Ухвала суду № 34675599, 04.11.2013, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2734/13Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 Прокулевич В.С. Доповідач в апеляційній інстанції Пономаренко В. В. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2013 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Пономаренко В. В. суддів Подорога В. М. , Магда Л. Ф. при секретарі Воропай О.В. за участю:

представника позивача Гудзя О.С.

відповідача ОСОБА_7

представника відповідача ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 квітня 2013 року по справі за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ПАТ КБ «Надра» про визнання кредитного договору в іноземній валюті недійсним, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2012 року ПАТ «КБ «Надра» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 21.01.2008 року між сторонами укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав відповідачці кредит у розмірі 36648 доларів США, строком до 12.01.2028 року, зі сплатою 12,89 % річних за користування грошима.

Відповідачка ОСОБА_7 зобов'язання за вказаним кредитним договором виконувала не належним чином, внаслідок чого станом на 24.04.2012 року утворилась заборгованість в сумі 55760,72 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 445399,90 грн.

ПАТ «КБ «Надра» просило стягнути з відповідачки на користь позивача вказану суму боргу та судові витрати.

14 червня 2012 року ОСОБА_7 звернулась із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Надра» про визнання кредитного договору в іноземній валюті недійсним, посилаючись на те, що вказаний кредитний договір укладений з порушенням вимог чинного законодавства, є удаваним правочином, укладеним під впливом тяжкої обставини, є несправедливим, тому просила суд визнати даний кредитний договір недійсним.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 квітня 2013 року позов ПАТ КБ «Надра» задоволено та стягнуто з ОСОБА_7 заборгованість за кредитним договором в розмірі 55760,72 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 445399,90 грн. та судові витрати в сумі 3219 грн.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_7 оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просила скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з чим погоджується і колегія суддів, виходив з того, що 21 січня 2008 року між позивачем та відповідачкою ОСОБА_7 укладено кредитний договір № 11п/10/2008-840, за умовами якого позивач надав відповідачці кредит у розмірі 36648 доларів США, строком до 12.01.2028 року, зі сплатою 12,89 % річних за користування грошима (а.с. 5-7).

Позивач повністю виконав свої зобов'язання за вказаним договором, що підтверджується заявою на видачу готівки від 21.01.2008 року (а.с. 8).

Відповідачка свої зобов'язання за кредитним договором виконувала не належним чином, несвоєчасно сплачувала кредит та відсотки за користування кредитом, а з січня 2009 року ОСОБА_7 взагалі припинила сплачувати кредит (а.с. 11).

20.04.2012 року банк направив відповідачці вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту (а.с. 10). Проте, вказана вимога відповідачкою виконана не була.

У зв'язку з невиконанням відповідачкою зобов'язань за кредитним договором, станом на 24.04.2012 року утворилась заборгованість, в розмірі 55760,72 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 445399,90 грн., в тому числі: заборгованість по тілу кредиту - 36005,07 доларів США (287597,70 грн.); заборгованість по відсотках - 14100,52 доларів США (112630,72 грн.); пеня - 1990,33 доларів США (15898,16 грн.); штраф - 3664,80 долари США (29273,32 грн.).

Ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу України.

Стаття 530 ЦК України визначає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржники не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, про що зазначено в ч. 1 ст. 625 ЦК України, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за кредитним договором в розмірі 55760,72 доларів США, що еквівалентно 445399,90 грн.

У зустрічній позовній заяві та в апеляційній скарзі ОСОБА_7 вказує на те, що зазначений кредитний договір було укладено з порушенням вимог абз. 3 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

З таким твердженням апелянта колегія суддів погодитись не може.

Так, відповідно до абзацу 3 частини першої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» надання (отримання) споживчих кредитів у іноземній валюті на території України забороняється. Однак, даний абзац набрав чинності 16.10.2011 року на підставі Закону України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг». Таким чином, дія даного абзацу не поширюється на правовідносини, що виникли між сторонами на підставі кредитного договору, укладеного 21.01.2008 року.

Згідно ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках та у порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. Перелік фінансових послуг, що банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) шляхом укладення агентських договорів, встановлюється Національним банком України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

ПАТ КБ «Надра» згідно Статуту, погодженого НБУ 02.02.2011 року, є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства комерційного банку «Надра» в результаті зміни найменування (а.с. 13).

З наданої позивачем банківської ліцензії № 21, зареєстрованої Національним Банком України 26.10.1993 року за № 205 (а.с. 52) та дозволу №21-2, виданих ВАТ КБ «Надра» Національним Банком України на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 ч.2 та ч.4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», згідно додатку до дозволу № 21-2 від 04.11.2005 року (а.с. 53-54), визначений перелік операцій з валютними цінностями, які має право здійснювати позивач. Відповідно до даного переліку, одними з операцій з валютними цінностями є: неторговельні операції з валютними цінностями, ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними; відкриття кореспонденських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; операції з банківськими металами на валютному ринку України; операції з банківськими металами на міжнародних ринках; інші операції з валютними цінностями. Таким чином, на момент укладення кредитного договору - 21.01.2008 року у позивача була ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями.

Враховуючи наведене, ПАТ КБ «Надра», який є банківською установою та у встановленому порядку отримав ліцензію та дозвіл на право здійснення операцій з валютними цінностями, правомірно надав позивачці кредит в іноземній валюті - доларах США, не порушуючи законодавство України.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на порушення банком положень ст. 235 ЦК України та твердження, що укладений кредитний договір є удаваним правочином, так як нав'язаний банком кредитний договір в іноземній валюті укладався з метою приховати інший правочин - надання кредиту в національній валюті.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Таким чином, удаваний правочин своєю формою нібито прикриває реальний правочин.

Судом встановлено, що між сторонами 21.01.2008 року укладено кредитний договір, предметом якого є надання банком позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошових коштів у сумі 36 648 доларів США в порядку і на умовах, визначених цим договором за програмою «Нове житло».

Відповідно до п. 3.1. надання кредиту проводиться шляхом видачі готівки позичальнику через касу банку при наявності належним чином оформленої заяви на видачу готівки, сума у якій зазначена у іноземній валюті - доларах США.

П.п. 3.3.2 кредитного договору визначено, що позичальник повертає кредит та сплачує банку передбачені п.п. 1.3.1 цього договору платежі безготівковим перерахуванням або внесенням готівкових коштів на поточний рахунок тарифного пакету у порядку, передбаченому п. 3.3.3, шляхом сплати мінімально необхідного платежу у валюті кредиту.

У анкеті-заяві на оформлення кредиту від 09.01.2008 року ОСОБА_7 вказала, що вона бажає отримати кредит у розмірі 36000 доларів США (а.с. 68 зворот).

Згідно заяви на видачу готівки № 533 від 21.01.2008 року ОСОБА_7 отримала 36000 доларів США в еквіваленті 181800 грн. (а.с. 8).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що часткове погашення кредиту ОСОБА_7 здійснювала також у доларах США (а.с. 11).

Враховуючи наведене, кредитний договір, укладений між сторонами, не може вважатись удаваним правочином, оскільки умови даного договору не суперечать діям, вчиненим сторонами на його виконання.

Не заслуговують на увагу також посилання апелянта на те, що спірний кредитний договір вчинено під впливом тяжкої обставини та в силу вимог ст. 233 ЦК України повинен бути визнаний недійсним.

Так, відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця

і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті 1

Закону України "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України

інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168.

Підписанням кредитного договору, фактом отримання і використання кредиту, частковим погашення кредитних коштів відповідачкою підтверджено, що остання в повному обсязі ознайомлювалась з умовами кредитування в банку та орієнтовною сукупною вартістю кредиту і прийняла на себе зобов'язання щодо його виконання. Крім того, взаємні права та обов'язки сторін детально визначені у підписаному сторонами кредитному договорі.

Колегія суддів також враховує те, що спірний кредитний договір укладено 21.01.2008 року, а із позовною заявою про визнання кредитного договору недійсним ОСОБА_7 звернулась до суду лише 14.06.2012 року після подання банком позову до неї про стягнення заборгованості за кредитним договором, з чого вбачається, що до 14.06.2012 року ОСОБА_7 була згодна з умовами спірного кредитного договору та частково їх виконувала.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до ПАТ КБ «Надра» про визнання кредитного договору в іноземній валюті недійсним.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів апеляційну скаргу відхиляє, а рішення суду першої інстанції залишає без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 29 квітня 2013 року по справі за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ПАТ КБ «Надра» про визнання кредитного договору в іноземній валюті недійсним - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :