Ухвала суду № 34651928, 31.10.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 311/1702/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/381/13 Головуючий в 1-й інстанції - Кочева І.В.

Категорія - ст.286 ч.3 КК України Доповідач в 2-й інстанції - Жовніренко В.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого-судді Жовніренко В.П.

суддів: Кузьмичова В.Ю., Шаповал О.С.

при секретарі Лебедєвій К.С.

за участю прокурора Шелудько З.Л.

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5

представників потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянула в апеляційному порядку, у відкритому судовому засіданні, матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на вирок Василівського районного суду Запорізької області від 18 липня 2013 року щодо ОСОБА_2, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, громадянина України, одруженого, який має новонародженого сина - ОСОБА_8 - ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого кур'єром в ЖЕД ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» та інженером по ТБ в ТОВ «Науково-виробниче товариство «Екополігон», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого в АДРЕСА_2, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та засуджено до 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 роки.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_2, обраний ухвалою слідчого судді від 21.03.2013 року у вигляді застави, - залишений тим же.

Постановлено прийняти відмову від позову потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_4 та закрити провадження у справі в частині цивільних позовів.

Вирішена доля речових доказів на підставі ст. 100 КПК України.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 06.09.2013 року на підставі п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України прийнято рішення про віднесення судових витрат у справі за проведення експертиз на загальну суму 4 019 грн. 60 коп. на рахунок держави.

Як вказано у вироку суду, 19.11.2012 року, приблизно о 15 год. 05 хв., водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «СНЕVROLET LACETTI», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по автошляху «Харків-Сімферополь», в напрямку м. Харкова, в порушення п.12.6 г, 12.9 б Правил дорожнього руху, зі швидкістю не менш ніж 125,1 км\год., що перевищує допустиму швидкість руху на даній ділянці дороги, під час руху, на 325 км дороги, в районі повороту на смт. Степногірськ Василівського району Запорізької області, перед зміною напрямку руху, порушуючи п.10.1 ПДР, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, виїхав на праве узбіччя дороги. Після чого, не впоравшись з керуванням автомобілем, порушуючи п. 11.4 ПДР та порушуючи вимоги глави 34 (дорожня мітка 1.3) ПДР, перетнув подвійну суцільну смугу дорожньої розмітки та виїхав на смугу зустрічного руху, де внаслідок вказаних порушень допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-2109», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_9, якій рухався по зустрічній смузі дороги в зустрічному напрямку. Внаслідок зіткнення вказаних автомобілів:

- пасажиру автомобіля «СНЕVROLET LACETTI» - ОСОБА_10, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 4360 від 25.12.2012 року було завдано тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, які призвели до його смерті, у вигляді поєднаної тупої травми шиї та тулуба, яка виразилася переломами кісток скелета (шийного хребця, ребер), розривами зв'язок таза, пошкодженням спинного мозку на рівні шийного його відділу, які ускладнилися розвитком травматичного шоку;

- водію автомобіля «ВАЗ-2109», ОСОБА_9, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 164 від 16.01.2013 року було завдано тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, які призвели до його смерті, що настала в результаті закритої тупої травми тулуба у вигляді множинних переломів ребер з пошкодженнями внутрішніх органів;

- пасажиру автомобіля «ВАЗ-2109» ОСОБА_11, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 4358 від 18.12.2012 року, було завдано тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, які призвели до її смерті, що настала від тупої поєднаної травми тулуба і кінцівок, що супроводжувалася численними двосторонніми переломами ребер по пахвових лініях з пошкодженнями пристінкової плеври зліва, забоями середостіння, легень, розривом грудного відділу аорти з крововиливами в плевральні порожнини, розривами на діафрагмальній поверхні правої долі печінки, коріння брижейки тонкої кишки, тіла підшлункової залози з крововиливом у черевну порожнину, переломовивіхами кісток правого передпліччя в області променево-зап'ясткового суглоба, кісток правої гомілки на рівні колінного і гомілковостопного суглобів з розривами суглобових сумок, зв'язкового апарату. Травма супроводжувалася розвитком шоку, який в даному випадку і явився безпосередньою причиною смерті. Ушкодження в області кінцівок і тулуба в сукупності при житті кваліфікувалися б як тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя, і перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті;

- пасажиру автомобіля «ВАЗ-2109» ОСОБА_12, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 4359 від 20.12.2012 року, було завдано тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, які призвели до її смерті, що настала від поєднаної травми голови та тулуба з переломами кісток скелету, що призвело до розвитку травматичного шоку. Поєднана травма голови, тулуба утворились незадовго до настання смерті та в сукупності мають ознаки тяжких тілесних пошкоджень, небезпечних для життя, які знаходяться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті.

У справі були заявлені цивільні позови: потерпілим ОСОБА_3 про стягнення з обвинуваченого 200 000 грн. на відшкодування моральної шкоди; потерпілою ОСОБА_5 про стягнення з обвинуваченого на відшкодування матеріальної шкоди 22 780 грн., 150 000 грн. на відшкодування моральної шкоди та судових витрат в сумі 1 400 грн.; потерпілою ОСОБА_4 про стягнення з обвинуваченого 100 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. До завершення судового розгляду справи від усіх потерпілих у зв'язку з повним відшкодуванням ОСОБА_2 матеріальної та моральної шкоди, суду було надано заяви про відмову від заявлених позовних вимог, на чому вони наполягали після роз'яснення їм судом наслідків відмови від позову.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_2, не оскаржуючи правильність кваліфікації його дій, просить вирок суду щодо нього змінити та призначити йому за ч. 3 ст. 286 КК України покарання, не пов'язане з позбавленням волі. Окрім цього, апелянт просить застосувати п. 5 ч. 9 ст. 100 КПК України та повернути йому автомобіль «СНЕVROLET LACETTI» д/н НОМЕР_1, який було конфісковано, оскільки скоєний ним злочин, є неумисним та відповідно до вимог п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України автомобіль не підлягав конфіскації.

В обґрунтування апеляційної скарги послався на те, що наявність на теперішній час його інвалідності, того, що він утримує дитину своєї дружини, батьком якої він не є, має батьків пенсіонерів, суд не вважає обставинами, що пом'якшують покарання, оскільки наслідки у вигляді інвалідності настали від його злочинних та необережних дій, проте, апелянт у повній мірі не згоден із зазначеним, оскільки, на його думку, суд фактично прийняв до уваги та розцінив, як обставину, яка його негативно характеризує, систематичне порушення ним ПДР України, які призвели до незворотних наслідків, проте, останнє правопорушення, яке було ним скоєне, встановлено 13.08.2010 року, тобто понад 2 роки до даної ДТП, тому згідно з вимогами ст. 39 КУпАП, він є особою, яка вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню, тому посилання суду на цю обставину є безпідставним, у зв'язку з чим, він просить її не враховувати та виключити з вироку.

Крім того, вважає, що суд, визнавши обставину, що обтяжує покарання, а саме тяжкі наслідки у вигляді загибелі 4 осіб, тим самим зазначив кваліфікуючу ознаку за ч. 3 ст. 286 КК України, яка охоплюється даним видом злочину.

Також вважає, що суд при призначенні йому покарання безпідставно не врахував, що внаслідок ДТП він сам став інвалідом 3 групи, та залишив поза увагою взаємні стосунки між потерпілими і ним, а також відсутність у нього судимостей, що не відповідає правовій позиції ВССУ, в якій враховано наслідки отримання інвалідності в ДТП, при призначенні засудженому покарання, яка висвітлена в ухвалі ВССУ від 25 червня 2013 року по справі 5-2732км13, тому просить при призначенні йому покарання врахувати вказану обставину.

З урахуванням наведеного та враховуючи п. 9 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», п.п. 20, 21 постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також адміністративні правопорушення на транспорті», просить розглянути можливість призначення йому більш м'якого покарання із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, чи ст. 69 КК України, призначивши покарання у вигляді обмеження волі на строк, визначений колегією, що дасть йому можливість працювати та підтримувати свою родину, а також надавати, за необхідності, і допомогу потерпілим.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_3 просить вирок суду щодо ОСОБА_2 у частині призначеного покарання, - змінити, призначити за ч. 3 ст. 286 України покарання, не пов'язане з позбавленням волі, посилаючись на те, що ОСОБА_2 був другом його сина, у ході досудового слідства неодноразово приносив свої вибачення йому і його родині за смерть сина й лише завдяки випадковості сам вижив після аварії, ставши після неї інвалідом, він повністю їм компенсував матеріальні витрати та моральну шкоду, надавав моральну підтримку.

Також апелянт зазначив, що у суді він та інші потерпілі не наполягали на суворому покаранні у вигляді позбавлення волі, проте, суд не врахувавши цю думку, а також, що ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, призначив останньому суворе покарання.

В апеляційних скаргах потерпілі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 просять вирок суду щодо ОСОБА_2 змінити та призначити йому покарання із застосуванням ст. ст. 69, 75 КК України, посилаючись на те, що на досудовому слідстві і в суді останній повністю визнав свою вину та сприяв у встановленні об'єктивної істини у справі, повністю відшкодував заподіяний їм збиток, сприяв зменшенню їх страждань.

Окрім цього апелянти вважають, що суд при призначенні ОСОБА_2 покарання, не врахував обставини, які надавали суду право призначення ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69, 75 КК України, зокрема: що він має на утриманні малолітню дитину, батьком якої він не є, має батьків - пенсіонерів, які потребують його допомоги, сам є інвалідом, а також їх думку, як потерпілих, про призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі.

У судовому засіданні апеляційного суду обвинувачений ОСОБА_2 підтримав свою апеляційну скаргу та апеляційні скарги потерпілих, просив застосувати ст. 75 КК України і звільнити його від відбуття призначеного покарання.

Потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, представники потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7 у судовому засіданні апеляційного суду також підтримали апеляційні скарги потерпілих і апеляційну скаргу обвинуваченого просили застосувати щодо нього ст. 75 КК України, оскільки він повністю визнав свою вину, щиро кається у вчиненому кримінальному правопорушенні, відшкодував заподіяні їм збитки, надавав і надає моральну підтримку.

Прокурор у судовому засіданні апеляційного суду просив апеляційні скарги потерпілих залишити без задоволення, а апеляційну скаргу обвинуваченого підтримав частково та просив виключити із мотивувальної частини вироку із числа обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_2, тяжкі наслідки, а саме загибель чотирьох людей, оскільки зазначені обставини є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, а також виключити із вироку рішення суду про конфіскацію автомобіля «СНЕVROLET LACETTI» д/н НОМЕР_1 та повернути його власнику ОСОБА_2, так як його було конфісковано в порушення вимого кримінального процесуального закону.

Заслухавши суддю-доповідача про сутність вироку та апеляційних скарг, вислухавши обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого та потерпілих підлягає частковому задоволенню, вирок суду зміні за наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні злочину при обставинах, зазначених у вироку, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується матеріалами провадження, ніким, в тому числі, обвинуваченим, не оспорюються та є обґрунтованими.

Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 286 КК України в апеляційних скаргах також не оспорюються і є правильною.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах санкції статті особливої частини кримінального кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин із врахуванням ступені тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення й попередження нових злочинів.

При призначенні ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, недостатньо врахував його особу та обставини, що пом'якшують покарання, а також необґрунтовано визнав обставиною, що обтяжує покарання, кваліфікуючу ознаку кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України.

Так, дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.3 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.

Суд, визнаючи обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2, тяжкі наслідки, а саме загибель чотирьох людей, не врахував, що загибель кількох осіб є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286 КК України, в зв'язку з чим, зазначена ознака у відповідності до вимог ч. 4 ст. 67 КК України не може ще раз враховуватися при призначенні покарання, як обставиною, що обтяжує покарання.

Також, на думку колегії суддів, суд при призначенні ОСОБА_2 покарання необґрунтовано врахував та розцінив, як обставину, яка його негативно характеризує, систематичне порушення ним правил дорожнього руху України, оскільки останнє правопорушення ним було вчинено 13.08.2010 року, тобто понад 2 роки до даної дорожньо-транспортної пригоди (т.2 а.с. 116).

За таких обставин колегія суддів вважає необхідним виключити із мотивувальної частини вироку із числа обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_2, тяжкі наслідки, а саме загибель чотирьох людей, а також із характеризуючих даних обвинуваченого, посилання про систематичне порушення ним ПДР України.

Окрім того, колегія суддів вважає, що при призначенні ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції недостатньо врахував, що він раніше не притягався до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення із необережності, повністю визнав вину, щиро кається у його вчиненні, повністю, майже на суму 500 000 гривень, відшкодував потерпілим заподіяні матеріальні, моральні збитки, на утриманні має малолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_3, що він працює і позитивно характеризується за місцем роботи та проживання.

Також суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_2 необґрунтовано не визнав обставиною, що пом'якшує покарання, що він є інвалідом третьої групи та потребує стаціонарного лікування двічі на рік (т.3 а.с.73) та думку потерпілих про призначення йому покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Із досліджених в апеляційному суді доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції вбачається, що ОСОБА_2, згідно довідки Дніпрорудненської міської лікарні Запорізької області № 1046 від 07.10.2013 року, перебуває на диспансерному обліку у лікаря невролога з діагнозом: тяжка черепно-мозкова травма, забій головного мозку тяжкого ступеня, перелом височної кості справа, є інвалідом третьої групи, потребує стаціонарного лікування двічі на рік в умовах нейрохірургії КУ ЗОКЛ та регулярного диспансерного нагляду і амбулаторного лікування у невролога, травматолога за місцем проживання, а згідно довідки Дніпрорудненської міської лікарні Запорізької області № 1045 від 07.10.2013 року його син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 перебуває на диспансерному обліку у лікаря невролога, алерголога, кардіолога, хірурга з діагнозом: алергічний дерматит, дисметаболічна кардіоміопатія, синдром рухових порушень, кривошия, як наслідок перитонального пораження ЦНС, пупочна грижа (т.3 а.с. ).

Із наданих в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 характеристик і клопотання про передачу його на поруки, яке він просив дослідити, як характеризуючи дані про його особу, вбачається, що на даний час він працює кур'єром в ЖЕД ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат» на 0,5 ставки та інженером по ТБ в ТОВ «Науково-виробниче товариство «Екополігон» на 0,5 ставки, де також характеризується позитивно.

Враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу винного, всі обставин, що пом'якшують покарання, в тому числі стан здоров'я ОСОБА_2, стан здоров'я його сина, думку потерпілих про призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 75 КК України, колегія суддів вважає можливим застосувати положення ст. 75 КК України та звільнити його від відбування призначеного покарання із випробовуванням та покладенням на нього обов'язків, передбачених пунктами 2,3,4 ст. 76 КК України.

Проте колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг про застосування щодо ОСОБА_2 положень ст. 69 КК України і призначення покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.3 ст.286 КК України.

При цьому колегія суддів вважає, необхідним виключити із вироку рішення суду першої інстанції про конфіскацію автомобіля «СНЕVROLET LACETTI» д/н НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 та повернути його власнику, оскільки суд не мотивував своє рішення, а лише посилався на п.1 ч.9 ст. 100 КПК України, згідно якого конфіскуються лише гроші, цінності та інше майно, які належать обвинуваченому і були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а згідно матеріалів кримінального провадження зазначений автомобіль було визнано лише речовим доказом (т. 1 а.с.31).

В решті вирок залишити без змін.

У зв'язку із застосуванням щодо ОСОБА_2 положень ст. 75 КК України та звільненням його від відбування призначеного покарання із випробовуванням дію запобіжного заходу, обраного ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2013 року у виді застави на підставі ч.10 ст.182 КПК України припинити, суму застави у розмірі 28 675 (двадцять вісім тисяч шістсот сімдесят п'ять ) гривень внесеної на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області слід повернути заставодавцю ОСОБА_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого в АДРЕСА_2.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Василівського районного суду Запорізької області від 18 липня 2013 року щодо обвинуваченого ОСОБА_2 змінити.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді п'яти років позбавлення волі, якщо він протягом трьох ровів іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов'язки, передбачені п.п. 2,3,4, а саме не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Виключити із мотивувальної частини вироку із числа обставин, що обтяжує покарання ОСОБА_2, тяжкі наслідки, а саме загибель чотирьох людей, а також із характеризуючих даних обвинуваченого, посилання про систематичне порушення ним ПДР України.

Виключити із вироку рішення суду про конфіскацію автомобіля «СНЕVROLET LACETTI» д/н НОМЕР_1 та повернути його власнику ОСОБА_2.

Дію запобіжного заходу, обраного ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2013 року у виді застави припинити, суму застави у розмірі 28 675 (двадцять вісім тисяч шістсот сімдесят п'ять ) гривень внесеної на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області повернути заставодавцю ОСОБА_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого в АДРЕСА_2.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок у частині призначення додаткового покарання у виді позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки підлягає самостійному покаранню.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Повний текст ухвали суду буде проголошено 29 жовтня 2013 року о 15. 00 годині.

Судді:

В.П. ЖовніренкоВ.Ю. КузьмичовО.С. Шаповал