Рішення № 34651924, 05.11.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа №22-ц/778/4446/13Головуючий у 1-й інстанції Козлова Н.Ю. Суддя-доповідач Гончар О.С.РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончара О.С.

суддів Маловічко С.В., Воробйової І.А.

при секретарі Свинаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 27 травня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання недійсним виконавчого напису нотаріуса, треті особи Приватний нотаріус ОСОБА_3, Ленінський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції,

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд із вказаним позовом, в якому вимагав визнати недійсним виконавчий напис вчинений 04.04.2012 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, оскільки вказаний напис вчинений з грубими порушеннями норм чинного законодавства України, порушує законні права та майнові інтереси позивача.

Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 27 травня 2013 року позов задоволено. Питання про судові витрати не вирішувалось.

В апеляційній скарзі ТОВ «ОТП Факторинг Україна», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, просило зазначене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» не передбачено можливості звернути стягнення на предмет застави шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

Відповідачем не було надано безспірних доказів на підтвердження наявності заборгованості позивача перед банком і її розміру.

З огляду на положення ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитор не вправі був вилучати продукцію у споживача без його згоди та без відповідного судового рішення.

Стягнення відбулось у гривнях без данних про офіційний курс гривні.

Виконавчий напис здійснено до спливу тридцяти денного строку з моменту надіслання письмової вимоги боржнику про усунення порушень.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до чч.1 і 2 ст.213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» в редакції, що діяла на час вчинення виконавчого напису, звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Виконавчий напис здійснено на підставі документів передбачених Постановою КМУ №1172 від 29.06.1999 року «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» у повній відповідності до Глави 16 Наказу №296/5 від 22.02.2012 року Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».

Відповідно до ч.2 п.13 Постанови №2 від 31.01.1992 року Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» правильність вимог, зазначених у виконавчому напису, може бути оспорена боржником лише в позовному порядку. При безпідставності цих вимог суд скасовує виконавчий напис і відмовляє у їх задоволенні, а у разі часткової їх обґрунтованості - постановляє рішення про скасування виконавчого напису і стягнення з боржника на користь кредитора дійсної суми боргу.

Вирішуючи питання про правильність звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд виходить з того, що така заборгованість вже встановлена рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 30.05.2011 року, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» 372257,37 грн. заборгованості станом на 03.03.2011 року за кредитним договором, який був забезпечений заставою, на яке звернуто стягнення за оспореним виконавчим написом нотаріуса. Судова колегія відмічає, що за виконавчим написом звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості станом на 18.03.2011 року.

Таким чином, судова колегія не вбачає підстав для скасування виконавчого напису і стягнення з боржника на користь кредитора дійсної суми боргу, оскільки вона боржником не спростована.

До заперечень ОСОБА_2 про порушення нотаріусом ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо заборони кредитору вилучати продукцію у споживача без його згоди та без відповідного судового рішення, судова колегія ставиться критично, оскільки нотаріус не вилучав майно боржника; крім того, предмет застави на підпадає під ознаки продукції, поняття якої визначено в ст.1 вказаного закону.

Курс гривні є загально відомою і загально доступною інформацією, а тому посилання позивача про невитребування нотаріусом такої інформації є безпідставним.

Наведених обґрунтувань і обставин справи суд першої інстанції не прийняв до уваги, ухвалив рішення, яке на переконання судової колегії не відповідає вимогам закону, прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 27 травня 2013 року в цій справі скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (код ОКПО 36789421) 57,35 грн. сплаченого товариством при зверненні до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддясуддясуддяГончар О.С. Воробйова І.А. Маловічко С.В.