Ухвала суду № 34663239, 22.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2013 р. Справа № 9104/179015/12

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Онишкевича Т.В., Попка Я. С.

з участю секретаря судового засідання Микитин І. В.

представника особи, яка подала

апеляційну скаргу (відповідача) Шевчука І. З.

представника позивача Босака О. Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року по справі №2а - 8027/12/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Остов - Бардс» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Остов - Бардс» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миколаївської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби і просило скасувати податкові повідомлення - рішення, прийняті відповідачем 05 липня 2012 року №0000312320/3126 та №0000322320/3127.

Мотивуючи позовні вимоги, посилається на ті обставини, що оспорювані податкові повідомлення - рішення прийняті на підставі висновків перевірки, проведеної відповідачем і зазначених у акті планової виїзної перевірки від 14 червня 2012 року за №215/22 - 0/32370032 з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період із 01 липня 2009 року по 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 липня 2009 року по 31 березня 2012 року. Зокрема, відповідач зазначає про порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.3.1 п. 8.3 ст.8, п. 16.2 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, які полягають у заниженні податку на прибуток за вказаний період на суму 311 580 гривень. Також, зазначено про порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження сплати податку на додану вартість на суму 219 833 гривні. Проте, такі висновки відповідача є необґрунтованими, оскільки до перевірки були надані усі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність операцій та здійснення взаєморозрахунків з фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та ТзОВ «Союз Плюс Сервіс». У зв'язку цим безпідставними є також висновки відповідача про нікчемність укладених із вказаними господарюючими суб'єктами угод. Наведене, на думку позивача, свідчить про відсутність у відповідача за результатами перевірки підстав для прийняття оспорюваних податкових повідомлень - рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Остов - Бардс» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення відповідача №0000312320/3126 та №0000322320/3127 від 05 липня 2012 року.

Відповідач не погодився із таким судовим рішенням суду першої інстанції і подав до Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на вказане рішення. Посилаючись у апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, посилається на ті обставини, що судом першої інстанції безпідставно не було враховано доводи відповідача, які підтверджуються встановленими в ході перевірки фактами. Зокрема, в ході перевірки було встановлено, що ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» на протязі періоду, за який проводилася перевірка, не мало складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, трудових ресурсів, що в свою чергу виключає можливість здійснення господарських операцій і відповідно виконання зобов'язань за укладеними договорами. У актах про надання послуг підприємцем ОСОБА_3 не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано зміст наданих послуг, їх об'єм та вартість. Також, акти не містять інформації про фактично понесені витрати на здійснення послуг по технічному супроводу виробничого процесу, відсутній розрахунок вартості виконаних робіт. В свою чергу, як зазначає відповідач, надані документи не підтверджують правомірність віднесення до валових витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування та до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з вартості послуг.

Окрім цього, податковий орган при визначенні терміну проведення перевірки, виходив із критеріїв кількості працюючих і оскільки на підприємстві працювало 56 осіб, термін перевірки становив 20 днів.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2013 року у відповідності до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку процесуального правонаступництва замінено відповідача: Миколаївську міжрайонну державну податкову інспекцію Львівської області Державної податкової служби на Миколаївську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Львівській області.

В судовому засіданні представник особи, яка подала апеляційну скаргу, підтримала обставини, викладені на обґрунтування доводів апеляційної скарги і вважає, що постанова суду першої інстанції із зазначених підстав підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Представник позивача не погодився з апеляційною скаргою відповідача і зазначив в судовому засіданні, що суду першої інстанції були представлені документи, які були досліджені в судовому засіданні і які підтверджують виконання укладених із контрагентами договорів, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, доводи представника особи, яка подала апеляційну скаргу та представника позивача, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем на підтвердження факту виконання робіт представлено документи, що підтверджують виконання робіт за укладеними договорами. Також, в підтвердження наявності відповідних навиків та кваліфікації підприємця ОСОБА_3 для виконання обумовлених договором робіт, позивачем долучено сертифікат про проходження відповідних тренінгів, патенти на винаходи, патенти на корисні моделі та патенти на промислові зразки видані Державним департаментом інтелектуальної власності та зареєстровані у відповідному Державному реєстрі України. З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачем правомірно за період його господарської діяльності, який було охоплено перевіркою, правомірно включено витрати до валових та віднесено суми до податкового кредиту.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду першої інстанції погоджується з урахуванням наступного.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанцій позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дій «Остов - Бардс» зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 04 лютого 2003 року і перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується витягом та випискою із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно Серії АВ №864858 та Серії ААВ №654498 від 28 серпня 2012 року

Згідно з направленнями №№16,9,17,18,19, виданих відповідачем 10 травня 2012 року на підставі наказу від 24 квітня 2012 року за №123 посадовими особами відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 липня 2009 року по 31 березня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 липня 2009 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої 14 червня 2012 року складено акт за №215/22 - 0/32370032.

За період діяльності позивача, який було охоплено перевіркою, позивач на підставі укладених договорів перебував у господарських стосунках із фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та ТзОВ «Союз Плюс Сервіс».

Зокрема, 27 червня та 15 серпня 2008 року позивачем були укладені договори з Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 відповідно за №2/06 - 08 та за №3/08 - 08.

Згідно умов договору №2/06 - 08 від 27 червня 2008 року фізична особа - підприємець ОСОБА_4, як Виконавець прийняв на себе зобов'язання по виконанню робіт по сервісному технічному обслуговуванню та ремонту обладнання для виробництва пластмасових виробів з метою забезпечення безперебійної та належної роботи обладнання, а позивач, як Замовник, зобов'язувався прийняти і оплатити роботи.

Також, договором визначено характер, зміст та об'єм робіт по сервісному технічному обслуговуванню та ремонту, і передбачено наступні заходи, а саме: здійснення технічного нагляду за належним утриманням та організацією експлуатації обладнання персоналом замовника; здійснення планових та профілактичних робіт, які необхідні для утримання обладнання у справному та належному стані (перелік вказаних регламентних та профілактичних робіт та їх періодичність визначено в Додатку №2 до Договору, виходячи з виробничих потреб та вимог заводу-виробника обладнання); усунення несправностей за викликом Замовника в межах поточного ремонту в термін 48 годин від моменту поступлення виклику; надання рекомендацій замовника, які впливали б на покращення роботи обладнання. Виконавець, також зобов'язувався провести роботи пов'язані із: очисткою систем обладнання, заміною швидкозношуючих частин обладнання; очисткою охолоджуючого контуру, включаючи контур охолодження масла в гідравлічній системі, виміру тиску обладнання; обслуговування систем автоматичного подання сировини. Додатком до договору визначено перелік обладнання, яке підлягає сервісному технічному обслуговуванню.

Відповідно до умов договору №3/08 - 08, укладеного позивачем, як Замовником, та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, як Виконавцем 15 серпня 2008 року, виконавець зобов'язувався виконати роботи по сервісному технічному обслуговуванню та ремонту обладнання для виробництва полімерного закупорювального пристрою. Згідно змісту цього договору предметом його є роботи по наданню послуг по сервісному обслуговуванню прес - форм, окрім тих, що визначені договором №2/06 - 08 від 27 червня 2008 року. Договором встановлено, що сума щомісячної плати по сервісному технічному обслуговуванню та ремонту обладнання становить 11 000 гривень. Також, у Додатку №1 до договору визначено перелік обладнання, яке підлягає сервісному технічному обслуговуванню відповідно до вказаного договору. Додатком № 2 до Договору сторони визначили перелік обов'язкових робіт по проведенню технічного та сервісного обслуговування, які підлягають виконанню щомісячно, а саме: очистка систем обладнання; заміна швидкозношуючих частин обладнання; очистка охолоджуючого контуру, включаючи контур охолодження масла в гідравлічній системі, вимір тиску обладнання; обслуговування систем автоматичного подання сировини.

Судом також було встановлено, що 02 липня 2009 року позивачем, як Замовником, укладено Договір №02/07/09 із ТзОВ «Союз Плюс Сервіс», як Виконавцем, відповідно до якого ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» зобов'язувався виконати роботи по ремонту обладнання гарячоканальних прес - форм для виготовлення трьохкомпонентного закупорювального пристрою, по вул. І. Франка, 1 у с. Млиниська Жидачівського району Львівської області. Оплата за виконані роботи здійснювалася позивачем в безготівковій формі.

15 жовтня 2009 року позивачем, як Замовником, укладено договір із ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» за №15/10/09, згідно якого ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» прийняв на себе зобов'язання виконати роботи по ремонту обладнання гарячоканальних прес - форм для виготовлення трьохкомпонентного закупорювального пристрою. В свою чергу позивач зобов'язувався прийняти та оплати дані роботи у відповідності до умов договору.

На підтвердження факту виконання робіт, обумовлених договорами, позивачем представлено акти приймання - передачі виконаних робіт по вищевказаних договорах. Оплату проведено в безготівковій формі, про що позивачем представлено платіжні доручення.

Крім цього, позивачем надано суду сертифікат про проходження відповідних тренінгів, патенти на винаходи, патенти на корисні моделі та патенти на промислові зразки видані Державним департаментом інтелектуальної власності, зареєстровані у відповідному Державному реєстрі України, що підтверджують наявність відповідних навиків та кваліфікації фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 для виконання відповідних робіт.

ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» виписано позивачу податкові накладні: №1060000002 від 06 жовтня 2009 року на загальну суму 250 000 гривень (в тому числі 41 666 гривень 67 коп. податку на додану вартість), №1014000004 від 14 жовтня 2009 року на загальну суму 200 000 гривень (в тому числі 33 333 гривні 33 коп. - податку на додану вартість); №1160000009 від 06 листопада 2009 року на загальну суму 350 000 гривень (в тому числі 58 333 гривні 33 коп. податку на додану вартість); №1119000002 від 19 листопада 2009 року на загальну суму 519 000 гривень ( в тому числі 86 500 гривень податку на додану вартість);

Позивачем включено до розрахунку амортизаційних нарахувань суми оплат по господарських операціях із ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» на загальну суму 292 483 гривні 92 коп., а також, виходячи із прямолінійного методу нарахування амортизації та строку корисного використання об'єкта основних засобів позивачем по взаєморозрахунках із ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» нараховано 161 336 гривень амортизації.

Відповідно до викладених у акті перевірки висновків податкового органу, позивачем порушено вимоги п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.3.1 ст. 8, п. 16.2 ст. 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України внаслідок заниження податку на прибуток за період з 01 липня 2009 року по 31 березня 2012 року на суму 311 580 гривень; пп. 7.4.1 та пп.7.4.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок заниження до сплати податку на додану вартість всього в сумі 219 833 гривні.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем 05 липня 2012 року винесені податкові повідомлення - рішення: №0000312320/3126, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в сумі 274 791 гривня, з яких 219 833 гривні - основного платежу, 54 958 гривень - штрафних (фінансових) санкцій; №0000322320, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на суму 368 873 гривні, з яких 311 580 гривень - основного платежу та 57 293 гривні - штрафних (фінансових) санкцій.

Відповідно до п. 5.1, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами виробництва та обігу є - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону України до складу валових витрат включаються суми будь - яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 вищевказаного Закону України передбачено, що не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизація основних фондів і нематеріальних активів є поступовим віднесенням витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею. Амортизації підлягають витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Згідно з пп. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, амортизацією є систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації);

У відповідності до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України визначено, що амортизації підлягають, зокрема, витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності; витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

Згідно з п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону України, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Як передбачено пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому такі суми повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами, визначеними цим Законом).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.п.7.5.1 п. 7.5 вищезгаданого Закону вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, згідно Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до податкового кредиту витрати по податку на додану вартість у випадку придбання товарів (послуг), які не призначені для їх використання в господарській діяльності платника податку та у випадку відсутність податкової накладної.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підтвердження реальності господарських операцій із вищезгаданими контрагентами позивачем представлено належно оформлені первинні документи, які були досліджені судом і яким, як доказам по справі, було надано правильну правову оцінку.

Враховуючи встановлені судом фактичні обставини справи, докази, представлені позивачем на підтвердження цих обставин, виходячи з вищезазначених нормативно - правових актів, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про правомірне віднесення позивачем витрат, понесених у зв'язку із отриманням послуг до валових витрат та включення відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Натомість, відповідач як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в підтвердження правомірності прийнятого ним рішення.

Відповідач посилається на встановлення фактів відсутності фактичного придбання послуг та товаро - матеріальних цінностей від ТзОВ «Союз Плюс Сервіс» і укладення договорів без мети настання реальних наслідків, отримання безпідставної податкової вигоди, що полягає в заниженні податку на додану вартість, а тому виключає господарський характер понесених витрат. Також, як зазначає відповідач, в усіх актах про надання послуг фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 не вказано обсяги наданих послуг в натуральному виразі, не конкретизовано зміст наданих послуг, їх об'єм та вартість, акти не містять інформації про фактично понесені витрати на здійснення послуг по технічному супроводу виробничого процесу, відсутній розрахунок вартості виконаних робіт і до перевірки не представлено документи, які б підтверджували, що дані послуги використані у господарській діяльності позивача.

Проте, такі висновки відповідача, викладені в акті перевірки від 14 червня 2012 року за №215/22 - 0/32370032 не є достатньо обґрунтованими, не підтверджені в судовому засіданні та спростовуються представленими належними та допустимими доказами.

При цьому, колегія суддів апеляційного суду не погоджується із доводами, викладеними відповідачем на обґрунтування апеляційної скарги, так як вони ґрунтуються на висновках перевірки, які були спростовані позивачем і які обґрунтовано були визнані судом першої інстанції такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Твердження відповідача про порушення позивачем вимог Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств», а також відповідних положень Податкового кодексу України не можуть бути враховані судом апеляційної інстанції у своїх висновках, так як надані у відповідності до укладених договорів послуги були використані у господарській діяльності позивача, позивачу були видані податкові накладні, а первинні документи, підтверджують реальність вищезазначених господарських операцій. Окрім цього, надані позивачем докази дають підстави для висновку про сплату позивачем на сум податку на додану вартість у ціні придбаних товарів (робіт, послуг).

Також, Закон України «Про податок на додану вартість» не пов'язує право платника податку на податковий кредит з проведенням будь - яких зустрічних перевірок, та не ставить право платника податку на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість в залежність від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу.

Крім цього, колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції з посиланням на ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, якими визначено вимоги до укладення правочинів, підстави їх недійсності, оскільки відповідачем не надано доказів, які б могли слугувати підставою для визначення їх нікчемними.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим відповідно до норм матеріального права з дотриманням процесуальних норм, та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи.

Колегія суддів апеляційного суду з урахуванням встановлених судом обставин справи та доказів, вважає, що суд першої інстанції дотримався зазначених вимог.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаних статей Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 159, 195, 196, 198, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2012 року по справі №2а - 8027/12/1370 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Остов - Бардс» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень - рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України - у цей же строк з дня складення ухвали суду в повному обсязі безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В. В. Клюба

Судді: Т.В. Онишкевич

Я. С. Попко

Ухвалу в повному обсязі складено 28 жовтня 2013 року.