Постанова № 34690130, 28.10.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2013 року 810/5155/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Сюр В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПІ-Світ"

до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "АПІ-Світ" з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2013 № 0001562201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у загальній сумі 15476,90 грн., з яких: 12381,52 грн. - за основним платежем; 3095,38 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

В основу визначення податкових зобов'язань згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням податковим органом покладено дані акта перевірки позивача про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість, сплачених контрагенту у складі ціни придбаного товару. На думку посадових осіб податкового органу, господарські операції в дійсності мали безтоварний характер, а фінансово-господарські документи складено сторонами договору з метою незаконного зменшення податкових зобов'язань. Податковий орган стверджує, що позивач неправомірно сформував податковий кредит за вказаними господарськими операціями і це призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки операції з придбання товару мали реальний характер - поставка товарів здійснена контрагентом у повному обсязі й оплачена позивачем. Ці факти підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та в податковій звітності, податкові зобов'язання з податку на додану вартість визначені позивачем правомірно і правильно. Таким чином, позивач просив суд податкове повідомлення-рішення визнати протиправним і скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що податкове повідомлення-рішення є законним і обґрунтованим, тому підстави для його скасування відсутні. У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АПІ-Світ" є юридичною особою, що зареєстрована 06.12.1999 Миронівською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Миронівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області. Позивач також зареєстрований як платник податку на додану вартість. Видами діяльності позивача є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; допоміжна діяльність у рослинництві; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування; оптова торгівля сільськогосподарськими машинами і устаткуванням.

У червні 2013 року посадовими особами Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих, від особи, яка мала правові відносини з платником податків ФОП ОСОБА_1 за період з 01.04.2010 по 31.03.2013 (акт перевірки від 04.06.2013 № 203/22-011/30622286).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог: пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України; частини першої статті 203, частини першої статті 207, статті 215, пункту 1 статті 216, статей 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту в загальній сумі 18095,59 грн., в тому числі за лютий 2010 року - 5714,07 грн., за червень 2010 року - 12381,52 грн.

Висновки податкового органу пов'язуються з оцінкою господарських операцій з придбання позивачем запчастин у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

На думку посадових осіб податкового органу, в дійсності господарські операції між позивачем та ОСОБА_1 не здійснювались, операції мали безтоварний характер, оскільки контрагент не має адміністративно-господарських можливостей для виконання таких зобов'язань.

Податковий орган у своїх висновках спирається на те, що у позивача виявились відсутніми товарно-транспортні накладні на товар. Крім того, за даними, одержаними від Рокитнянської МДПІ, гр. ОСОБА_1 має у власності автомобілі Опель Астра та УАЗ, а у жовтня 2011 року ОСОБА_1 надав пояснення оперуповноваженому податкової міліції про те, що займався лише збором вторинної сировини на Рокитнянському полігоні, а іншими видами діяльності не займався, податкову звітність сам не подавав і не знає, в якому вигляді вона подається.

За результатами перевірки Миронівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято два податкових повідомлення-рішення:

від 19.06.2013 №0001562201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)" у загальній сумі 15476,90 грн., з яких: 12381,52 грн. - за основним платежем; 3095,38 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом);

від 19.06.2013 №001572201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 3684,79 грн., з яких: 0,00 грн. - за основним платежем; 3684,79 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до вищестоящих податкових органів у порядку адміністративного оскарження.

За результатами розгляду скарги Головне управління Міндоходів у Київській області рішенням від 22.08.2013 № 632/10/10-36-10-01-202/523 частково задовольнило скаргу позивача, скасувало податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 №001572201, а податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 №0001562201 залишило без змін.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 19.06.2013 №0001562201, яке залишилось в силі за результатами адміністративного оскарження, позивач оскаржив його до суду.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи суд витребував від позивача первинні фінансово-господарські документи, що підтверджують факт поставки товару, оплату його вартості та сплати сум податку на додану вартість у складі ціни товару, а також зобов'язав позивача надати суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що містить дані про ОСОБА_1

На підставі зібраних по справі доказів судом встановлено наступне.

Позивач має у власності сільськогосподарські комбайни (Свідоцтва про реєстрацію машин від 24.03.2010 серії АС № 011452 та від 24.03.2010 серії АС № 011451), які використовує в господарській діяльності.

У червні 2010 року між позивачем (покупець) і ОСОБА_1 (постачальник) на підставі усної домовленості та рахунку-фактури від 30.06.2010 № 3006 укладено договір купівлі-продажу запчастин для комбайнів на загальну суму 74289,09 грн., у т.ч. ПДВ - 12381,52 грн.

На підтвердження факту поставки товару позивач представив суду рахунок-фактуру від 30.06.2010 № 3006, видаткову та податкову накладні на загальну суму 74289,09 грн., у т.ч. ПДВ - 12381,52 грн.

Як пояснив представник позивача, товарно-транспортні накладні в нього відсутні, адже постачання запчастин ОСОБА_1 здійснював власним транспортом, запчастини є негабаритними, тому доставка товару здійснювалась легковим автомобілем.

Позивач також представив суду накладні вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів зі складу позивача для ремонту комбайнів (а.с. 57, 59), а також акти приймання здачі відремонтованих об'єктів (а.с. 58, 60), які підтверджують факт використання придбаних товарів у виробництві.

Оплата за придбаний товар позивачем не здійснювалась в силу угоди про залік зустрічних однорідних вимог (акт взаємозаліку від 01.09.2010 № б/н), адже позивач надавав ОСОБА_1 послуги по збиранню зернових культур на загальну суму 184230,00 грн. у тому числі ПДВ - 30705,00 грн. Залишок дебіторської заборгованості у сумі 75656,49 грн., у т.ч. ПДВ - 12609,42 грн. ОСОБА_1 перерахував на рахунок позивача. Факти надання позивачем послуг ОСОБА_1 на загальну суму 184230,00 грн. у тому числі ПДВ - 30705,00 грн. підтверджуються дослідженими у судовому засіданні рахунками-фактурами та актами здачі-прийняття робіт (послуг), факт заліку зустрічних однорідних вимог - актом від 01.09.2010 № б/н (а.с. 133), а факт перерахування ОСОБА_1 коштів на рахунок позивача - випискою по банківському рахунку позивача.

На підтвердження факту розрахунків та сплати в складі ціни придбаного товару податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями позивач отримав від ОСОБА_1 податкову накладну від 30.06.2010 № 3006 на загальну суму 74289,09 грн., у т.ч. ПДВ - 12381,51 грн. Вказану суму податку на додану вартість позивач включив до складу податкового кредиту за червень 2010 року, відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість та реєстрі отриманих податкових накладних.

З приводу фізичної особи контрагента позивача судом встановлено на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, видами господарської діяльності є: роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Крім того, постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.05.2012 по справі № 2610/7853/2012 скасовано постанову старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції Циба Н.Д. від 26.10.2011 про відкриття кримінального провадження за фактом фіктивного підприємництва, тобто створення ФОП ОСОБА_1 з метою прикриття незаконної діяльності. Суд, зокрема, зазначив у постанові, що в матеріалах взагалі відсутні будь-які фактичні дані, які б вказували на наявність фактів незаконної діяльності чи інших дій з метою прикриття незаконної діяльності ФОП ОСОБА_1, безпосередньо відсутній жоден задокументований чи такий, що оспорюються чи ставиться під сумнів факт підприємницької діяльності, який би міг бути підтверджений належними доказами.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось, рішення про визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість прийнято податковим органом у зв'язку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у складі ціни придбаних товарів, оскільки за твердженнями податкового органу господарські операції в дійсності не відбувались (мали безтоварний характер) і позивач неправомірно сформував податковий кредит з податку на додану вартість.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності факту фіктивності господарської операції, який покладено в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке оспорюються в даній справі.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом під час судового розгляду встановлено, що факт придбання позивачем товарів та оплата їх вартості підтверджуються документально, господарська операція належним чином відображена у податковому обліку та податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними та іншими первинними фінансово-господарськими документами.

Суд зазначає, що наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Суд зазначає, що податкові повідомлення-рішення, на підставі яких визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймаються податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

З дослідженого в судовому засіданні акта перевірки позивача убачається, що посадові особи податкового органу в дійсності факт поставки товару не перевіряли, безпосереднього аналізу фінансово-господарських документів не робили, а відобразили в акті перевірки лише суб'єктивні думки інших посадових осіб податкового органу щодо контрагента позивача, які виявились недостовірними.

Таким чином, висновок податкового органу про фіктивність (безтоварність) господарських зобов'язань, що виникли між позивачем та фізичною особою ОСОБА_1, є безпідставним.

З приводу визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

На момент здійснення позивачем господарських операцій (червень 2010 року) платники податку на додану вартість, об'єкта, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначались Законом України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" .

Так, підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Суд також звертає увагу на те, що податковий орган застосував до спірних правовідносин положення Податкового кодексу України щодо податку на додану вартість, які на момент здійснення господарських операцій не діяли.

Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановив, що господарська операція з постави товару, факти поставки товару та оплати його вартості (заліку) підтверджуються документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Твердження податкового органу про фіктивність господарської операції (безтоварність) у судовому засіданні були спростовані, надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо її реальності.

За наведених обставин висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення від 19.06.2013 № 0001562201 підлягає скасуванню.

Таким чином, позов є таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав. Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 19.06.2013 № 0001562201, згідно з яким Товариству з обмеженою відповідальністю "АПІ-Світ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у загальній сумі 15476,90 грн., з яких: 12381,52 грн. - за основним платежем; 3095,38 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафом).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПІ-Світ" судові витрати у сумі 154 (сто п'ятдесят чотири) гривень 78 коп

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "04" листопада 2013 р.