Рішення № 3465977, 02.04.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.09 Справа № 6/24

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерпайп Україна”, м. Дніпропетровськ

до Товариства з додатковою відповідальністю “Попаснянський вагоноремонтний завод”, м. Попасна Луганської області

про стягнення 18 807 631 грн. 88 коп.

Суддя Василенко Т.А.,

за участю представників сторін:

від позивача –Гильбурд Р.Ю., дов. № 36 від 23.05.08;

від відповідача –Шоркін І.В., дов. № 9 від 23.02.09;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 18 807 631 грн. 88 коп., в тому числі: борг у сумі 17 274 669 грн. 86 коп., пеня у сумі 1 190 071 грн. 67 коп., інфляційні нарахування у сумі 259 120 грн. 04 коп. та 3% річних у сумі 83 770 грн. 31 коп.

Відповідачем до суду надано відзив на позовну заяву № б/н від 19.03.09, за яким останній визнає позовні вимоги частково в сумі 17 274 669 грн. 86 коп.

Також відповідачем до суду надані пояснення за якими останній зазначив, що згідно

контррозрахунку сума пені складає 1 176 864 грн. 43 коп., інфляційних нарахувань –259 120 грн. 03 коп., 3% річних 83 533 грн. 97 коп. Окрім цього, відповідач, посилаючись на ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України просить зменшити суму штрафних санкцій та обґрунтує свої доводи тим, що підприємство знаходиться в тяжкому фінансовому стані, фактично не працює та має велику дебіторську та кредиторську заборгованості.

Позивач надав до суду заперечення на відзив відповідача та зазначає, що не згоден на зменшення суми штрафних санкцій.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши доводи представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

08.01.08 04.06.08 між ТОВ «Інтерпайп Україна»(позивач по справі) та ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод»(відповідач по справі) був укладений договір № ТДВ/ВЕК/08010/Ю, за умовами якого позивач - «Постачальник»- зобов’язується поставити та передати у власність, а відповідач прийняти та оплатити відповідний товар, в асортименті, згідно специфікацій та додатків, які є невід’ємною частиною договору, на умовах зазначених в ньому.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу певний товар на загальну суму 31 370 648 грн. 40 коп., який останній в повній мірі не оплатив, у зв’язку з чим позивач звернулося до суду із даним позовом, за яким просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 17 274 669 грн. 86 коп. Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні нарахування у сумі 259 120 грн. 04 коп. і 3% річних у сумі 83 770 грн. 31 коп., а також, на підставі п. 8.7 договору –пеню в сумі 1 190 071 грн. 67 коп.

Відповідач позовні вимоги визнав частково.

Оцінивши матеріали справи та доводи позивача, суд, прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було вказано вище, між сторонами у справі укладено договір № ТДВ/ВЕК/08010/Ю від 08.01.08 з додатками та додатковими угодами до нього, за умовами якого позивач зобов’язався поставити відповідачу відповідну продукцію.

Пунктом 1.1. договору сторони визначили що, позивач зобов’язався поставити і передати у власність відповідача, а останній - прийняти і оплатити колесо суцільнокатане на умовах договору та специфікацій до нього.

Пунктом 5.1. договору сторони узгодили, що оплата за поставлений товар здійснюється відповідачем на протязі 5 банківських днів після дати поставки продукції в сумі вартості кожної партії продукції у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію, обумовлену згідно з п.4.2

Пунктом 4.2 визначено, що відвантаження продукції проводиться партіями в 10-ти денний термін тільки після письмової рознарядки, покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до прийому продукції.

Пунктом 4.4. встановлено, що датою поставки вважається дата відправлення продукції зі станції відправлення.

Із матеріалів справи, в тому числі: накладних та рахунків (арк. справи 29-77), а також розрахунку позивача вбачається, що ним, на виконання умов договору, поставлено товар відповідачу на загальну суму 31 370 648 грн. 40 коп., який останній оплатив частково у сумі 14 095 978 грн. 54 коп., у зв’язку з чим, залишилась заборгованість на суму 17 274 669 грн. 86 коп.

Відповідач вказані обставини не спростував та підтвердив, що має перед позивачем заборгованість по вказаному договору в сумі 17 274 669 грн. 86 коп.

Приймаючи до уваги викладене, а також те, що позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 17 274 669 грн. 86 коп. 521 442 грн. 46 коп. є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи, їх слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача за листопад 2008 року інфляційних в сумі 259 120 грн. 04 коп. та 3% річних за період з 01.11. по 29.12.08 в сумі 83 770 грн. 31 коп. слід визначити наступне.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Матеріалами справи підтверджено та визнано відповідачем, що останнім було припущено прострочення виконання зобов’язання з оплати поставленого товару в сумі 17 274 669 грн. 86 коп., у зв’язку з чим нарахування з боку позивача інфляційних та 3% річних є обґрунтованими. Але сума розрахунку 3% річних за вказаний період складає 83 533 грн. 97 коп. У зв’язку чим позовні вимоги в частині стягнення інфляційних слід задовольнити в сумі 259 120 грн. 04 коп., а 3% річних в сумі 83 533 грн. 97 коп.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1 190 071 грн. 67 коп. слід визначити наступне.

Пунктом 8.7 договору сторони узгодили, що при недотриманні відповідачем строків оплати, останній сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від несплаченої суми за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня.

Первісно, позивачем розрахунок пені здійснений на суму 1 190 071 грн. 67 коп., в судовому засіданні, позивачем наданий розрахунок пені за період з 04.08.08 по 29.12.08 на суму 1 86 300 грн. 14 коп.

В той же час, відповідачем наданий контрозрахунок пені за вказаний період на суму 1 176 864 грн. 83 коп. Зазначений розрахунок відповідача є вірним та його слід прийняти до уваги. Разом з цим, відповідач клопоче перед судом про зменшення пені.

Як було наведено вище відповідачем був припущений факт порушення зобов’язань щодо оплати поставленого товару, у зв’язку з чим позивач, з урахуванням положень договору та діючого законодавства має право вимагати сплати штрафних санкцій.

В силу ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України встановлюється загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, частина 3 статті 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розмір неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Так, пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частина 3 статті 83 ГПК України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У даному випадку позивачем не доведений суду факт наявності збитків у зв’язку із невиконанням відповідачем умов договору. Також слід визначити, що відповідач є збитковим підприємством.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що позивачем штрафні санкції нараховані правомірно, але в силу положень ч. 3 ст. 83 ГПК України суд зменшує пеню з 1 190 071 грн. 67 коп. до 800 864 грн. 83 коп.

За таких обставин, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача борг у сумі 17 274 669 грн. 86 коп., інфляційні в сумі 259 120 грн.04 коп., 3% річних в сумі 83 533 грн. 97 коп., пеню в сумі 800 864 грн. 83 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно обґрунтовано заявлених та задоволених вимог.

На підстав викладеного, керуючись ст.ст. 44,49,83,82,84,85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод», м. Попасна Луганської області, вул. Залізнична, 1, код 34502350, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпайп Україна», м. Дніпропетровськ, вул. Пісаржевського, б.1а, код 33668606, борг у сумі 17 274 669 грн. 86 коп., інфляційні в сумі 259 120 грн.04 коп., 3% річних в сумі 83 533 грн. 97 коп., пеню в сумі 800 864 грн. 83 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25 481 грн. 77 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 117 грн. 91 коп., видати наказ позивачу.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання - 03.04.2009.

Суддя Т.А.Василенко

Помічник судді Т.В.Шкуть