Постанова № 34682425, 06.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2013 року

Справа № 904/4512/13

">Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Мачульського Г.М., Полянського А.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Дніпродзержинський дослідний завод"

на постанову

Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 22.08.2013 р.

у справі

Господарського суду

№ 904/4512/13

Дніпропетровської області

FONT >за позовом

Дніпродзержинської міської ради

до

Товариства з обмеженою відповідальністю

"Дніпродзержинський дослідний завод"

про

внесення змін до договору оренди земельної ділянки

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:

не з'явились;

відповідача:

не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У червні 2013 р. Дніпродзержинська міська рада (далі – Рада) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просила внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 02.07.2007 р., укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпродзержинський дослідний завод" (далі – Товариство), відносно земельної ділянки площею 0,1245 га, яка розташована за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Горобця, 1А, та зареєстрованого 05.07.2007 р. за № 07005, виклавши його пункти 2.2 та 4.1 у наступній редакції:

– "п.2.2. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.09.2011 р. становить 666 888,23 грн.";

– "п.4.1. Орендна плата вноситься "орендарем" виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету у розмірі 14 004,66 грн/рік без ПДВ, а з 01.01.2014 року - у розмірі 20 006,64 грн/рік без ПДВ на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради від 25.06.2012 №475-24/VI "Про плату за землю".

Позовні вимоги Рада, посилаючись на норми Конституції України, Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та Закону України "Про оцінку земель" обґрунтувала тим, що договір оренди земельної ділянки, щодо якого виник спір, не відповідає вимогам законодавства України в частині розміру орендної плати, проте Товариство, не зважає на звернення Ради з пропозицією внести у зазначений договір відповідні зміни, у зв’язку з чим ці зміни мають бути внесені у судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2013 р. (суддя Єременко А.В.) позовні вимоги Ради задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2013 р. (колегія суддів: Євстигнеєв О.С., Павловський П.П., Науменко І.М.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2013 р. залишено без змін.

Вказані рішення та постанова прийняті з мотивів, викладених Радою у позовній заяві.

Товариство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2013 р. і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2013 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові повністю. Викладені у касаційній скарзі вимоги Товариство обґрунтовує посиланням на обставини справи, ч. 2 ст. 284 Господарського кодексу України, ст.ст. 632, 651, 762 ЦК України, ст. 5 Закону України "Про оцінку земель" та ст.15 Закону України "Про оренду землі".

Рада не скористалась правом, наданим ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу Товариства до Вищого господарського суду України не надіслала, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що:

– на підставі рішення Ради № 188-10/V від 25.05.2007 р. між Радою та Товариством 02.07.2007 р. було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1245 га у м. Дніпродзержинськ, вул. Горобця, 1А, строком до 25.05.2010 р., для фактичного розміщення об'єкта промисловості, в тому числі під будівлею - 0,0313 га., під проходами, проїздами, площадками - 0,0932 га. Державну реєстрацію договору здійснено 05.07.2007 р. за № 07005. Також, 02.03.2009 р. Договір зареєстрований в Дніпродзержинському відділі ДРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.03.2009 р. за №040910600074 (далі – Договір);

– пунктом 2.2 Договору визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладання цього договору становить 94 897,85 грн.;

– згідно пункту 4.1 Договору орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі в розмірі 1 708,08 грн. без ПДВ на рік, що становить 142,34 грн. без ПДВ на місяць, і вноситься на поточний рахунок місцевого бюджету, реквізити якого надаються орендарю додатково орендодавцем. Розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів ставки земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законодавчими актами України (п.4.4. Договору).

– за умовами пункту 9.2.3 Договору орендодавець має право вимагати від орендаря збільшення розмірів орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства розмірів земельного податку та з інших мотивів, визначених умовами цього договору;

– пунктом 12.1. Договору сторони передбачили, що зміна умов договору оренди здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку;

– на підставі рішення Ради №973-52/V від 29.06.2010 р. між Радою та Товариством 18.08.2010 р. було укладено додаткову угоду № 2338 до договору оренди земельної ділянки від 05.07.2007 р. № 07005 за умовами якого сторони прийшли до взаємної згоди продовжити договір оренди земельної ділянки на новий строк, виклавши пункти 2.2., 3.1., 4.1. Договору в наступній редакції: "п. 2.2. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 05.05.2010 р. становить: 118981,77 грн.; п. 3.1. Договір укладається строком до 29.06.2020 р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. п. 4.1. Орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі в розмірі 4 164,36 грн/рік без ПДВ, що становить 347,03 грн/міс без ПДВ на місяць, і вноситься на поточний рахунок місцевого бюджету, реквізити якого надаються орендарю додатково.". Державну реєстрацію Додаткової угоди здійснено 02.03.2009 р. за № 040910600074. Також, Додаткову угоду зареєстровано в Дніпродзержинському міському відділі ДРФ ДП "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 08.12.2010 р. за № 041010600517 (далі – Додаткова угода).

За приписами частини другої ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 якого встановлює, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

– для земель сільськогосподарського призначення – розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

– для інших категорій земель – трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно до частини першої та абзацу першого частини другої ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Таким чином, з дня набрання чинності Податковим кодексом України виникли підстави для перегляду розміру орендної плати за землю, який для земель сільськогосподарського призначення був меншим земельного податку, а для інших категорій земель – меншим трикратного розміру земельного податку, а враховуючи наведені вище положення ст. 651 ЦК України – і підстави для внесення відповідних змін до договорів оренди землі.

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Частиною першою ст. 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

П. "а" частини першої ст. 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад.

Частиною першою ст. 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

П. 34 частини першої ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачає, що питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельних ділянок) вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

З зазначених норм законодавства України випливає, що питання оренди земельних ділянок вирішуються сільською, селищною, міською радою на пленарних засіданнях шляхом прийняття відповідних рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що ініціювання внесення змін до договорів оренди землі в частині зміни розміру орендної плати належить до компетенції сільської, селищної, міської ради і має здійснюватись шляхом прийняття відповідних рішень.

Господарськими судами попередніх інстанцій з'ясовано та матеріалами справи підтверджується, що:

– з 01.07.2011 р. на підставі рішення Ради від 15.12.2010 р. № 07-02/VІ "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ" затверджено та введено в дію нову грошову оцінку земель м. Дніпродзержинськ;

– 25.06.2012 р. Радою було прийнято рішення № 475-24/VІ "Про плату за землю", яким встановлено коефіцієнт для розрахунку річної орендної плати за земельні ділянки, розпорядниками яких є Дніпродзержинська міська рада на рівні трикратного розміру земельного податку; вирішено застосовувати коефіцієнти для розрахунку річної орендної плати за земельні ділянки з 01.07.2012 року; встановлено з 01.07.2012 р. по 31.12.2013 р. пільгу із земельного податку;

– згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 6090 від 01.09.2011 р., нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки змінилась та становить 666 888,23 грн.

Відповідно до частини першої ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Згідно з частиною першої ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Окрім того, абзацом першим пункту 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах що виникають із земельних відносин" роз'яснено, що у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди дійшли до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Ради про внесення змін до пунктів 2.2 та 4.1 Договору оренди землі від 02.07.2007 р., виходячи з положень ст. 21 Закону України "Про оренду землі", пп. пп. 288.5.1, 288.5.2 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України та рішень Ради від 15.12.2010 р. № 07-02/VІ "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинськ" та від 25.06.2012 р. № 475-24/VІ "Про плату за землю".

Викладені у касаційній скарзі, із посиланням на положення статті 15 Закону України "Про оренду землі", доводи Товариства про те, що нормативна грошова оцінка землі не входить до переліку істотних умов договору оренди землі, які можуть змінюватись сторонами та потягнути зміну інших істотних умов, зокрема, орендної плати, зазначеного вище не спростовують та колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляються за необґрунтованості.

З урахуванням встановлених ст. ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що, під час розгляду справи господарським судом апеляційної інстанції, фактичні обставини були встановлені на підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки апеляційного господарського суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, відтак відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного господарського суду, які містяться в оскаржуваному судовому акті.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2013 р. у справі № 904/4512/13 є законною та обґрунтованою, в зв'язку з чим має бути залишена без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпродзержинський дослідний завод" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.08.2013 р. у справі № 904/4512/13 Господарського суду Дніпропетровської області – без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя Г.М. Мачульський

Суддя А.Г. Полянський