Ухвала суду № 34670039, 05.11.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6295/13-а(в 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

05 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Троян Н.М.,

суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря Золотоверх І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнння протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби від 19 листопада 2012 року № 0003221705, від 24 січня 2013 року № 0002741701 та № 0002751701.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю постановою від 19 червня 2013 року адміністративний позов задовольнив.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2013 року та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

ОСОБА_2 зареєстрована як фізична особа-підприємець, яка є платником податку на додану вартість і перебуває на обліку Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві.

У період з 12 жовтня по 25 жовтня 2012 року Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва Державної податкової служби було проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої відповідачем було складено акт від 01 листопада 2012 року за № 4174/17-10/НОМЕР_4.

Відповідно до висновків зазначеного акту перевірки, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 порушено вимоги податкового законодавства, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в розмірі 31809,48 грн. за 2011 рік та податку на додану вартість в розмірі 78674,00 грн.

На підставі та на виконання акту перевірки від 01 листопада 2012 року № 4174/17-10/НОМЕР_4 відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 19 листопада 2012 року № НОМЕР_5, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 78674,00 грн. за основним платежем та 19668,50 грн. штрафних санкцій, та № 0003221705, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 31809,48 грн. за основним платежем та 3977,19 грн. штрафних санкцій.

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку. За результатами розгляду адміністративної скарги Державною податковою службою у місті Києві було скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003221705 від 19 листопада 2012 року в частині грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 48,61 грн. та донараховано штрафні санкції у сумі 1317,29 грн., у зв'язку з чим відповідачем були прийнятті нові податкові повідомлення-рішення від 24 січня 2013 року № 0002741701, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 0,00 грн. за основним платежем та 1 317,29 грн. штрафних санкцій, та від 24 січня 2013 року № 0002751701, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 31760,87 грн. за основним платежем та 3977,19 грн. штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що здійснення фінансово-господарської діяльності позивача на підставі договорів постачання, укладених з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Грифон консалт» і товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Алексус ЛТД», підтверджується відповідною первинною документацією, а саме: видатковими накладними із детальною специфікацією товару, податковими накладними, платіжними дорученнями та виписками з банківських рахунків позивача, товаро-транспортними накладними. Окрім того, видом підприємницької діяльності, який здійснюється Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, є роздрібна торгівля, що віднесена до КВЕД-52. Згідно до матеріалів справи, предметом договорів, укладених між позивачем та вказаними контрагентами, є постачання одягу, що відповідає виду підприємницької діяльності позивача.

Дослідження вимог податкового законодавства, зокрема статей 198, 200, 201 Податкового кодексу України, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", надає привід вважати, що підставою для виникнення права платника податків на формування податкового кредиту є наявність первинної документації, зокрема, належним чином оформлених податкових накладних.

Згідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Оскільки, витрати позивача за договорами, укладеними між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 і товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Грифон консалт», товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Алексус ЛТД», відображені у відповідних податкових накладних, складених на підставі правовідносин між позивачем та зазначеними контрагентами, які на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники податку на додану вартість, первинні документи виписані та зареєстровані відповідно до вимог чинного законодавства, колегія суддів вважає, що невизнання відповідачем права позивача на формування податкового кредиту на підставі зобов'язань із зазначеними контрагентами є безпідставним.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що висновки відповідача з приводу порушення Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 вимог податкового законодавства зроблені, зокрема, на підставі аналізу результатів зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Грифон консалт», товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Алексус ЛТД» щодо документального підтвердження господарських відносин з контрагентами зазначених юридичних осіб.

З цього приводу, колегія суддів звертає увагу на те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім, у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Доводи апелянта стосовно того, що в провадженні слідчого відділу Державної податкової інспекції в Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби знаходиться кримінальна справа, порушена за фактом фіктивного підприємства при створені деяких підприємств, зокрема, товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Алексус ЛТД», за ознаками злочину, передбаченого ст. 205 ч.1 КК України, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки суб'єкт підприємницької діяльності не несе юридичної відповідальності за дії своїх контрагентів при відсутності вини. Окрім того, відповідно до матеріалів справи, відсутні відповідні судові рішення з приводу визнання фіктивності підприємницької діяльності контрагента позивача, немає вироків суду відносно посадових осіб товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Алексус ЛТД» чи самого позивача або за фактом скоєння злочину за ознаками статті 212 Кримінального кодексу України, які набрали законної сили.

Стосовно доводів апелянта щодо визнання правочинів, укладених між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 і товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Грифон консалт», товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Алексус ЛТД», такими, що порушують публиіний порядок, колегія суддів звертає увагу на те, що з положень цивільного законодавства, а саме: частини 1 статті 203, статті 204, частини 2 статті 215, частини 1 статті 216, частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, а також статті 207 Господарського кодексу України, вбачається, що законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати правочини такими, що порушують публічний порядок, і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях. За наявності ознак недійсності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо безпідставності та неправомірності винесення Державною податковою інспекцією у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві податкових повідомлень-рішень від 19 листопада 2012 року № 0003221705, від 24 січня 2013 року № 0002741701 та № 0002751701 та необхідності їх скасування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2013 року - без змін.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Н.М. Троян

Судді Л.О. Костюк

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.