Рішення № 3466840, 24.03.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.09 Справа № 8/42

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська телефонна компанія», місто Луганськ,

до Державного відкритого акціонерного товариства «Завод по ремонту гірничого обладнання «Супутник»- Дочірнє підприємство Державної холдингової компанії «Луганськвугілля», місто Луганськ, -

про стягнення 3290 грн. 28 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача – Карасьова Ю.О. - представник, - довіреність №3/132 від 11.09.08 року;

від відповідача –не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

встановив:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача:

заборгованості за надані послуги електрозв’язку у сумі 3290,28 грн., який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору №84614 про надання послуг електрозв’язку, укладеного між сторонами 20.10.05 року;

судових витрат у розмірі 220,00 грн., у т.ч.: державного мита у сумі 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 03 березня до 24 березня 2009 року –у зв’язку з неявкою відповідача.

У судовому засіданні, яке відбулося 24.03.09 року, представник позивача позов підтримав у повному обсязі та звернувся до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, позов не оспорив, до судового засідання не прибув, участь у ньому свого представника не забезпечив, заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань.

Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що згідно матеріалам справи (довідка державного реєстратора виконкому Луганської міської ради АВ №972978 від 25.02.09 року) юридичною адресою відповідача є місто Перевальськ, вул.Дзержинського,25 Луганської області; його поштовою адресою є: місто Луганськ, смт. Ювілейне, вул. Алчевське шосе, 10), на які судом 17.02.09 року за вих. №188 та 04.03.09 року за вих. №256 спрямовано ухвали про призначення справи до судового слухання.

Оператором поштового зв’язку до суду на день розгляду справи по суті повернуто письмове повідомлення про вручення першого поштового відправлення уповноваженій особі відповідача, однак останній з невідомих причин не з’явився до судового засідання, призначеного на 03.03.09 року; інші поштові відправлення на даний час до суду не повернуто.

Будь-які інші дані щодо юридичної адреси та місцезнаходження відповідача у справі відсутні.

Згідно ст. 93 Цивільного кодексу місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу чи особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи або закону виступають від її імені, - судом саме на цю адресу було спрямовано вищеназвані поштові відправлення.

У зв’язку з викладеним суд керується частиною 1 пункту 132 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.02 року №1155, - в якому сказано, що поштові відправлення можуть бути повернені об’єктом поштового зв’язку за зворотною адресою у разі письмової заяви відправника, письмової відмови адресата, смерті адресата (одержувача), неможливості вручення через відсутність адресата (одержувача) чи закінчення встановленого терміну зберігання.

З матеріалів справи вбачається, що жодна з вищеперелічених підстав для повернення поштових відправлень до суду по цій справі не доведена, - тобто є підстави вважати, що поштові відправлення від 04.03.09 року відповідачем отримані.

З огляду на викладене суд вважає, що ним вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

Представник позивача не заперечує проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про дату, час та місце судового слухання, а тому, керуючись частиною 3 ст. 22, ст.ст. 43 та 75 ГПК України, розглянув справу по суті за наявними в ній матеріалами.

І.Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, суд дійшов наступного.

1. 20.10.05 року між позивачем (Підприємство зв’язку) та відповідачем (Споживач) укладено договір №84614, за умовами якого Підприємство зв’язку надає Споживачу послуги електрозв’язку, перераховані в додатку №1, і безплатні послуги, перераховані в додатку №2 (пункт 1 договору), а Споживач має право користуватися додатковими (сервісними) видами послуг, які надаються по телефону (п. 3.1.3), користуватися телефонним зв’язком із спецслужбами (п. 3.1.4), користуватися автоматичним міжміським та міжнародним телефонним зв’язком, якщо це передбачено технічними можливостями обладнання АТС (п.3.1.11), користуватися міжміським та міжнародним телефонним зв’язком за допомогою оператора за попереднім замовленням (п. 3.1.12).

Споживач зобов’язаний своєчасно вносити плату за користування телефоном, міжміські та міжнародні телефонні розмови, подані в кредит телеграми та інші послуги, надані по телефону (п. 3.2.8); своєчасно вносити плату за користування радіоточкою (п. 3.2.16).

Послуги, які надаються Підприємством зв’язку, оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством (п. 4.1); Споживач сплачує послуги електрозв’язку за спільно погодженою авансовою системою оплати, з поданням рахунків (п. 4.2); Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги (п. 4.3); розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку та кожний попередній місяць проводяться Споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим. За отримані в кредит послуги міжміського та міжнародного телефонного зв’язку справляється додаткова плата в розмірі двох відсотків вартості наданих послуг (п. 4.5).

У разі застосування авансової системи оплати Споживач для одержання послуг електрозв’язку проводить щомісячно, до 20 числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості у розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду), виходячи з фактично наданих послуг (п. 4.6).

У разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад встановлений термін (з 21 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) Споживач сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожну добу затримки (п.5.8).

Цей договір набирає чинності з дня підписання і діє п’ять років (п.7.1).

Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається дійсним на той же термін (п. 7.2).

На виконання умов договору Підприємством зв’язку (позивачем) за період з квітня по жовтень 2006 року включно надано відповідачу послуг електрозв’язку на суму 3290,28 грн., однак останнім не вжито заходів до погашення суми боргу, у зв’язку з чим станом на 10.01.09 року він складає 3290,28 грн. та підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи: розрахунком суми основного боргу; рахунками про надання послуг електрозв’язку №07109 від 30.04.06 року; №09163 від 31.05.06 року; №11236 від 30.06.06 року №13344 від 31.07.06 року; №15473 від 31.08.06 року; №17626 від 30.09.06 року та №19806 від 31.10.06 року; іншими матеріалами справи.

Відповідач ці докази не спростував, позов не оспорив.

ІІ.Заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Як сказано у ст.11 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ), цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, між іншим, являються договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ).

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певних дій а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦКУ).

Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

Відповідно до п. 3 статті 611 ЦКУ у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, - сплата неустойки.

Як встановлено частинами 1 та 2 статті 614 ЦКУ, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Частинами 1-3 статті 623 Цивільного кодексу передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. Згідно статті 624 ЦКУ, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

Частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правовідносини, які мають місце між сторонами по справі, належать до договору про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання (ст. 901 ЦКУ).

Отримавши надані послуги, споживач (відповідач по справі) повинен був дотримуватися вимог ст.ст.530 та 903 ЦКУ, - здійснити оплату за них у порядку та у строк, встановлені договором, - тобто діяти у відповідності до пунктів 3.2.8, 3.2.16, 4.1-4.3 та 4.5-4.6 договору.

Однак відповідач у вказаний термін вартість наданих послуг не сплатив, що підтверджується матеріалами справи, тим самим порушив вимоги як частини 1 ст.530, так і частини 1 статті 903 ЦКУ, якою встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу у розмірі, у термін та у порядку, встановлених договором.

Відповідач позовні вимоги не спростував.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права відповідає вимогам ст. 16 ЦКУ.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного цивільного законодавства України та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 16, 525,526, 527, 530, 901 та 903 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 47-1,49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Державного відкритого акціонерного товариства «Завод по ремонту гірничого обладнання «Супутник»- Дочірнього підприємства Державної холдингової компанії «Луганськвугілля», ідентифікаційний код 00171121, яке знаходиться за адресою: юридична: місто Перевальськ, вул. Дзержинського, 25 Луганської області; поштова: місто Луганськ, смт Ювілейне, вул. Алчевське шосе, 10, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганська телефонна компанія», ідентифікаційний код 13413790, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, кв. Ленінського комсомолу, 1-б, - заборгованість за надані послуги електрозв’язку у сумі 3290 (три тисячі двісті дев’яносто) грн. 28 коп., а також витрати по сплаті державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням чинності.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 24.03.09 року за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у той же термін.

Рішення складено у повному обсязі та підписано –27 березня 2009 року.

Суддя А.П.Середа