Ухвала суду № 34651995, 04.11.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22-ц/778/4509/13 Головуючий у 1 інстанції: Світлицька В.М.

Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 30» жовтня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Сапун О.А.

Краснокутської О.М.

при секретарі: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2013 року по справі

за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу, -

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу.

Зазначив, що згідно розписок від 03.11.2005 року, 01.06.2005 року, 15.06.2005 року, 20.07.2005 року, 29.07.2005 року, 01.08.2005 року, 01.03.2007 року, 01.07.2007 року він надав відповідачу грошові кошти в розмірі 280 000,00 грн., 39 000,00 доларів США (що еквівалентно 311 727,00 грн.), 2000 євро (що еквівалентно 20 460,00 грн.). Всього сума заборгованості складає 837 187,00 грн.

У розписці від 03.11.2005 р. на суму 190 000,00 грн. відповідач зобов'язався повернути позичені грошові кошти до першої вимоги; у розписці від 01.06.2005 р. на суму 20 000,00 доларів США відповідач зобов'язався повернути позичені грошові кошти до 01.10.2006 р.; у розписці 15.06.2005 р. на суму 11 000,00 доларів США відповідач зобов'язався повернути позичені грошові кошти до 01.10.2006 р.; у розписці від 20.07.2005 р. на суму 5 000,00 доларів США відповідач зобов'язався повернути позичені грошові кошти до 01.10.2006 р.; у розписці від 29.07.2005 р. на суму 25 000,00 доларів США відповідач зобов'язався повернути позичені грошові кошти до 01.11.2006 р.; у розписці від 01.08.2005 р. на суму 3 000,00 доларів США та 10 000,00 грн., відповідач зобов'язався повернути позичені грошові кошти до 01.11.2006 р.; у розписці від 01.03.2007 р. на суму 280 000,00 грн. відповідач зобов'язався повернути позичені грошові кошти до вимоги; у розписці від 01.07.2007 р. на суму 2 000,00 євро відповідач зобов'язався повернути позичені грошові кошти до 12.07.2007 р.

Проте відповідач в обумовлені строки зобов'язання щодо повернення зазначених сум не виконав.

Просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь 837 187,00 грн. основного боргу, 98 453,05 грн. трьох відсотків річних від простроченої суми, 8 708,61 грн. втрат від інфляції грошових коштів, судові витрати покласти на відповідача.

Під час розгляду справи зменшив позовні вимоги у зв'язку з частковим поверненням відповідачем боргу в розмірі 80 000 грн. по розписці від 01.03.2007 року та остаточно просив стягнути з ОСОБА_3 на його користь 757 187,00 грн. основного боргу, 98 453,05 грн. трьох відсотків річних від простроченої суми, 8 708,61 грн. втрат від інфляції грошових коштів, судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2013 року ,в якому ухвалою від 31.07.2013 року виправлена арифметична помилка, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму боргу у розмірі 844 348,66 грн., що складається з: суми основного боргу за договорами позики у розмірі 737 187,00 грн., трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 98 453,05 грн., інфляційних витрат в розмірі 8 708,61 грн, судовий збір у розмірі 3219 грн. ( відповідно до ухвали суду 31.07.2013 р. про виправлення арифметичної помилки).

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що суд безпідставно визнав поважними причини пропуску позовної давності, поза увагою суду залишилося те, що серед розписок, що зазначені у рішенні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 23 квітня 2012 року, взагалі відсутні розписки, які є предметом спору у даній справі.

Також вказує, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто на користь позивача 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 98 453,05 грн. та інфляційні витрати в розмірі 8 708,61 грн., оскільки зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Таким чином, вважає, що з нього на користь позивача підлягає стягненню лише заборгованість за розписками від 03.11.2005 року на суму 190 000 грн. та від 01.03.2007 року на суму 280 000 грн. З урахуванням погашеної заборгованості у розмірі 100 000 грн., загальна сума його боргу становить 370 000 гривень.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього на користь ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 370 000,00 грн.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Суд, вирішуючи спір, правильно встановив, що ОСОБА_3 є боржником, а ОСОБА_4 - кредитором і обґрунтовано визнав, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст.ст.1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Факт отримання ОСОБА_3 у борг коштів у розмірі 837187 грн. від ОСОБА_4 підтверджується письмовими доказами - розписками, які написані і підписані власноручно ОСОБА_3, оригінали розписок приєднані до матеріалів справи (а.с. 55-62). Цей факт не оспорюється відповідачем.

Повернення боргу в сумі 100000 грн. підтверджуються розписками ОСОБА_4 (а.с.53, 54). Доказів повернення боргу в більшій сумі відповідач не надав, тому доводи скарги в цій частині безпідставні.

Встановивши невиконання зобов'язання по поверненню боргу, суд обґрунтовано задовольнив вимоги позивача на підставі ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, стягнувши 737187 грн. з врахуванням наданих доказів про повернення боргу в сумі 100000 грн. та на підставі ст.625 ЦК, стягнувши 3% річних та інфляційні втрати на суму боргу, що позичався у гривнях. Щодо розрахунку 3% річних та інфляційних втрат апеляційна скарга доводів не містить.

Вимоги скарги про відмову у позові за пропуском позовної давності є неприйнятними, виходячи з наступного.

В розписках від 03.11.2005 року та від 01.03.2007 року не встановлений строк повернення боргу. У відповідності до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Щодо інших боргових розписок суд першої інстанції поновив строк.

За правилом ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

Вирішуючи питання про поновлення позовної давності, у відповідності до вимог ст.ст.10, 60, 212, 213 ЦПК України суд дослідив причини пропуску строку та навів мотиви, з яких дійшов висновку про поважність причин та поновлення вказаного строку. Посилання на скасування рішення Шевченківського районного суду від 23 квітня 2012 року не ставить під сумнів висновки суду про наявність підстав для поновлення строку. Рішенням апеляційного суду від 24 липня 2012 року змінено правове обґрунтування рішення суду першої інстанції, проте встановлено факт передачі розписок у забезпечення виконання зобов'язання, і саме цей факт було прийнято до уваги при визнанні причини пропуску поважною.

Оскільки обставини, на які посилається ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, були предметом дослідження та оцінки суду першої інстанції, відсутні процесуальні підстави для їх переоцінки в апеляційній інстанції.

Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: