Ухвала суду № 34663232, 22.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 р. Справа № 876/1583/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Онишкевича Т. В., Попка Я. С.

з участю секретаря судового засідання Микитин І. В.

представника особи, яка подала

апеляційну скаргу (відповідача) Мелінишин С. Б.

представника позивача Мушинського В. Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано - Франківській області на постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року у справі №2а - 3381/12/0970 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Шкіряник» до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано - Франківській області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Шкіряник» звернулося до Івано - Франківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції і просило скасувати податкове повідомлення - рішення за №0000590152 від 08 серпня 2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюване податкове повідомлення - рішення є протиправним, так як ґрунтується на помилковому висновку відповідача про нікчемність договорів, укладених позивачем та ТзОВ «Еккомтєх», ТзОВ «Євростиль», ПП «Альфатек», Торговий дім «Лайнер». На підтвердження укладення та виконання договорів були представлені усі наявні первинні документи, які відображають наслідки господарської діяльності позивача. Придбаний товар був використаний у господарській діяльності для виготовлення відповідної продукції. Оскільки укладені правочини спрямовані на реальне настання наслідків, передбачених цими правочинами, вважає, що зменшення оспорюваним податковим повідомленням - рішенням розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 415 909 гривень є необґрунтованим.

Постановою Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року позовні вимоги ПрАТ «Шкіряник» задоволено повністю: скасовано податкове повідомлення - рішення Долинської об'єднаної державної податкової інспекції №0000590152 від 08 серпня 2012 року.

З таким судовим рішенням суду першої інстанції не погодилася Долинська об'єднана державна податкова інспекція і оскаржила його в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Посилаючись у поданій апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Окрім цього, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що в ході проведеної перевірки не виявлено, а судом першої інстанції в свою чергу не встановлено факт передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку із відсутністю документів, що засвідчують транспортування. Зокрема, товарно - транспортні накладні та ветеринарні свідоцтва представлені тільки по угодах із ПП «Альфатек». Також, ПП «Альфатек» є посередником і ними було придбано тільки цукор - пісок, у зв'язку з чим воно не могли поставити позивачу шкіри ВРХ боєнського походження.

Крім цього, як свідчать листи податкових органів за місцезнаходженням контрагентів та акти перевірок, ТзОВ «Торговельний дім «Лайнер» не надало документів, що підтверджують формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а ТзОВ «Євростиль ЛТД» не задекларувало податкові зобов'язання.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у відповідності до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку процесуального правонаступництва замінено відповідача - Долинську об'єднану державну податкову інспекцію в Івано - Франківській області на Долинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів в Івано - Франківській області.

В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу, підтримала обставини, викладені на обґрунтування доводів апеляційної скарги і вважає, що постанова суду першої інстанції із зазначених підстав підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Представник позивача не погодився з апеляційною скаргою відповідача і зазначив в судовому засіданні, що суду першої інстанції були представлені документи, які були досліджені в судовому засіданні і які підтверджують виконання укладених із контрагентами договорів, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, доводи представника особи, яка подала апеляційну скаргу та представника позивача, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні було встановлено рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ТзОВ «Еккомтєх», ТзОВ «Євростиль», ПП «Альфатек», ТзОВ «Торговий дім «Лайнер», та зв'язок між фактом придбання позивачем товарів (послуг) і господарською діяльністю цього платника податку. Тому, суд прийшов до висновку про реальність господарських операцій, а також про відповідність усіх даних, наведених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, фактичним обставинам здійснення позивачем господарських операцій.

При цьому, як зазначає суд першої інстанції, невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи і зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту у разі, коли цей платник має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Тобто, на думку суду першої інстанції, позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту за квітень 2012 року по податку на додану вартість суми податку сплаченого контрагентам у зв'язку з придбанням в останніх товарів (послуг).

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції і зазначає наступне.

Як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, і, зокрема актом перевірки від 27 червня 2012 року, позивач, ПрАТ «Шкіряник», заснований Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Івано - Франківській області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства» №686 від 07 грудня 1992 року та наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Івано - Франківській області №333 від 01 серпня 1994 року. Позивач є правонаступником державного підприємства Болехівський шкірзавод. Підприємство взяте на податковий облік Долинською об'єднаною державною податковою інспекцією 15 грудня 1999 року, є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва за №100339277 від 10 червня 2011 року.

Із 19 по 27 червня 2012 року на підставі наказу №265 від 19 червня 2012 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності визначення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість за квітень 2012 року.

Протягом періоду часу, який було охоплено перевіркою, позивач здійснював господарські операції із ТзОВ «ЕККОМТЕХ», ТзОВ «Євростиль», ПП «Альфатек», ТзОВ «Торговий дім «Лайнер» на підставі укладених договорів.

Так, згідно Договору поставки №10, укладеного 10 червня 2011 року між позивачем, як Покупцем та ТзОВ «Альфатек», як Продавцем, продавець зобов'язувався продати покупцю шкіри ВРХ боєнського походження. Поставка товару здійснюється за рахунок Продавця до складу покупця по вул. Петрушевича, 29 у м. Болехові Івано - Франківської області.

На виконання умов договору ТзОВ «Альфатек» продало позивачу обумовлених договором шкір на загальну суму 7 630 616 гривень, про що були виписано накладні: від 01 червня 2011 року за №РН - 0000405, від 02 червня 2011 року за №РН - 0000410, від 06 червня 2011 року за №РН - 0000424 та за №0000428, від 07 червня 2011 року за №РН - 0000431, від 08 червня 2011 року за №РН - 0000440, від 15 червня 2011 року за №РН - 0000457, від 22 червня 2011 року за №РН - 0000477, від 29 червня 2011 року за №РН - 0000501, від 03 серпня 2011 року за №РН - 0000822, від 10 серпня 2011 року за №РН - 0000863 та №РН - 0000862, від 17 серпня 2011 року за №РН - 0000903, від 19 серпня 2011 року за №РН - 0000910, від 30 серпня 2011 року за №РН - 0000953 та №РН - 0000954, від 31 серпня 2011 року за №РН - 0000952.

Також, ТзОВ «Альфатек» виписало позивачу податкові накладні: від 01 червня 2011 року за №5, від 02 червня 2011 року за №10, від 06 червня 2011 року за №24 та №28, від 07 червня 2011 року за №31, від 08 червня 2011 року за №40, від 15 червня 2011 року за №57, від 22 червня 2011 року за №77, від 29 червня 2011 року за №101, від 03 серпня 2011 року за №22, від 10 серпня 2011 року за №62 та №63, від 17 серпня 2011 року №103, від 19 серпня 2011 року №110, від 30 серпня 2011 року за №153 та №154, від 31 серпня 2011 року за №191.

01 червня 2011 року між позивачем, як Покупцем та ТзОВ «Євростиль ЛТД», як Продавцем укладено Договір купівлі - продажу №17, за умовами якого продавець зобов'язувався продати покупцю шкіри ВРХ боєнського походження. Згідно умов договору поставка товару здійснюється за рахунок продавця до складу покупця по вул. Петрушевича, 29 у м. Болехові Івано - Франківської області і оплата здійснюється в безготівковій формі.

На виконання умов цього договору ТзОВ «Євростиль ЛТД» продало позивачу обумовлену договором продукцію на загальну суму 284 514 гривень 04 коп..

Про поставку товару 08 липня 2011 року було виписано накладну за №213 та податкову накладну №5.

Також, 15 червня 2011 року позивачем, як Покупцем та ТзОВ «Торговий Дім «Лайнер», як Продавцем укладено Договір купівлі - продажу №22, відповідно до якого продавець зобов'язувався продати та доставити покупцю (позивачу) за свій рахунок шкіри ВРХ боєнського походження до складу покупця Петрушевича, 29 у м. Болехові Івано - Франківської області.

На виконання вимог зазначеного вище договору ТзОВ «Торговий Дім «Лайнер» продало позивачу обумовлену договором продукцію на загальну суму 748 048 гривень 48 коп., про що 23 червня 2011 року було виписано накладну.

Крім цього, ТзОВ «Торговий Дім «Лайнер» 23 червня 2011 року виписало позивачу податкову накладну від за №410.

08 серпня 2011 року позивачем як Покупцем укладено договір купівлі - продажу із ТзОВ «Еккомтех», як Продавцем, за яким продавець зобов'язуався продати покупцю шкіри ВРХ, транспортування яких здійснюється продавцем і оплата проводиться в безготівковій формі.

На виконання вимог зазначеного вище договору ТзОВ «ЕККОМТЄХ» продало позивачу продукції на загальну суму 730 422 гривні 02 коп..

Також, ТзОВ «ЕККОМТЄХ» виписало позивачу податкові накладні №40 від 09 серпня 2011 року та №41від 25 серпня 2011 року.

На отримання продукції були виписані довіреності, які зазначені у журналі реєстрації виданих довіреностей і отриману сировину оприбутковано на складі, про що свідчать представлені позивачем і наявні у матеріалах справи прийомно - здаточні акти. Оплата здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Також, позивачем представлено ветеринарні свідоцтва на поставлену продукцію.

За результатами проведеної перевірки відповідачем 27 червня 2012 року складено акт за №1348/152/22173327, у якому викладено висновки перевірки щодо виявлених порушень. Зокрема, як зазначено в акті перевірки, встановлено, що позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумами податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень 2012 року в сумі 415 909 гривень, занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень 2012 року на суму 886 837 гривень та завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за квітень 2012 року на суму 886 837 гривень, чим було порушено вимоги ст. 198 Податкового кодексу України. Згідно вказаного вище акту перевірки, до такого висновку податковий орган прийшов у зв'язку з відсутністю доказів реальності здійснення господарських відносин із ТзОВ «Еккомтєх», ТзОВ «Євростиль», ПП «Альфатек», ТзОВ «Торговий дім «Лайнер», а укладені угоди не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

На підставі висновків перевірки, відповідачем 08 серпня 2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення за № 0000590152, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2012 року на суму 415 909 гривень.

З огляду на встановлені судами фактичні обставини справи і, зокрема, обставини здійснення позивачем господарської діяльності та господарських операцій із зазначеними вище контрагентами, колегія суддів апеляційного суду наголошує на такому.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума , на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.18 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто, будь - які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством..

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

При цьому колегія судді зазначає, що факт виконання договорів із зазначеними вище контрагентами підтверджується дослідженими в судовому засіданні первинними документами, яким суд дав правильну оцінку, і які підтверджують реальність господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно правовий спір, правильно встановив обставини справи, визначив відповідні їм правовідносини і постановив у відповідності до них судове рішення по справі.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки вони спростовуються в судовому засіданні дослідженими доказами, що підтверджують фактичне виконання позивачем та його контрагентами, як сторонами договорів, обумовлених договорами зобов'язань і відповідні зміни майнового стану учасників господарських правовідносин.

Зокрема, дані обставини підтверджені накладними та довіреностями на отримання товару та податковими накладними, даними про оприбуткування продукції на складі позивача (прийому - здаточними актами), платіжними дорученнями про оплату за поставлену продукцію, ветеринарними свідоцтвами.

Також, позивачем представлені докази використання придбаної у контрагентів продукції в господарській діяльності та її подальшої реалізації ТзОВ «Ойл Стандарт Груп», ПП «ТАТ - УКР», ТзОВ «Крок - 21», ТзОВ з іноземними інвестиціями «Спілловер», а саме: довіреності на отримання продукції у позивача; накладні на відвантаження виготовленої продукції.

Крім цього, ПП «Альфатек» 525 018 гривень 24 коп. податку на додану вартість по операціях з позивачем включило до податкового зобов'язання з ПДВ за серпень 2011 року. Також, ТзОВ «Торговий Дім «Лайнер» суму податку на додану вартість по операціях з позивачем в розмірі 124 674 гривні 75 коп. по операціях з позивачем включено до податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2011 року. Аналогічно, ТзОВ «ЕККОМТЄХ» задекларувало за серпень 2011 року суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 259 289 гривень. Вказані обставини, встановлені в ході перевірок органами державної податкової служби за місцем державної реєстрації.

Також, контрагенти позивача на день укладення та виконання угод були зареєстровані у встановленому законом порядку та згідно свідоцтв були платниками податку на додану вартість.

Тому не можуть вважатися обґрунтованими і твердження відповідача, зазначені у апеляційній скарзі, про те, що суд першої інстанції належним чином не перевірив доводи відповідача про відсутність фактів поставки товару.

Даючи оцінку доводам податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем з контрагентом правочинів, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на наступному. Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вказана стаття встановлює презумпцію правомірності правочину.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені Параграфом 2 Глави 16 цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вказана стаття поділяє недійсні правочини на нікчемні - недійсність яких встановлена законом (визнання такого правочину судом недійсним не вимагається) та оспорювані - недійсність яких прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (такий правочин може бути визнаний судом недійсним).

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Податковим органом не надано суду доказів наявності жодного судового рішення, яке набрало законної сили, про визнання недійсними вчинених правочинів щодо купівлі-продажу товарів, робіт (послуг), а також інших доказів, що свідчили б про наявність законних підстав для визнання таких правочинів недійсними.

Також, відповідачем на обґрунтування своєї позиції і відповідно доводів апеляційної скарги не представлено доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі суду не представлено.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин справи та доказів, представлених сторонами на підтвердження обставин, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до законних і обгрунтованих висновків щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

Крім цього, відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів обставин, на які він посилається як на обґрунтування своїх заперечень, і відповідно до довів правомірності прийнятого ним рішення.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.

Обставини, викладені відповідачем на обґрунтування доводів апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду вважає такими, що не заслуговують на увагу і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, а також про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано - Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано - Франківського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2012 року у справі №2а - 3381/12/0970 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Шкіряник» до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано - Франківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Т. В. Онишкевич

Я. С. Попко

Ухвалу в повному обсязі складено 28 жовтня 2013 року.