Рішення № 3466719, 26.03.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.03.09 Справа№ 9/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Марочканич І.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Позивача: Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Беднарчука Руслана Романовича, м. Трускавець, Львівська обл.,

До відповідача: Приватного підприємства «Левант-Інвест-Сервіс», м. Моршин, Львівська обл.,

Про стягнення заборгованості в сумі 1 452 грн. 20 коп., в т.ч. 1 248 грн. 66 коп. –основний борг, 148 грн. 60 коп. - пеня, 54 грн. 94 коп. –інфляційні витрати та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Беднарчук Р.Р.- суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа, за довіреністю № 2 від 05.03.2009р.,

Від відповідача: не прибув.

Представнику роз”яснено права та обов”язки визначені статтею 22 ГПК України.

Представник сторони не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Беднарчука Руслана Романовича, м. Трускавець, Львівська обл., до Приватного підприємства «Левант-Інвест-Сервіс», м. Моршин, Львівська обл., про стягнення заборгованості в сумі 1 452 грн. 20 коп., в т.ч. 1 248 грн. 66 коп. –основний борг, 148 грн. 60 коп. - пеня, 54 грн. 94 коп. – інфляційні витрати та стягнення судових витрат.

Ухвалою суду від 16.02.2009 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 12.03.2009 року, про що сторони були належним чином, під розписку: повідомлені: Позивач –20.02.09р., а Відповідач –23.02.09р., про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованими кореспонденціями відповідно № 4024810, № 4024828 (оригінали повідомлень про вручення поштових відправлень –в матеріалах справи).

У зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 12.03.2009р. та подання позивачем в судовому засіданні заяви № 8 від 05.03.2009р. про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 148 грн. 60 коп. - пені, 54 грн. 94 коп. –інфляційних витрат, розгляд справи відкладався на 26.03.2009р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, подав документи, які вимагалися судом (оригінали –для огляду, копії –у справі), просить позов задовільнити повністю.

Відповідач, в судове засідання повноважного представника не направив, відзиву на позовну заяву не надав, вимог ухвали суду – не виконав, про причини неприбуття представника в судове засідання суд, належним чином, не повідомив.

Суд, заслухав пояснення представника позивача, оглянув подані позивачем докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що у справі достатньо доказів для розгляду справи без участі представника відповідача. Справа розглядається згідно вимог статті 75 ГПК України –за наявними у ній матері.

В ході розгляду справи суд ВСТАНОВИВ:

Між Суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою Беднарчук Русланом Романовичем, (Позивачем –у справі) та Приватним підприємством «Левант-Інвест-Сервіс», (Відповідачем у справі) 21 лютого 2008 року був укладений Договір купівлі-продажу № 21/02.

Умовами зазначеного договору передбачено, що продавець зобов»язується передати належний йому товар (продукти харчування) у власність Покупцеві, а Покупець зобов’язується прийняти товар згідно замовлення та сплатити за нього на умовах Договору купівлі-продажу № 21/02. ( п. п. 1.1, 1.2 договору).

Згідно п. 5.2 договору купівлі-продажу, Покупець здійснює розрахунки з Продавцем за поставлений товар на протязі 14 (чотирнадцять) календарних днів із моменту отримання товару. ( п. 5.2. договору).

На виконання п. п. 1.1., 1.2., 2.1., 2.2, 3.1.-3.4. договору купівлі-продажу № 21/02 від 21.02.2008 року, позивач, у лютому - червні 2008 року поставив відповідачу товар на загальну суму 3 202 грн. 79 коп., що підтверджується видатковими накладними: № ВН-20/08/РР від 21.02.2008 р. на суму 453,54 грн., № ВН-45/08/РР від 10.03.2008 р. на суму 161,10 грн., № ВН-58/08РР від 14.03.2008 р. на суму 131,11 грн., № ВН-102/08/РР від 31.03.2008 р. на суму 603,15 грн., № РР-0000025 від 05.04.2008 р. на суму 168,00 грн., № РР-0000055 від 12.04.2008 р. на суму 159,96 грн., № РР-0000091 від 21.04.2008 р. на суму 244,87 грн., № РР-0000115 від 26.04.2008 р. на суму 219,30 грн., № РР-0000161 від 12.05.2008 р. на суму 217,64 грн., № РР-0000201 від 17.05.2008 р. на суму 242,63 грн., № РР-0000335 від 14.06.2008 р. на суму 198,80 грн., № РР-0000394 від 28.06.2008 р. на суму 402,69 грн.,

Відповідач отримав продукцію за згідно видаткових накладних: № ВН-20/08/РР від 21.02.2008 р. на суму 453,54 грн., № ВН-45/08/РР від 10.03.2008 р. на суму 161,10 грн., № ВН-58/08РР від 14.03.2008 р. на суму 131,11 грн., № ВН-102/08/РР від 10.03.2008 р. на суму 603,15 грн., № РР-0000025 від 05.04.2008 р. на суму 168,00 грн., № РР-0000055 від 12.04.2008 р. на суму 159,96 грн., № РР-0000091 від 21.04.2008 р. на суму 244,87 грн., № РР-0000115 від 26.04.2008 р. на суму 219,30 грн., № РР-0000161 від 12.05.2008 р. на суму 217,64 грн., № РР-0000201 від 17.05.2008 р. на суму 242,63 грн., № РР-0000394 від 28.06.2008 р. на суму 402,69 грн., № РР-0000335 від 14.06.2008 р. на суму 198,80 грн., на загальну суму 3 202 грн. 79 коп.

В період з 10.04.2008р. по 09.06.2008р. відповідач погасив заборгованість за поставлений товар, частково в сумі 1 954 грн. 13 коп.

На час подання позивачем позовної заяви в суд, заборгованість відповідача перед позивачем складає 1 248 грн. 66 коп. ( 3 202,79 грн. –1 954,13 грн.).

З метою врегулювання спору у досудовому порядку 24.12.2008 року позивач направив відповідачу претензію, рекомендованою поштою № 893/559560 від 24.12.2008 р.

Претензія позивача залишена відповідачем без реагування.

Згідно ст. 207 Цивільного Кодексу України, такі договори купівлі-продажу вважаються укладеним в письмовій формі, оскільки є письмові документи з фіксацією істотних умов договору - предмету договору, ціни та асортименту товару, сторін договору.

Крім того, згідно статті 334 Цивільного Кодексу України, такий момент передачі товару є моментом набуття відповідачем права власності на такий товар. Саме з часу отримання товару відповідачем до нього переходять всі права щодо придбаного товару та обов'язки щодо сплати його ціни.

Стаття 692 Цивільного Кодексу України передбачає сплату ціни товару після його прийняття в повному обсязі.

Абзац 2 ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України передбачає виконання зобов'язання після настання події (в нашому випадку - передачі товару), зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Згідно з частиною 3 даної статті, сторони можуть за взаємною згодою конкретизу вати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановле но інше.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

В нашому випадку господарське зобов”язання виникло з господарського договору.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у стат ті 55 цього Кодексу, негосподарюючі суб'єкти —юри дичні особи, а також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, наділені господарською ком петенцією. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єк тами господарювання і негосподарюючими суб'єкта ми —юридичними особами, зобов'язаною та управленою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Частиною цієї статті встановлено, що зобов'язання майнового характеру, що виникають між суб'єктами господарювання та негосподарюючими суб'єктами — громадянами, не є господарськими і регу люються іншими актами законодавства.

Згідно частини 4 зазначеної статті, суб'єкти господарювання у випадках, передбаче них цим Кодексом та іншими законами, можуть добро вільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.

Відповідно до статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 статті 216 ГК України передбачено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Частиною 3 статті 216 ГК України визначено, що господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування зби тків незалежно від того, чи є застереження про це в до говорі; передбачена законом відповідальність виробни ка (продавця) за недоброякісність продукції застосовує ться також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язан ня, а також відшкодування збитків не звільняють право порушника без згоди другої сторони від виконання прий нятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застере ження щодо виключення або обмеження відповідально сті виробника (продавця) продукції.

Стаття 217 ГК України передбачає, що господарські санкції є правовим засобом відповідальності у сфері господарювання, а саме, частиною 1 цієї статті визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання,

в результаті застосування яких для нього настають не сприятливі економічні та/або правові наслідки.

Частиною 2 цієї статті визначено, що у сфері господарювання застосовуються такі ви ди господарських санкцій: відшкодування збитків; штраф ні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання (частина 1 цієї статті), а частиною 2 зазначеної статті визначено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Обставин, які б підтверджували ситуацію, що склалася у відповідача згідно вимог частини 2 статті 218 ГК України, відповідач суду не представив.

Відтак, виходячи з вимог статті 219 ГК України, за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 148 грн. 60 коп., яка нарахована відповідно до п. 7.3 Договору купівлі-продажу № 21/02 від 21.02.2008р.

Пунктом 7.3. договору, сторони передбачили, що за порушення строків розрахунків, передбачених п. 5.2 даного Договору Покупець виплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми заборгованості за кожний календарний день прострочки платежу.

Правильність розрахунку пені була перевірена в судовому засіданні, відповідає розрахунку наведеному позивачем у тексті позовної заяви про збільшення позовних вимог, від так позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на свою користь пені у розмірі 148 грн. 60 коп. підлягає до задоволення.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 54 грн. 94 коп. інфляційних витрат, які нараховано відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, Відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а саме: за період з вересень –грудень 2008р. та січень –лютий 2009 року (згідно п. 5.2 Договору, ст. 538 Цивільного кодексу України, строк, у який Покупець зобов'язаний був здійснити оплату за отримані товари) 54 грн. 94 коп.

Правильність розрахунку інфляційних витрат була перевірена в судовому засіданні, відповідає розрахунку наведеному позивачем у тексті позовної заяви про збільшення позовних вимог, від так позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на свою користь інфляційних витрат у розмірі 54 грн. 94 коп. підлягає до задоволення.

Суд заслухав пояснення представника позивача, оглянув та дослідив подані позивачем докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Судові витрати покласти на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4-3, 32 –34, 43, 49, 69, 75, 82 –85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю

2. Стягнути з Приватного підприємства „Левант-Інвест-Сервіс” (п. і. 82482, Львівська область, місто Моршин, вулиця Л. Українки, 1, код ЄДРПОУ 34119310) на користь Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Беднарчука Руслана Романовича (п. і. 82200, Львівська область, місто Трускавець, вулиця Стуса, 11, кв. 26, Ідентифікаційний код 3051705857) 1 248 грн. 66 коп. - основного боргу, 148 грн. 60 коп. - пені, 54 грн. 94 коп. –інфляційних витрат, 102 грн. 00 коп. - державного мита та 118 грн. 00 коп. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Данко Л.С.