Рішення № 3467556, 24.03.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.09 Справа№ 32/47

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Палюх Г.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Львівська макаронна фабрика», м.Львів.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Інтермаркет”, м.Львів.

про: стягнення 6 530,14 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Станкевич М.Р. –юрисконсульт (довіреність № 12/01 від 12.01.2009р.)

від відповідача: не з’явився.

Права та обов’язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз’яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Cуть спору: Товариство з обмеженою відповідальність «Торговий дім «Львівська макаронна фабрика», м.Львів подало позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгова компанія „Інтермаркет”, м.Львів про стягнення 6 530,14 грн. заборгованості з яких 5 414,87 грн. основний борг, 544,27 грн. пеня, 503,58 грн. інфляційні нарахування, 67,73 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 02.03.2009р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 24.03.2009р. Рішення прийнято 24.03.2009р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали суду від 02.03.2009р. не виконав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду спору, що підтверджується повідомленням по вручення рекомендованого поштового відправлення № 4078790 від 11.03.2009р. - вручено 13.03.2009р.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

02.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальність «Торговий дім «Львівська макаронна фабрика»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет»(покупець) було укладено договір поставки № ТП-129 (далі по тексту –договір), згідно якого постачальник зобов»язується на умовах та в порядку, визначених цим договором систематично поставляти покупцю (передавати у власність покупця) визначений цим договором товар, а покупець зобов»язуєтся на умовах та в порядку, визначених цим договором, приймати названий товар та оплачувати його. Предметом поставки за договором є макаронні вироби.

Згідно п.1.3. покупець складає замовлення постачальнику на підставі специфікацій

(додаток № 1), затверджених сторонами, в яких вказано асортимент і ціна товарів, що поставляються за цим договором і які є невід»ємною частиною цього договору.

Поставка товару здійснюється силами постачальника та за його рахунок (п.2.1. договору).

Згідно п.2.4. договору постачальник, який здійснює поставку товару власними силами, зобов»язаний поставити товари в усі торгові підрозділи до терміну та за адресами, вказаними в додатку № 2 до цього договору.

За умовами п.2.7. договору постачальник зобов»язаний постявляти і передавати у власність товари з усією товаросупровідною документацією.

Відповідно до п.3.1. договору постачальник зобов»язується поставляти (передавати у власність покупця) товари за цінами зазначеними у специфікації затвердженій сторонами (додаток № 1). Ціна поставленого товару міститься у товарних накладних, які надаються постачальником покупцеві для проведення оплати, та складені на підставі кількості поставленого товару, що зазначено у транспортній накладній.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку протягом 60 (шітдесяти днів) з моменту отримання товару від постачальника за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених даним договором та чинним законодавством України документів на товар, що постачається (п. 3.3. договору).

Постачальник зобов»язаний щомісячно проводити звірку взаєморозрахунків з покупцем (п. 3.5. договору).

Загальна сума договору складається з окремих сум операцій, проведених на виконання даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання виконав повністю, поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних: №ТД-07/0055 від 16.07.2008р. на суму 8 775,00 грн.; №ТД-07/0076 від 23.07.2008р. на суму 693,20 грн.; № ТД-07/0077 від 23.07.2008р. на суму 1 521,28 грн.; № ТД-07/0083 від 24.07.2008р. на суму 740,00 грн.; № ТД-07/0084 від 24.07.2008р. на суму 888,00 грн.; № ТД-07/0085 від 24.07.2008р. на суму 505,60 грн.

Враховуючи часткові проплати відповідача, борг становить 5 414,87 грн.

Відповідач оплату за отриманий товар у строки визначені сторонами в п.3.3. договору, не провів, отже порушив свої зобов»язання згідно договору.

Позивач на підставі п.6.2 договору нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 544,27 грн.

Крім того, позивач керуючись ст.625 ЦК України нарахував 3% річних в сумі 67,73 грн. та 503,58 грн. інфляційних нарахувань.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов’язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Факт виконання позивачем зобов’язань по договору підтверджується видатковими накладними: № ТД-07/0055 від 16.07.2008р. на суму 8 775,00 грн.; № ТД-07/0076 від 23.07.2008р. на суму 693,20 грн.; № ТД-07/0077 від 23.07.2008р. на суму1 521,28 грн.; № ТД-07/0083 від 24.07.2008р. на суму 740,00 грн.; № ТД-07/0084 від 24.07.2008р. на суму 888,00 грн.; № ТД-07/0085 від 24.07.2008р. на суму 505,60 грн.

Відповідач станом на дату прийняття судом рішення, оплату не провів.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.

Згідно п.6.2. договору за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню за кожний протермінований день від простроченої суми у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня. Сплата пені не звільняє покупця від виконання договірних зобов»язань.

В зв»язку з тим, що загальний борг сформовано по окремим накладним і період прострочення по сумі кожної накладної різний, позивач нарахував пеню окремо по кожній накладній.

Відтак, з відповідача правомірно підлягає стягненню пеня, що згідно поданого позивачем розрахунку становить 544,27 грн.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з відповідача на користь позивача правомірно підлягає стягненню згідно поданого останнім розрахунку 503,58 грн. інфляційних нарахувань та 67,73 грн. 3% річних.

Загальна сума заборгованості становить 6 530,14 грн., з яких 5 414,87 грн. основний борг, 544,27 грн. пеня, 503,58 інфляційні нарахування, 67,73 грн. 3% річних.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який слід задоволити повністю.

Судові витрати згідно умов ст.49 ГПК України слід віднести на відповідача.

Керуючись ст.ст.11, 526, 530, 625, 611,612, 525, 712 ЦК України, ст.ст. 174, 230-232 ГК України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, 82-84,115,116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Інтермаркет», пл.Галицька,4, м.Львів (п/р № 2600900601403 в ЛФ «Укрексімбанк»м.Львів, МФО 325718, код ЄДРПОУ 13827416) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Львівська макаронна фабрика», вул.Городоцька, 170, м.Львів (р/р 260083012723 ВАТ «Ощадбанк»ФЛМВ № 6319, МФО 385048, ЄДРПОУ 32894251) 5 414,87 грн. основного боргу, 544,27 грн. пені, 503,58 інфляційних нарахувань, 67,73 грн. 3% річних, а також 102 грн. держмита та 118,00 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя