Рішення № 34657598, 01.11.2013, Личаківський районний суд м.Львова

2/463/1840/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2013 рокуЛичаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого суддіЛеньо С. І.

при секретарі Станько Р.О.

з участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 289 623,74 грн.

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що 13.08.2008р. між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № СК-1291-022428/8-2008, згідно якого відповідачу надано споживчий кредит в сумі 10 909 грн. на строк до 13.08.2010 року зі сплатою за користування кредитом 0,1 відсотків річних. Банком виконано зобовязання за кредитним договором та видано відповідачу грошові кошти, обумовлені договором, однак останньою неналежним чином виконується обовязок по його поверненню. Станом на 17.07.2013р. заборгованість за кредитним договором становить 289 623,74 грн., з яких загальна сума поточної заборгованості за кредитом 0 грн., загальна сума простроченої заборгованості за кредитом 12 742,05 грн., загальна сума пені за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості 275 467,55 грн., загальна сума трьох відсотків річних від суми простроченої кредитної заборгованості 1414,14 грн. Дану суму боргу просить стягнути з відповідача в примусовому порядку.

В судовому засіданні повноважний представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, дав пояснення, аналогічні вищенаведеним та просить позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково. Не заперечила того факту, що умови кредитного договору виконуються нею не належним чином, однак такі її дії обумовлені різким погіршення матеріального становища в сімї та тяжкою хворобою її чоловіка, на лікування якого витрачалась основна частина сімейного бюджету. Не заперечує проти часткового задоволення позову та погоджується сплачувати кредитні кошти та відсотки за користування ним, однак розмір обрахованої позивачем пені, вважає занадто завищеним, і такий розмір просить зменшити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 215 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 13.08.2008р. між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № СК-1291-022428/8-2008, згідно якого відповідачу надано споживчий кредит в сумі 10 909 грн. на строк до 13.08.2010 року зі сплатою за користування кредитом 0,1 відсотків річних (а.с.10-16).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Встановлено, що позивачем належно виконано умови кредитного договору та видано відповідачу грошові кошти обумовлені договором, що підтверджується випискою про рух коштів на рахунку № 2203800003.022428 (а.с.8).

У відповідності до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.1.25 кредитного договору, позичальник зобовязується починаючи з наступного місяця після одержання кредиту, щомісячно, не пізніше останнього дня місяця частково погашати суму кредиту та сплачувати нараховані проценти за користування грошовими коштами кредиту та плату за обслуговування кредиту згідно із встановленим графіком.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановленому договором. Аналогічний обовязок позичальника закріплено ч. 1 ст. 1054 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 зобовязання за кредитним договором виконує не належним чином, чого також вона не заперечила в судовому.

Згідно розрахунку заборгованості, який перевірений та прийнятий судом як такий, що зроблений фахово у відповідності до умов договору (а.с.6-7), станом на 17.07.2013р. заборгованість за кредитним договором та трьох відсотків річних становить 12 742,05 грн. та 1414,14 грн. відповідно.

Оскільки позичальник зобовязаний повернути кредит та сплатити проценти за користування ним, і у випадку прострочення виконання такого зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний також сплатити три відсотки річних від суми простроченої заборгованості, що також не оспорює відповідач, суд ці вимоги задовольняє в повному обсязі.

Що стосується вимоги про стягнення пені за прострочення виконання грошового зобовязання, то суд вважає, що таку позовну вимогу слід задовольнити частково виходячи з наступного.

Як вбачається із згаданого вище розрахунку позивача (а.с.6-7), розмір пені від суми простроченої основної заборгованості за кредитом становить 195 400,23 грн., пені від суми прострочених процентів за кредитом 332,91 грн., пені від суми простроченої щомісячної плати за обслуговування кредиту 79 734,41 грн. Разом, така сума становить 275 467,55 грн., а обрахована вона за період з 01.01.2009р. по 16.07.2013р.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені), застосовується позовна давність в один рік. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові ч. 4 ст. 267 ЦК України.

За правими ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. Однак, як розяснив Пленум ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справи в п. 31 Постанови № 5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У звязку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Незважаючи на те, що відповідної заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимоги про стягнення неустойки під час розгляду справи відповідач не подала, з врахуванням наведених вище норм цивільного законодавства та наданих розяснень, до стягнення може підлягати розмір неустойки, який обраховується з 26.07.2012р. тобто за рік до подачі позовної заяви.

Однак, не лише вказані обставини враховуються судом при частковому задоволенні вимоги про стягненні неустойки і позиція суду при ухваленні такого рішення також ґрунтується на наступному.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно вимог ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення.

В цивільному праві неустойка виконує дві основні функції. Вона є способом забезпечення виконання зобов'язання та наслідком його порушення. До моменту порушення зобов'язання неустойка виконує функцію забезпечення, тобто стимулює боржника до належного виконання. Якщо зобов'язання боржником порушене, стягнення неустойки є наслідком такого порушення.

Згідно вимог ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.1.23 кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту, сплати процентів, внесення плати за управління кредитом, позичальник зобовязаний сплачувати банку пеню за кожний день прострочення в розмірі 1,6 % від суми простроченого платежу.

Однак, як гласить ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають значення для справи.

Незважаючи на те, що суд не взмозі здійснити розрахунок сум пені, яка нарахована за рік до подачі позовної заяви, оскільки для проведення такого розрахунку необхідні спеціальні знання, очевидним стає той факт, що такий розмір пені більш як 5-7 разів перевищуватиме розмір самої заборгованості за кредитним договором, що явно не є співмірним наслідком порушення грошового зобовязання.

Беручи до уваги ступінь виконання боржником грошового зобовязання, те, що сума боргу частково є погашеною, що не заперечив представник відповідача, те, що з таким позовом позивач звернувся до суду по спливу більш як чотирьох років після порушення умов кредитного договору, що безперечно є його правом, однак дозволяє назвати таку обставину істотною при зменшенні розміру пені, те, що причиною неналежного виконання грошового зобовязання стало раптове погіршення матеріального становища в сімї боржника, що не звільняє останню від відповідальності, однак з врахуванням того, що відповідач визнає свій борг та погоджується його сплачувати, тобто своїми діями свідчить про відкритість її наміру виконати зобовязання належним чином, суд таку обставину також вважає істотною і оцінюючи всі ці обставини в сукупності, приходить до висновку, що сума пені, в розмірі 500 грн. буде співмірним та справедливим наслідком порушення відповідачем грошових зобовязань, та ухвалює рішення про стягнення саме такого розміру пені за порушення виконання грошового зобовязання.

У відповідності до ст.88 ЦПК України, пропорційно до задоволених вимог, суд присуджує судові витрати з відповідача в розмірі 229,40 грн.

Керуючись ст.ст. 10,60,88,169,209,212-215,218 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 533, 551, 554 ч.1, 610, 625, 629, 1048-1050,1054, 1077, 1079 ЦК України, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» (м. Київ, вул. Північно Сирецька, 1-3, ЄДРПОУ 14349442) заборгованість за договірним зобовязанням в розмірі 14 656,19 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот пятдесят шість грн. девятнадцять коп.)

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «РОДОВІД БАНК» 229,40 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки, передбачені ст.ст. 294, 296 ЦПК України.

Суддя: Леньо С. І. 01.11.2013