Рішення № 3467971, 15.04.2009, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2009 р.

Справа № 11/8-389

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Сидорук А.М.

Розглянув справу

за позовом: Аварійно рятувального загону спеціального призначення ГУ МНС України в Тернопільській області, м. Тернопіль вул. Київська,21.

до відповідача: Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод», с. Ковалівка Монастириського району Тернопільської області.

За участю представників сторін:

Позивача:

Відповідача:

Суть справи: Аварійно рятувальний загін спеціального призначення ГУ МНС України в Тернопільській області, м. Тернопіль вул. Київська,21 звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод», с. Ковалівка Монастириського району Тернопільської області –6 238 грн. 68 коп. заборгованості за надані послуги.

Відповідач письмового відзиву на позов суду не надав, явку свого повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

В судовому засіданні 09.04.2009 року оголошувалась перерва до 15.04.2009 року в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В розпочатому судовому засіданні представникам позивача роз’яснено їх права та обов’язки, передбаченні ст. ст. 22, 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, судом встановлено наступне:

01 червня 2008 року між Аварійно рятувальним загоном спеціального призначення ГУ МНС України в Тернопільській області, м. Тернопіль вул. Київська,21 (надалі АРЗ СП) та Державним підприємством «Ковалівський спиртовий завод», с. Ковалівка Монастириського району Тернопільської області (надалі Об‘єкт) був укладений договір про постійне та обов‘язкове обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об‘єктів та окремих територій №12/333/0 (далі Договір).

Відповідно до умов договору АРЗ СП взяв на себе зобов‘язання по організації та здійсненні аварійно-рятувального обслуговування Об‘єкта з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на Об‘єкті надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків, відповідно до постанови КМ України від 04.08.2000 року №1214 «Про затвердження переліку об‘єктів та окремих територій, які підлягають постійному та обов‘язковому обслуговуванню державними аварійно-рятувальними службами». Відповідач, в свою чергу, згідно п.п.3.12 Договору зобов‘язався оплачувати, відповідно до умов Договору, постійне та обов‘язкове обслуговування «Аварійно-рятувальним загоном спеціального призначення»Об‘єкта, у тому числі відшкодовувати витрати, що пов‘язані з ліквідацією надзвичайних ситуацій.

Вартість за надані послуги відповідно до п.п.4.1 Договору складає 5 691,84 грн. на рік. Дана вартість послуг встановлена сторонами на основі розрахунку (калькуляції), який є невід‘ємною частиною договору.

Згідно поданих позивачем актів про виконання умов Договору від 30.06.2008 року, від 31.12.2008 року, від 30.01.2009 року, підписаних сторонами та виставлених для оплати рахунків №308/0 від 21.06.2008; №309/0 від 22.12.2008 року; №20/0 від 09.01.2009 року, позивач надав відповідачу послуги в період з червня 2008 року по січень 2009 року на загальну суму 3 794,56 грн.

Відповідач свої зобов‘язання за Договором не виконав належним чином та не розрахувався з позивачем за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем, що на день слухання справи складає 3 794,56 грн.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов’язання, що виникають з договору або з інших підстав, визначених ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як взаємовідносини, що випливають із договору про надання послуг, згідно якого та в силу ст. 901 Цивільного кодексу України одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ст. 903 ЦК України).

У відповідності до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку нарахованих інфляційних витрат та 3% річних, позивачем правомірно нараховано інфляційні витрати за червень 2008 року по січень 2009 в сумі 45,12 грн. та 3% річних за 245 днів прострочення в сумі 76 грн. 40 коп.

За неналежне виконання умов Договору позивач на підставі п.п.5.3 Договору нарахував відповідачу пеню за період з 01.06.2008р. по 30.01.2009р. в розмірі 2 % від суми заборгованості за кожен день прострочки, яка становить 2 322 грн. 60 коп.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 Цивільного кодексу України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань від 22.11.1996 року №543/96-ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розглянувши матеріали справи та враховуючи, що відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996 року №543/96-ВР розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, суд встановив, що розмір пені за період з 01.06.2008р. по 30.01.2009р. від суми простроченого платежу в розмірі 3 794,56 грн. становить 609 грн. 83 коп., а тому позовні вимоги в частині нарахованої позивачем пені підлягають до часткового задоволення, враховуючи вимоги Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”

Відповідно до ст.ст. 33,43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На день розгляду справи докази погашення відповідачем заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, господарський суд вважає позовні вимоги Аварійно рятувального загону спеціального призначення ГУ МНС України в Тернопільській області, м. Тернопіль вул. Київська,21 в частині стягнення 3 794 грн. 56 коп. заборгованості за надані послуги; інфляційних витрат в сумі 45,12 грн.; 3% річних в сумі 76 грн. 40 коп. та 609 грн. 83 коп. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно ст.49 ГПК України судові витрати покладаються сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 33,43,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Ковалівський спиртовий завод», с. Ковалівка Монастириського району Тернопільської області., ідентифікаційний код 00375059 на користь Аварійно рятувального загону спеціального призначення ГУ МНС України в Тернопільській області, м. Тернопіль вул. Київська,21, ідентифікаційний код 08588955 – 3 794 грн. 56 коп. заборгованості за надані послуги; 45 грн. 12 коп. інфляційних нарахувань; 76 грн. 40 коп., що складає 3% річних; 609 грн. 83 коп. пені за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань; 74 грн. 00 коп. в повернення сплаченого державного мита та 85 грн. 60 коп. в повернення витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. В решті частині позову відмовити.

4. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання) через місцевий господарський суд.

Суддя А.М. Сидорук