Рішення № 3466760, 12.03.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.09 Справа№ 2/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю представника позивача Копанського М.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства “Український інноваційний банк”, м. Київ в особі Дрогобицької філії Акціонерного товариства “Український інноваційний банк” до Дочірнього підприємства “1000 дрібниць”, м. Дрогобич про стягнення 129364 грн. 91 коп.

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство “Український інноваційний банк”, м. Київ в особі Дрогобицької філії Акціонерного товариства “Український інноваційний банк” звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Дочірнього підприємства “1000 дрібниць”, м. Дрогобич про стягнення 129364 грн. 91 коп. заборгованості по кредиту.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 16.02.2009р. призначив розгляд справи на 05.03.2009р. В судовому засіданні 05.03.2009р. оголошувалась перерва до 12.03.2009р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, на виконання умов якого відповідачу відкрито кредитну лінію на поповнення обігових коштів в сумі 145000 грн. 00 коп. Відповідач зобов’язувався протягом дії договору сплачувати проценти за користування коштами та повернути суму кредиту після закінчення терміну дії договору. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо повернення суми кредиту виконав частково, на дату подання позову до суду заборгованість становила 129364 грн. 91 коп.

В судовому засіданні 05.03.2009р. представники відповідача позов визнали, однак у зв’язку із складним фінансовим становищем просили відтермінувати виконання зобов’язання по кредитному договору та продовжити термін дії цього договору до 07.11.2009р. В судове засідання 12.03.2009р. відповідач явку представника не забезпечив, на адресу суду надіслав телеграму про відкладення розгляду справи у зв’язку з перебуванням представника у відрядженні.

Представник позивача проти такого клопотання заперечив, зазначив, що представники відповідача надали необхідні пояснення в судовому засіданні 05.03.2009р., в матеріалах справи є достатньо доказів, щоб розглядати справу без участі представника відповідача.

У відповідності до ст. 75 ГПК, України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

8 листопада 2007р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №70290.

За цим договором банк (позивач) зобов’язувався надати позичальнику (відповідачу) відновлювальну кредитну лінію, надалі “кредит”, строком з 08 листопада 2007р. по 07 листопада 2008р. в сумі 145000 грн. 00 коп.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач з 14.11.2007р. по 30.11.2007р. надав відповідачу грошові кошти в сумі 149100 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.5.1. кредитного договору №70290 від 08.11.2007р., граничним терміном повернення кредиту є 07 листопада 2008р. Повернення кредиту відбувається шляхом перерахування коштів позичальнику на рахунок вказаний в п. 5.1.3 цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо повернення суми кредиту виконав частково, на дату судового розгляду заборгованість відповідача перед позивачем становить 129364 грн. 91 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу по кредиту, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Згідно п. 6 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Відповідач в обґрунтування клопотання про відстрочення виконання зобов’язання, посилається на важке фінансове становище, пов’язане з світовою економічною кризою.

Однак відповідачем не подано жодних доказів, які б підтверджували наявність обставин, на які посилається, представник позивача заперечує проти такого відстрочення, тому суд дійшов висновку про необґрунтованість такого клопотання та відмовляє в його задоволенні.

Відповідно до ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов’язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до ч. 4 ст. 652 ЦК України, зміна договору у зв’язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Таким чином, законодавством передбачено два виключних випадки, коли суд своїм рішенням може змінити умови договору. Відповідачем не подано жодних доказів на обґрунтування виникнення таких обставин та не враховано, що вимога про зміну умов договору у зв’язку з істотною зміною обставин може висуватися лише після ініціювання розірвання договору.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників, сторони пропозицій щодо розірвання кредитного договору №70290 від 08.11.2007р. одна одній не надсилали, вимог про розірвання договору в судовому порядку не заявляли.

Слід також зазначити, що в кредитному договорі №70290 від 08.11.2007р. встановлено строк надання кредиту –з 08 листопада 2007р. по 07 листопада 2008р., з встановленням граничного терміну його повернення –07.11.2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251 ЦК України).

Оскільки сторони пропозицій про розірвання договору кредитного договору №70290 від 08.11.2007р. одна одній не надсилали, в суд з такою вимогою не звертались, узгодили в договорі термін повернення кредиту, який настав 07.11.2008р., клопотання відповідача про зміну умов договору –продовження терміну його дії до 07.11.2009р., є безпідставним.

Суд вважає також за необхідне зазначити, що викладене вище клопотання відповідача за своїм змістом є позовною вимогою та мало б бути викладене у формі позовної заяви з дотриманням всіх вимог, які ставляться до подання позову.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 129364 грн. 91 коп. заборгованості по кредиту.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 251, 509, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 626, 651, 652, 1054 ЦК України, ст. 193 України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Дочірнього товариства “1000 дрібниць”, м. Дрогобич, вул. Лесі Українки, 1, Львівська область (ідентифікаційний код 30084273) на користь Акціонерного товариства “Український інноваційний банк”, м. Київ, вул. Інститутська, 12А (ідентифікаційний код 0583988) в особі Дрогобицької філії Акціонерного товариства “Український інноваційний банк”, м. Дрогобич, вул. Лесі Українки, 26, Львівська область (ідентифікаційний код 19336808) 129364 грн. 91 коп. заборгованості по кредиту, 1293 грн. 64 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя