Постанова № 34682362, 05.11.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року Справа № 910/9276/13 Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

головуючого - суддів:Глос О.І., Бакуліної С.В., Поляк О.І. (доповідач)розглянувши у відкритому судовому засіданніматеріали касаційної скарги ТОВ "Будівельна компанія "Укрбудмонтаж"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.09.2013у справі № 910/9276/13господарського судуміста Києваза позовомТОВ "Будівельна компанія "Укрбудмонтаж"доТОВ "Солстрой"простягнення заборгованостіза участю представників: від позивача -Балійчук Л.І.від відповідача -Олєйніков Є.В.В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.07.2013 у справі № 910/9276/13 (суддя - Ониськів О.М.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ТОВ "Солстрой" на користь ТОВ "БК "Укрбудмонтаж" суму основного боргу в розмірі 95343,25 грн та судові витрати в сумі 4210,30 грн. Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 471,87 грн припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 (головуючий суддя - Алданова С.О., судді - Дикунська С.Я., Шевченко Е.О.) вказане рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог скасовано. У цій частині прийнято нове рішення про відмову у позові. В частині припинення провадження у справі рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із зазначеною постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Будівельна компанія "Укрбудмонтаж" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду міста Києва у даній справі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме ст. ст. 4-2, 4-3, 43 ГПК України, а також норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 511, 617, 854 ЦК України.

01.11.2013 до Вищого господарського суду України надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому представник відповідача проти доводів касаційного оскарження заперечував та просив постанову суду апеляційної інстанції у даній справі залишити без змін.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 01.11.2013 № 03-05/2500 для розгляду касаційної скарги у даній справі було сформовано судову колегію у складі головуючого судді - Глос О.І., суддів - Бакуліної С.В., Поляк О.І.

У судове засідання 05.11.2013 з'явилися представники сторін.

Розглянувши матеріали касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 29.04.2010 між ТОВ "Солстрой" (підрядник) та ТОВ "БК "Укрбудмонтаж" (субпідрядник) було укладено договір підряду № 29/04-06 (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого позивач зобов'язався виконати з власних матеріалів та обладнання, відповідно до вимог проектно-кошторисної документації, технічного завдання, вимог ДБН України, повний комплекс робіт, а саме: монолітні конструкції естакади та об'їзної дороги (плити Пмд9, Пмд 10) та роботи по улаштуванню монолітного ростверку ПСЗ на реконструкції Національного спортивного комплексу "Олімпійський", розташованого за адресою: 03150, вул. Червоноармійська, 55 у Печерському районі м. Виєва, Україна, у терміни, встановлені договором.

У п. 2.1 договору сторонами погоджено термін виконання робіт з 29.04.2010 по 15.06.2010 у відповідності з термінами загального графіка виконання робіт на об'єкті, який може бути змінено шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору ціна робіт, передбачених до виконання даним договором, визначається щомісячно шляхом приймання робіт позивача. Орієнтовна вартість робіт по договору становить 784.644,00 грн з ПДВ.

11.06.2010 між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, за умовами якої було збільшено обсяг робіт, змінено термін їх виконання, а саме: з 29.04.2010 по 26.07.2010, та визначено, що орієнтовна вартість робіт за цією додатковою угодою становить 454224,00 грн з ПДВ.

Крім цього, умовами додаткової угоди № 1 до договору сторонами внесено зміни в п. 3.1 останнього та погоджено, що договірна ціна робіт, передбачених до виконання даним договором, визначається щомісячно шляхом приймання робіт позивача, а орієнтовна їх вартість становить 1238868,00 грн з ПДВ.

Пунктом 4.5.2 договору передбачений обов'язок відповідача розраховуватись з позивачем за виконані роботи, з урахуванням авансових платежів (за їх наявності), в 15-денний термін після підписання акта приймання виконаних робіт форми № КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт форми № КБ-3 за умови надходження коштів від замовника будівництва, шляхом безготівкового перерахунку коштів на його розрахунковий рахунок.

Проміжні платежі за виконані роботи здійснюються в межах не більш як 95 % їх загальної вартості договірної ціни за умови надходження коштів від замовника (п. 4.6 договору).

Забезпечення виконання договору (договірне забезпечення) забезпечується утриманням 5 % від вартості фактично виконаних робіт звітного місяця та сплачуються відповідачем позивачу у місячний термін після підписання Державною приймальною комісією акта про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту та оформлення акта передачі об'єкт експлуатуючій організації за умови надходження коштів від замовника (п. 4.7 договору).

Відповідно до п. 4.8 договору кінцеві розрахунки здійснюються у місячний термін після виконання і приймання всіх передбачених договором робіт та підписання акта державної (робочої) комісії з прийняття об'єкта в експлуатацію, затвердженого в установленому порядку, за умови надходження коштів від замовника.

Судами також встановлено, що актами приймання виконаних підрядних робіт (форми № КБ-2в) та довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форми № КБ-3) за травень, червень та липень 2010 року, підписаними представниками обох сторін, підтверджується виконання позивачем та приймання відповідачем робіт на загальну суму 1126070,53 грн.

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив, що відповідачем оплата прийнятих робіт здійснена лише частково в сумі 1030255,41 грн, у зв'язку з чим просив стягнути з останнього заборгованість, що утворилася, у загальній сумі 95815,12 грн, яка складається боргу по оплаті виконаних робіт у розмірі 39511,59 грн та 5% договірного забезпечення в розмірі 56303,53 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що за умовами договору сплата позивачу 5% договірного забезпечення поставлена в залежність від надходження коштів від замовника будівництва, доказів чого матеріали справи не містять, з огляду на що строк виконання відповідачем вказаного грошового зобов'язання не настав. Крім цього, відповідач також зауважив, що зобов'язання з оплати 39039,72 грн вартості підрядних робіт є припиненим внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою ТОВ "Солстрой" від 28.05.2013, у той час як заборгованість у сумі 471,87 грн останнім сплачена за платіжним дорученням № 2953 від 02.07.2013.

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині стягнення 471,87 грн заборгованості слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, враховуючи, що вказана сума боргу була сплачена відповідачем за під час розгляду даної справи судом, зазначивши при цьому, що позовні вимоги в частині стягнення 95343,25 грн заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції, виходив з того, що у розумінні ч. 1 ст. 530 ЦК України строк (термін) виконання зобов'язання визначається чіткою вказівкою або на певний період (момент) у часі, або на певну подію, як явище об'єктивної реальності, незалежне від волі людини, що має неминуче настати, однак не вказівкою на дію особи, яка має вольовий характер та залежить від суб'єктивної поведінки останньої, а відтак твердження відповідача про те, що обумовивши обов'язок з оплати підрядних робіт надходженням коштів від замовника будівництва, сторони погодили строк виконання ним взятого на себе грошового зобов'язання, є помилковим. Водночас судом зазначено, що наведена умова договору стосовно оплати відповідачем підрядних робіт у разі надходження коштів від замовника будівництва за своїм змістом суперечить приписам ст. ст. 837, 854 ЦК України, якими закріплений принцип відплатності договору підряду, та не є відкладальною обставиною у розумінні ч. 1 ст. 212 ЦК України. З огляду на викладене, враховуючи при цьому, що прийняття виконаних належним чином підрядних робіт замовником має своїм наслідком виникнення у останнього обов'язку з їх повної оплати, а також беручи до уваги сплив передбаченого п. 4.8 договору місячного терміну після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію згідно з сертифікатами КВ № 16511051950 від 06.10.2011 та КВ № 16512067396 від 28.04.2012, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав та настання строку здійснення відповідачем повної (кінцевої) оплати за виконані позивачем підрядні роботи, у зв'язку з чим стягнув з ТОВ "Солстрой" заборгованість у загальній сумі 95343,25 грн, відхиливши при цьому посилання останнього на заяву від 28.05.2013 про зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 39039,72 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції зазначив про безпідставність стягнення з відповідача як заборгованості за виконані роботи, так і 5% договірного забезпечення, пославшись при цьому на принцип свободи договору та недоведеність факту надходження до відповідача коштів від замовника будівництва в рахунок погашення заборгованості та договірного забезпечення.

Однак, колегія суддів вважає, що апеляційний суд не проаналізував належним чином умови укладеного між сторонами договору та не надав їм ґрунтовної правової оцінки, що мало своїм наслідком порушення ним не лише норм процесуального права, а й норм матеріального права, зокрема, закріплених ст. ст. 6, 627, 837, 854, 879 ЦК України, у зв'язку з чим висновок останнього про відмову у позові є помилковим та таким, що суперечить змісту і суті правовідносин, які виникли між сторонами на підставі укладеного договору.

При цьому колегія суддів виходить з наступних підстав.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, за яким підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (ч. 1, 3 ст. 875 ЦК України).

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч. 1 ст. 882 ЦК України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).

Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін (ч. 4 ст. 879 ЦК України).

Виходячи з аналізу наведених норм, місцевий господарський суд мотивовано зазначив, що за своєю правовою природою договір будівельного підряду є відплатним договором, при цьому право підрядника вимагати оплати виконаних робіт, якому кореспондується відповідний обов'язок замовника, обумовлене виконанням робіт належним чином та у погоджений строк і виникає після їх остаточної здачі, якщо інший порядок оплати не погоджений сторонами у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Подія є явищем об'єктивної реальності, яке відбувається незалежно від волі людини та її суб'єктивної поведінки, на відміну від дій, під якими розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Поряд з цим ч. 1 ст. 212 ЦК України закріплене право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

З аналізу наведеної норми слідує, що відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов'язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.

Отже, на відміну від строку, яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка неминуче має настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає мотивованим твердження господарського суду першої інстанції про те, що положення договору щодо оплати підрядних робіт за умови надходження коштів від замовника будівництва не є відкладальною обставиною, враховуючи, що така умова, по-перше, стосується лише обов'язку відповідача, при цьому ніяким чином не обумовлюючи відповідного обов'язку позивача з виконання робіт, а по-друге, не відповідає критерію невідомості щодо можливості її настання, оскільки має характер вірогідної, тобто укладаючи договір з такою умовою сторони припускали і розраховували саме на належне виконання свого обов'язку замовником будівництва та здійснення ним оплати підрядних робіт на об'єкті реконструкції.

Водночас колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що умова про надходження коштів від замовника будівництва не може вважатися строком виконання відповідачем взятого на себе обов'язку з оплати прийнятих підрядних робіт, оскільки її настання залежить від суб'єктивної поведінки особи та її вольових дій, а відтак не носить неминучого характеру, який притаманний поняттю строку.

При цьому, надавши правову оцінку положенню договору про оплату підрядних робіт за умови надходження коштів від замовника будівництва, суд першої інстанції мотивовано зазначив, що за своїм змістом дана умова суперечить не тільки приписам ст. ст. 837, 854, 879 ЦК України, якими закріплений принцип відплатності договору підряду, а й самій суті правовідносин, що виникли між сторонами договору, спрямованій на відплатне виконання підрядних робіт на об'єкті.

Враховуючи вищевикладене, а також умови п. п. 4.5.2, 4,6, 4.7 та 4.8 договору в частині визначених ними строків оплати вартості підрядних робіт (як 95% проміжних платежів, так і 5% договірного забезпечення), встановивши, що наявними у матеріалах справи сертифікатами КВ № 16511051950 від 06.10.2011 та КВ № 16512067396 від 28.04.2012 підтверджується прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про прострочення відповідачем виконання взятого на себе грошового зобов'язання, а відтак і наявність підстав для стягнення з останнього заборгованості в сумі 95343,25 грн.

При цьому судом правомірно відхилені посилання ТОВ "Солстрой" на припинення зобов'язання щодо сплати 39039,72 грн внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою від 28.05.2013, оскільки у розумінні ст. 601 ЦК України вимоги, які підлягають зарахуванню, повинні відповідати, зокрема, критерію однорідності за своїм предметом (наприклад, сплата грошових коштів, передання певних речей тощо) та підставами виникнення (як-то договір, делікт, так зване безпідставне збагачення тощо). Проте відсутність у матеріалах справи доказів щодо наявності зобов'язання позивача перед відповідачем на суму 64615,64 грн, на яке останній посилається у своїй заяві від 28.05.2013, унеможливлює висновок суду про однорідність правової природи зобов'язань сторін, а відтак і здатності вимог останніх до зарахування.

Натомість, навівши приписи ч. 1 ст. 212 та ч. 1 ст. 530 ЦК України, однак не проаналізувавши положення вказаних норм матеріального права в їх сукупності, так само як і не надавши ґрунтовної правової оцінки умовам укладеного між сторонами у справі договору, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у позові, помилково посилався на саму лише недоведеність надходження коштів від замовника будівництва, а також, зазначаючи про принцип свободи договору, залишив поза увагою приписи ч. 3 ст. 6 ЦК України, виходячи з яких сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо їх обов'язковість для сторін випливає, зокрема, із суті відносин між ними.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги ТОВ "Будівельна компанія "Укрбудмонтаж" та скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 у справі № 910/9276/13 в частині відмови у позові з залишенням в силі в цій частині рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2013 у даній справі.

В силу ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд касаційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Будівельна компанія "Укрбудмонтаж" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 у справі № 910/9276/13 в частині відмови у позові скасувати.

У цій частині залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2013 у справі № 910/9276/13.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 у справі № 910/9276/13 залишити без змін.

Стягнути з ТОВ "Солстрой" на користь ТОВ "Будівельна компанія "Укрбудмонтаж" 953,43 грн витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя О.І. Глос

Судді С.В. Бакуліна

О.І. Поляк