Ухвала суду № 34652005, 05.11.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/5416/13 Головуючий у 1-й інстанції Гнатик Г. Є.

Суддя-доповідач Панкеєв О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі головуючого судді Осоцького І.І.,

суддів Панкеєва О.В., Мануйлова Ю.С.

при секретарі Буримі В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, судового збору, -

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, судового збору.

В обґрунтування позову зазначав, що відповідно до укладеного договору № б/н від 09.05.2007 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом , з кінцевим терміном повернення , що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду , тим, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, складає між ним та банком Договір та підтверджується підписом у заяві. У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 31.01.2013 року заборгованість становить 31 847,63 грн., яка складається з наступного: 8594,64 грн. - заборгованість за кредитом; 21 260,25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 - штраф ( фіксована частина); 1492,74 грн. - штраф ( процентна складова).

Посилаючись на вказані обставини, просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 31 847,63 грн.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2013 року позовні вимоги залишені без задоволення.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що судом неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом безпідставно застосовано строк позовної давності, тому просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно зі ст. 631 ЦК України строком договору саме є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

За ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 5 ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як вбачається із матеріалів справи, що 09.05.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір б/н від 09.05.2007 року, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом , з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У заяві про отримання кредиту ОСОБА_2 зазначив, що він ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які були надані йому у письмовій формі.

За розрахунком банку ОСОБА_2 кошти не повертав. У порушення умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 31.01.2013 року заборгованість становить 31 847,63 грн., яка складається з наступного: 8594,64 грн. - заборгованість за кредитом; 21 260,25 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 500,00 - штраф ( фіксована частина); 1492,74 грн. - штраф ( процентна складова).

Відмовляючи в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» суд першої інстанції виходив із того, що за умовами кредитування строк повернення кредиту, - 09.05.2008 року. Строк дії кредитної картки 01.01.2009 року (а.с.21)

Оскільки, позивач звернувся до суду 06.03.2013 року, тобто більше ніж через 4 роки з дня спливу строку виконання зобов'язань за кредитним договором, відповідач наполягав на застосуванні строків позовної давності, судом було відмовлено у задоволенні позову.

Встановлені судом фактичні обставини відповідають правовідносинам, які витікають з умов та виконання договору споживчого кредиту, прав та обов'язків сторін, а також прав та обов'язків споживачів.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Відповідно до ч.. 4, 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

П. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що у випадку, якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобов'язання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення. При цьому кредитодавцю, зокрема, забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Відповідно до п.31 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Крім того, оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення п.7 частини тринадцятої ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» застосовується й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи), у тому числі й щодо стягнення пені.

Умова укладеного сторонами договору про те, що останній діє до повного виконання зобов'язань не є умовою про збільшення позовної давності, оскільки остання за своєю правовою природою є певним періодом у часі (частина перша статті 251, стаття 256 ЦК України), який починається від конкретного дня і спливає також у певний момент часу.

З огляду на те, що факт звернення Банку за захистом своїх прав був за межами позовної давності, , відповідач наполягав на застосуванні строків позовної давності, отже у матеріалах справи існують обставини, які є підставою для її застосування, колегія судів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Платіжну картку банк видав ОСОБА_2 09.05.2008 року, строк її дії закінчився 01.2009 року. (а.с.21) Останній платіж по картрахунку зроблено 13.02.2009 року. (а.с.51)

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідач заявив клопотання про застосування строку позовної давності, що відповідно до чч. 3, 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Крім того, п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що у випадку, якщо кредитодавець у позасудовому порядку або до судового провадження звертається з вимогою про повернення споживчого кредиту або погашення іншого боргового зобовязання споживача, кредитодавець не може у будь-який спосіб вимагати будь-якої плати або винагороди від споживача за таке звернення. При цьому кредитодавцю, зокрема, забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.

Матеріали справи не містять доказів того, що після 13.02.2009 року, відповідач продовжував користуватися карткою, або картрахунком, або отримував у ПАТ КБ «ПриватБанк» нову кредитну картку.

Таким чином, строк позовної давності на вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором сплинув 13.03.2012 року, а позивач звернувся до суду з такими вимогами лише у 06.03.2013 року.

Вивчивши матеріали справи та врахувавши її обставини, суд першої інстанції дійшов правильного й обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог із передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України підстав, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» пропущено строк позовної давності, клопотання про поновлення якого позивачем не заявлялося, а відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропущення такого строку в порядку ч.3 ст. 267 ЦК України.

Посилання проте, що кредитний договір діє до повного виконання зобов'язання сторонами є безпідставними, оскільки строк дії кредитного договору сторін не залежить від стану виконання зобов'язань і не може вважатися продовженим через невиконання зобов'язань. А відповідно до Заяви та умов кредитування ОСОБА_2 отримав строковий кредит з кінцевим терміном повернення 09.05.2008 року. Та, відповідно до вимог ст.530 ЦК України та ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається саме з 09.05.2008 року.Є,а з урахуваням сплати 13.02.2009 року , на яку посилається позивач переривався, та почав рахуватися з 13.02.2009 року, що по суті не скасовує правильне рішення суду про пропуску строку позовної давності.

А тому твердження позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та норм матеріального права щодо безпідставного застосування ст. 257 ЦК України , є хибною.

Доводи апеляційної скарги проте, що судом першої інстанції не застосовано ч.1 ст. 599 ЦК України, за якою зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином не приймаються колегією судів , оскільки суперечать ст. ст. 256, 257, 267 ЦК України, якими визначено зокрема, що особа може звернутися до суду за захистом порушеного права (стягнення заборгованості за кредитним договором) протягом визначеного строку, пропуск якого тягне відмову у захисті порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Обставину пропуску строку позовної давності, що встановлено судом першої інстанції і з чим погоджується апеляційний суд, вказані доводи не спростовують.

Позивач не заявляє про наявність поважних причин пропуску строку позовної давності, що у відповідності до ч. 5 ст. 267 ЦК України надало б можливість суду захистити порушене право. У даній справі позивач поважних причин не навів.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія судів не вбачає порушення норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до не правильного вирішення справи, а тому за правилами ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе судове рішення.

Керуючись ст.ст.307, 308,313, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» відхилити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2013 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: