Рішення № 34682446, 30.10.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2013 р.Справа № 922/3778/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Бабинін Д.О.

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Натурпродукт - Вега", м. Тернопіль до ПП "Фармацевтична компанія "Фармконтракт", м. Харків про стягнення коштів

за участю :

Представник позивача - не з"явився

Представник відповідача - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Натурпродукт - Вега», звернувся з позовом до Приватного підприємства «Фармацевтична компанія «Фармконтракт» про стягнення основної суми боргу в розмірі 37078,93 грн. та пені в розмірі 2386,86 грн.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 198 від 12.10.2011 р. щодо оплати вартості отриманого товару.

Позивач в судові засідання свого повноваженого представника не направив, але клопотаннями, поданими через канцелярію суду (вх.№ 37081 від 08.10.2013 р. та вх.№39700 від 28.10.2013 р.), просив суд розглядати справу без його участі.

Враховуючи диспозитивність права сторони на участь в судовому засідання, суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та розглядати справу за відсутності його повноваженого представника за наявними в матеріалах справи доказами (67,83).

Відповідач свого уповноваженого представника в судові засідання не направив, витребуваних судом документів не надав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Дослідивши матеріали справи, з»ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

12 жовтня 2011 року між позивачем (як постачальником) та відповідачем (як покупцем) було укладено договір поставки № 198 (далі - «договір поставки»).

Відповідно до п. 1.1 договору поставки постачальник зобов»язаний передати у власність покупця медикаменти, вироби медичного призначення, косметичні засоби, харчові добавки, предмети санітарії та гігієни (товар) згідно з заявками покупця в асортименті та по цінам, вказаним в специфікаціях, а покупець зобов»язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.

Пунктом 1.4 договору поставки сторони погодили, що партією товару вважається його кількість, вказана в одній накладній.

Згідно п. 4.1 договору поставки покупець зобов»язаний провести оплату за кожну партію поставленого товару на умовах передоплати або у визначений строк після отримання товару. В тому випадку, якщо товар оплачується покупцем на умовах інших ніж передоплата, сторони погоджують умови оплати в додаткових угодах до даного договору.

Угодою від 12.10.2011 р. про зміну умов договору поставки № 198 від 12.10.2011 р. сторони погодили умови відпуску акційного товару.

Позивач стверджує, що в період з січня 2013 р. по березень 2013 року ним було передано, а відповідачем прийнято товар, але останній за нього розрахувався неналежним чином, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 37078,93 грн.

Договором поставки (п. 8.4) сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строків оплати за товар передбачених п. 4.1 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення.

На підставі вказаного положень договору позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 2386,86 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору поставки позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 42892,35, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими (ТЕТ00000535 від 24.01.2013 р. на суму 3881,70 грн., HRК0102 від 28.01.2013 р. на суму 3343,20 грн., ТЕТ00002654 від 22.03.2013 р. на суму 1947,75 грн., ТЕТ00002655 від 22.03.2013 р. на суму 3693,60 грн., HRK0410 від 26.03.2013 р. на суму 1851,12 грн., ТЕТ00001246 від 15.02.2013 р. на суму 5936,40 грн.,ТЕТ00001247 від 15.02.2013 р. на 3286,43 грн., ТЕТ00001248 від 15.02.2013 р. на суму 2872,00 грн., ТЕТ00001841 від 01.03.2013 р. на суму 2147,40 грн., ТЕТ00001842 від 01.03.2013 р. на суму 1947,75 грн., ТЕТ00000074 від 11.01.2013 р. на суму 9324,90 грн., HRK0036 від 14.01.2013 р. на суму 1153,32 грн.) товарно-транспортними та податковими накладними, довіреностями, які містяться в матеріалах справи.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно положень ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договором поставки (п. 4.1) сторони погодили, що покупець зобов»язаний провести оплату за кожну партію поставленого товару на умовах передоплати або у визначений строк після отримання товару. В тому випадку, якщо товар оплачується покупцем на умовах інших ніж передоплата, сторони погоджують умови оплати в додаткових угодах до даного договору.

У видаткових накладних, які містяться в матеріалах справи сторони погодили кінцеві строки оплати по кожній з них.

Позивач стверджує, що відповідач за поставлений товар по вказаних вище видаткових накладних не розрахувався, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 37078,93 грн.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази оплати вказаної заборгованості частково або в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов»язання за договором поставки, а від так і про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 37078,93 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. З ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Договором поставки (п. 8.4) сторони погодили, що у випадку порушення покупцем строків оплати за товар передбачених п. 4.1 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення.

Суд, враховуючи вищевикладене та прострочення відповідачем оплати вартості товару та монтажних робіт, перевіривши розмір пені на предмет відповідності вимогам договору, чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 253, 254, ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 статті 232 ГК України, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення визначеної договором поставки пені в цілому є законними та обґрунтованими, втім позивачем допущено помилки при здійсненні її розрахунку, оскільки враховано 6-місячне обмеження нарахування пені не по всіх видаткових накладних.

Так, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме на суму - 2349,63 грн., оскільки по видатковій накладній № ТЕТ00000535 від 24.01.2013 р. кінцевий строк нарахування пені припиняється 25.08.2013 р., по видатковій накладній № ТЕТ00000074 від 11.01.2013 р. - 11.08.2013 р., по видатковій накладній №HRK0036 від 14.01.2013 р. - 13.08.2013 р., а не як зазначив позивач 27.08.2013 р.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується положеннями ст.. 49 ГПК України. Відповідно до даної норми судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони. Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог - в сумі 1718,88 грн.

З огляду на наведене, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 253, 254, 526, 549, 610-612, 625, 692 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 32, 33, 38, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Фармацевтична компанія «Фармконтракт» (61123, м. Харків, вул. Л. Блюхера, буд. 25, корп. А, кв. 83, код ЄДРПОУ 34630180) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Натур продукт-Вега» (46020, м. Тернопіль, вул. Гайова, 48 «а», код ЄДРПОУ 21139268) 37078,93 грн. основного боргу, 2349,63 грн. пені та 1718,88 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 31.10.2013 р.

Суддя Суярко Т.Д.