Ухвала суду № 34670578, 05.11.2013, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

Іменем України

05 листопада 2013 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закар патської області у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.

суддів - Чужі Ю.Г., Леска В.В.

при секретарі - Пудак О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Тячівського ра йонного суду від 1 жовтня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства „ОТП Банк", до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», третя особа - приватний нотаріус Тячівського нотаріального округу ОСОБА_3 - про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, -

в с т а н о в и л а :

ПАТ «ОТП Банк» (далі - Банк) у травні 2013 року звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в якому просив стягнути солідарно з відповідачів - позичальника та поручителя - загальну суму заборгованості перед банком в сумі 183344,79 грн. за кредитним договором, та судові витрати по справі. Позов мотивовано наступним. 30.01.2008 р. між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ML-804/007/2008, згідно якого відповідачка отримала у банку кредит у розмірі 37000 Швейцарських франків з остаточною датою повернення 30 січня 2013 року. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № SR-804/007/2008 від 30.01.2008 р., з доповненнями, згідно якого останній зобов'язався перед банком у випадку невиконання та/або неналежного виконання ОСОБА_1 зобов'язання, протягом трьох банківських днів з моменту отримання письмової вимоги кредитора виконати зобов'язання на його користь. У порушення п. 1.5.1. кредитного договору ОСОБА_1 не здійснювала відповідні платежі, що призвело до простроченої заборгованості. Банком було надіслано відповідачам вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, проте вимоги ними були проігноровані. Станом на 16.04.2013 р. заборгованість відповідачів складає 21300.58 Швейцарських франків, що становить 183344.79 грн., яка складається із залишку заборгованості за кредитом у сумі 19577 Швейцарських франків, що становить 168515.83 грн., процентів за користування кредитними коштами у сумі 1304.16 Швейцарських франків, що становить 11225.55 грн., та пені за прострочення виконання зобов'язань у сумі 3603.41 грн. Позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку 183344.79 грн. заборгованості та судові витрати.

У вересні 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними.

Ухвалою судді Тячівського районного суду від 30 вересня 2013 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПАТ «ОТП Банк», де третя особа приватний нотаріус Тячівського нотаріального округу ОСОБА_3, про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними об'єднано у одне провадження зі справою за позовом публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позовній заяві позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не оспорюючи факту отримання ними коштів у сумі 37000 Швейцарських франків за кредитним договором № ML-804/007/2008 від 30.01.2008 р., укладеним з ЗАТ «ОТП Банк», просили суд визнати недійсним цей кредитний договір та договір іпотеки № РML-804/007/2008 від 30.01.2008 р., зобов'язати приватного нотаріуса Тячівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 виключити з реєстру іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, звільнити їх від сплати судового збору, а судові витрати пов'язані з даним судовим процесом покласти на відповідача. Свої вимоги мотивували тим, що ЗАТ «ОТП Банк» при укладенні 30.01.2008 р. кредитного договору не мав права здійснювати валютні операції, а саме видавати кредит у іноземній валюти, оскільки згідно ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня, а також не мав відповідної ліцензії на здійснення таких операцій. Крім цього вважають, що зростання вартості валюти Швейцарських франків за період з моменту укладення кредитної угоди до моменту звернення в суд з позовом, є істотною зміною умов договору, таким чином використання банком Швейцарських франків як предмету кредитування за споживчим кредитом є несправедливим і є обставиною, що значно погіршує становище позичальника як споживача порівняно з Банком в разі настання певних подій. У порушення ч.2 ст. 207 ЦК України кредитний договір та усі пов'язані з його укладенням документи підписувалися банківськими працівниками - представниками Тячівського відділення ЗАТ «ОТП Банк», які не мали на те відповідних повноважень, в зв'язку з чим кредитним договором та договором іпотеки порушено право власності позивачів на майно, що передано в іпотеку.

Рішенням Тячівського районного суду від 1 жовтня 2012 року позов Банку задоволено. У задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відмовлено.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення суду подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне та неповне дослідження доказів судом першої інстанції, вважаючи, що судом не встановлено обставини по справі, просять рішення суду першої інстанції змінити в частині відмови у задоволенні їх позову, та такий позов задовольнити.

Банк в запереченнях на апеляційну скаргу просив рішення суду залишити без змін.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання у визначений час не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Від апелянтів надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з сімейними обставинами. Судова колегія, зважаючи на те, що позиція апелянтів викладена як у їх позовній заяві, так і в апеляційній скарзі, не вбачала підстав для відкладення розгляду справи, та відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглянула справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до положень ст. 197, ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.ст. 11, 509, 526, 611, 614, 623, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, циві льно-правові зобов'язання виникають з договорів і повинні виконуватися належним чином; позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в по рядку, що встановлені договором; якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов"язаний сплдатити грошову суму відповіжно до ст 625 цього Кодексу; особа відповідальна за порушення зо бов'язання, позичальник, який уклав і не виконує кредитний договір, повинен відшко дувати кредитору збитки в повному обсязі. Правовими наслідками порушення основного зобов'язання, забезпеченого по рукою, є солідарна відповідальність боржника та поручителя (ст. 554 ЦК України).

Задовольняючи позов Банку суд першої інстанції виходив з правомірності та підставності таких вимог.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд виходив з того, що Банк як фінансова установа в установленому законом порядку отримав банківську ліцензію № 273 від 02.03.2008, дозвіл N 191-1 та додаток до нього на право здійснення операцій з валютними цінностями, а застосування індивідуального ліцензування щодо кредитування в іноземній валюті не вимагається.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 30.01.2008 р. між ЗАТ «ОТП Банк», яке змінило своє найменування на ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ML-804/007/2008, відповідно до якого відповідачці було надано кредит у сумі 37000 Швейцарських франків на споживчі цілі, з річною базою нарахування процентів - 360 календарних днів у році та датою остаточного повернення кредиту 30.01.2013 (а.с.7-15). 03.04.2009, 03.02.2010 та 02.12.2010 були укладені додаткові договори до вказаного кредитного договору (а.с.59-84). З метою забезпечення виконання позивачкою зобов'язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки SR-804/007/2008 від 30.01.2008 р. (а.с.16-18). Згідно п.п. 1.1., 1.2. цього договору поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань, поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно. Пунктами 3.1., 3.2. договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, кредитор має право звернутися до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи частині, поручитель приймає на себе зобов'язання здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому кредитором, протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги кредитора. 03.04.2009 та 03.02.2010 було укладено додаткові договори до договору поруки (а.с.85-87). Взяті на себе зобов'язання погашати кредит та сплачувати нараховані відсотки ОСОБА_1 в повному обсязі не виконувала, внаслідок чого допустила заборгованість по кредиту та по відсотках за користування ним. З розрахунку заборгованості (а.с.18, 58) вбачається, що станом на 16.04.2013 за ОСОБА_1 рахується загальна заборгованість у сумі 20881.95 Швейцарських франків, що згідно курсу НБУ еквівалентно 179741.38 грн. (1 Швейцарський франк = 8.6075 грн.), з яких: заборгованість за кредитом - 19577 Швейцарських франків; відсотки за користування кредитом - 1304.16 Швейцарських франків. Крім того, відповідно до п. 4.1.1. кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки, яка сплачується додатково до прострочених сум. У зв'язку з простроченням виконання зобов'язань відповідачці нарахована пеня у сумі 3603.41 грн. Отже загальна заборгованість за кредитним договором складає 179741.38 + 3603.41 = 183344.79 грн.

Банк направляв відповідачам досудові вимоги про необхідність погашення заборгованості за кредитним договором (а.с.19-25).

Суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги Банку та стягнув із відповідачів на користь позивача вказану суму заборгованості та судові витрати.

Щодо вимог позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судова колегія зазначає наступне.

Так, ЗАТ "ОТП Банк", зареєстрованому Національним банком України 2 березня 1998 року, 8 листопада 2006 року було видано банківську ліцензію № 191 на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (а.с. 178) та 8 листопада 2006 року було видано Дозвіл № 191-1 на право здійснення операцій, визначених п.п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» згідно з додатком (а.с.179-181).

Відповідні Ліцензію та Дозвіл на здійснення валютних операцій було надано 5 жовтня 2011 року і ПАТ «ОТП Банк» (а.с.183-185).

Надання індивідуальної ліцензії передбачено на здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі (п. «в» ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»). Однак на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Ця обставина не дозволяє стверджувати, що режим індивідуального ліцензування поширюється на валютні операції, пов'язані з наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті іншим резидентам.

За відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку.

Оскільки у Банку наявна відповідна генеральна ліцензія та дозвіл НБУ на здійснення кредитних операцій у валюті, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважають несправедливими умови договору в частині надання кредиту в швейцарських франках та є способом зловживання правом, коли ризики знецінення національної валюти Банк покладає на позичальника. Судова колегія не приймає до уваги такі доводи. Діючим законодавством не передбачений стабільний курс іноземних валют до національної валюти - гривні. Зростання курсу швейцарського франка - валюти кредиту, за загальним правилом, саме по собі не є підставою для визнання недійсними Кредитного договору, оскільки у позичальника існувала можливість передбачити в момент укладення договору зміни курсу гривні у відношенні до інших валют і, зокрема, швейцарського франка, виходячи з динаміки зміни курсів валют з моменту введення в обіг національної валюти - гривні та її девальвації, а також існувала можливість отримання кредиту в національній валюті.

Доводи позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як підстави визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, про те, що підписання кредитного договору № ML-804/007/2008 від 30.01.2008 та усіх інших пов'язаних з його укладенням документів, було здійснено банківськими працівниками - представниками Тячівського відділення ЗАТ «ОТП Банк», які не мали на те відповідних повноважень, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги, оскільки в самих договорах зазначено підстави, на яких діяли відповідні представники Банку - Статут та нотаріально посвідчені довіреності.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції обставини справи встановлені повно й правильно, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для скасування чи зміни рішення - немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Тячівського ра йонного суду від 1 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча:

Судді: