Постанова № 34682422, 05.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року Справа № 5016/556/2012(7/41)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Кочерової Н.О., Самусенко С.С. - доповідача,

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Надія"на рішення та постанову господарського суду Миколаївської області від 16 квітня 2013 року Одеського апеляційного господарського суду від 20 червня 2013 рокуу справі№ 5016/556/2012(7/41)господарського судуМиколаївської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Надія" доПриватного підприємства "Захід" простягнення 4 458 191 грн. 78 коп. за участю представника від відповідача: Колесніков В.В.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року ТОВ "Торговий будинок "Надія" звернулося до господарського суду із позовом до ПП "Захід" про стягнення 4458191,78 грн. за договором купівлі-продажу №206 від 04.05.2011, в тому числі 4000000 грн. авансу, 74301,37грн. - 3% річних та 383890,41грн. пені. Позов мотивовано тим, що відповідач своєчасно не виконав зобов'язання щодо поставки товару, а тому повинен повернути аванс, сплатити річні відсотки та пеню відповідно до п.6.4 договору.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.04.2013 (суддя Семенчук Н.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 (судді: Разюк Г.П. - головуючий, Петров М.С., Колоколов С.І.), у задоволенні позовних вимог відмовлено у зв'язку з відсутністю порушень договору з боку відповідача. Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою ТОВ "ТБ "Надія" звернулося до Вищого господарського суду із касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.09.2013 касаційну скаргу у справі № 5016/556/2012 (7/41) прийнято до провадження.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами встановлено, що 04.05.2011 між ТОВ "ТБ "Надія" як покупцем та ПП "Захід" як продавцем укладено договір купівлі-продажу №206, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця скло листове, а покупець у свою чергу прийняти товар та здійснити оплату відповідно до умов цього договору.

Судами встановлено, що за п.п.3.1, 3.2 договору на протязі 45 календарних днів з моменту отримання продавцем авансу він забезпечує поставку товару на свій склад за адресою м.Миколаїв, Айвазовского, 15, для його відвантаження покупцю, про що повідомляє останнього за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв'язку (телефон, факс, електронна пошта тощо). Місцем передачі товару покупцю є склад продавця. Відповідно до п.3.3 договору покупець зобов'язався прийняти товар протягом 120 календарних днів з моменту отримання повідомлення продавця у порядку п.3.1 цього договору.

Згідно п.3.5 покупець надсилає продавцю за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв'язку (факс, електронна пошта тощо) довіреність (довіреності) за підписом директора та головного бухгалтера (або осіб, що виконують їх обов'язки), які відповідно до п.3.6 договору мають повну юридичну силу до отримання продавцем оригіналу. Пунктом 6.4 сторони встановили, що за несвоєчасну поставку продавець виплачує на користь покупця пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожен день прострочення.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що продавцем у відповідності до умов договору купівлі-продажу забезпечено поставку товару на склад за адресою м. Миколаїв, вул. Айвазовского, 15 для його відвантаження на користь покупця, про що повідомлено останнього. ПП "Захід" виставлено покупцю рахунки-фактури №СФ-0000604 від 23.05.2011 та № СФ-0000618 від 24.05.2011 на оплату першої партії товару.

Господарськими судами встановлено, зокрема, з факсових довіреностей, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних, що містять підписи представників та печатки покупця, що покупець в період 26.05.2011 - 25.10.2011 зі складу ПП "Захід" отримав товар за договором на суму 2075581,76грн.

Оскільки судами з'ясовано, що ПП "Захід" вчасно приступило до виконання своїх зобов'язань щодо поставки товару і частково їх виконало, та з огляду на те, що позивач за умовами договору самостійно повинен отримувати товар на складі продавця і почав його отримувати, у останнього відсутнє встановлене ч.2 ст.693 ЦК України право вимагати повернення попередньої оплати, яке виникає лише в разі коли продавець не передає товар у встановлений строк.

Доводи скаржника про неотримання від відповідача повідомлення про наявність товару спростовано попередніми судовими інстанціями з посиланням на докази, надані відповідачем, зокрема, лист від 23.05.2011 №35, журнал факсу за травень 2011 року та роздруківки переписки по електронній пошті. Також судами враховано, що позивач в порушення вимог ухвали суду першої інстанції від 09.04.2013 доказів на підтвердження своїх тверджень.

За частиною другою ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з викладеними встановленими судами обставинами у даній справі правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пп.пп.1, 5 п. 2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір підлягає сплаті у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. За подання касаційної скарги справляється судовий збір у розмірі 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

До касаційної скарги ТОВ "ТБ "Надія" додано платіжне доручення № 326 від 04.07.2013 про сплату 34 410 грн. з наступними реквізитами: отримувач - ГУ ДКСУ у Київській області, код - 37955989, рахунок - 31214206783001, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Київській області, код банку - 821018, призначення платежу - "Судовий збір за позовом ТОВ "ТБ "Надія, господарський суд Київської області код ЄДРПОУ 03499945". Однак, згідно листа Головного управління Державного казначейства України у місті Києві від 07.02.2012 року № 06-08/512-1512 встановлено реквізити рахунку для зарахування судового збору із касаційних скарг, які розглядаються у Вищому господарському суді України: отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38004897; рахунок отримувача - 31211254700007; банк отримувача - ГУ ДКСУ у місті Києві; код банку отримувача - 820019; код класифікації доходів бюджету - 22030004; "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)", символ звітності 254.

Таким чином, судовий збір за подання касаційної скарги ТОВ "Торговий будинок "Надія" на рішення господарського суду Миколаївської області від 16.04.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 підлягає стягненню до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Торговий будинок "Надія" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 у справі №5016/556/2012(7/41) залишити без змін.

Стягнути із ТОВ "Торговий будинок "Надія" до спеціального фонду Державного бюджету України (р/р 31211254700007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код за ЄДРПОУ 38004897, код класифікації доходів бюджету 22030004, код банку отримувача 820019) 34 410 грн. судового збору за подання до Вищого господарського суду України касаційної скарги.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: Н. Кочерова

С. Самусенко