вентиляції, повітряного опалення і теплопостачання, позивачем надано суду належним чином засвідчені копії виписаних ТОВ «Отік» податкових накладних від 25.01.2012 № 4 на суму 150000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 25000 грн. 00 коп. та 19.03.2012 № 8 на суму 500000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 83333 грн. 00 коп.

Прийняття позивачем виконаних ТОВ «Отік» підрядних робіт за договором 02.11.2011 № 01/11-2011, у тому числі робіт з монтажу систем вентиляції, повітряного опалення і теплопостачання відбулось у липні 2012 року та оформлено сторонами актом приймання - передачі обладнання, матеріалів та виконаних робіт від 31.07.2012.

Як зазначив представник позивача у письмових поясненнях по справі, будівельні та монтажні роботи на території складських приміщень в с. Старі Петрівці Вишгородського району замовлялись Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛОГІСТИК ІНВЕСТ ЦЕНТР» з метою введення в експлуатацію вказаного об`єкта та його використання підприємством у власній господарській діяльності на ринку складської нерухомості. На підтвердження цих обставин представником позивача надано суду належним чином засвідчені копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, технічного паспорту на об`єкт нерухомості. З метою доведеності суду обставин, що свідчать про отримання позивачем виконаних ТОВ «Отік» робіт з монтажу систем вентиляції, повітряного опалення і теплопостачання представником позивача долучено до матеріалів справи копії технічних паспортів на вентиляційне обладнання, проектної документації по вентиляції, опаленню та теплопостачанню, планів - креслень з установки вентиляції, опалення та теплопостачання складських приміщень, акту приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів - складського приміщення з системами водопостачання, протипожежного захисту, електропостачання, системами вентиляції, повітряного опалення та теплопостачання, оборотно - сальдових відомостей по рахунках 103 «Будинки та споруди» та 151 «Капітальне будівництво».

Крім того, з метою доведеності суду обставин, що свідчать про наявність зв`язку між фактом придбання позивачем робіт з монтажу на території належного йому складського приміщення систем вентиляції, повітряного опалення і теплопостачання із його господарською діяльністю, представником позивача подано суду фінансового - господарські документи, що свідчать про передачу вказаного об`єкта нерухомості в оренду іншому суб`єкту господарювання - Товариству з обмеженою відповідальністю «Бреварекс Україна» (договір оренди від 27.04.2012 № 5, додатки до нього, акт приймання - передачі нежитлового приміщення від 01.09.2012).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 розділу V цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно з приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується з 1 січня 2012 року для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить більше 10 тисяч гривень (пункт 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

Слід також зазначити, що в силу приписів Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 1 даного Порядку.

У свою чергу, пунктом 1 зазначеного Порядку передбачено, що податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, тобто, у даному випадку - юридична особа, що отримала свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: 1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином оформленої податкової накладної.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт виконання ТОВ «Отік» на користь позивача робіт з монтажу систем вентиляції, повітряного опалення і теплопостачання та оплати їх вартості підтверджується документально, господарську операцію належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту підтверджується податковими накладними.

У період виконання ТОВ «Отік» господарського зобов`язання перед позивачем вказана юридична особа була зареєстрована у встановленому законом порядку платником податку на додану вартість. Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій ліцензії Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю у м. Києві серії АГ № 575776 та додатку до неї, ТОВ «Отік» надано дозвіл на провадження господарської діяльності, пов`язаної зі створенням об`єктів архітектури, у тому числі на проведення будівельних та монтажних робіт.

Зазначені обставини свідчать про можливість ТОВ «Отік» здійснювати господарські операції, пов`язані з монтажем систем вентиляції, повітряного опалення і теплопостачання, та складати за їх результатами податкові накладні.

У свою чергу, з урахуванням видів діяльності позивача за КВЕД (складське господарство, надання в оренду і експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна), досліджені судом первинні документи фінансового та податкового обліку позивача у сукупності свідчать про використання позивачем у власній господарській діяльності виконаних ТОВ «Отік» монтажних робіт на об`єкті нерухомості позивача з метою подальшої передачі новоствореного матеріального активу в оренду для отримання прибутку.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наявність у податкового органу під час перевірки платника податків певної інформації про господарську діяльність його контрагента, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не слугує беззаперечним доказом невиконання сторонами правочину власних господарських зобов`язань з поставки товарів (робіт, послуг).

Водночас, з дослідженого у судовому засіданні акта перевірки вбачається, що відповідачем в дійсності факт отримання позивачем від ТОВ «Отік» робіт та їх використання у господарській діяльності не перевірявся, безпосередньо аналіз поданих фінансово-господарських документів не здійснювався, а в акті лише відтворено отриману від іншого органу державної податкової служби податкову інформацію стосовно господарської діяльності ТОВ «Отік», що ґрунтується на суб`єктивних думках та припущеннях посадових осіб контролюючого органу.

Так, відомості стосовно відсутності у контрагента позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів не можуть однозначно свідчити про невиконання цим суб`єктом договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказана юридична особа не була позбавлена права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності.

Суд також звертає увагу на приписи статті 62 Конституції України, відповідно до яких вина особи у вчиненні злочину повинна бути підтверджена обвинувальним вироком суду.

На момент розгляду справи обвинувальний вирок, який би зафіксував вину посадових осіб контрагента позивача у здійсненні фіктивного підприємництва, відсутній.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг позивачу його контрагентом були спростовані, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму податкового кредиту, задекларовану позивачем, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 04.07.2013 № 0002192205 та 04.07.2013 № 0002202205 є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби від 04.07.2013 № 0002192205 та 04.07.2013 № 0002202205, - визнати протиправними та скасувати.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Харченко С.В.