Рішення № 34651876, 28.10.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/4732/2013р. Головуючий у 1-й інстанції: Бойчева Н.В.

Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

Суддів: Трофимової Д.А.

Дзярука М.П.

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 14 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна», ОСОБА_4, третя особа - Експертна компанія «Укравтоекспертиза», про стягнення страхового відшкодування та шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що 29.07.2012 року на 430 км автодороги Харків-Сімферополь приблизно об 11.15 год. сталася дорожньо-транспортна пригода за участю належного йому легкового автомобіля Ниссан Теана № НОМЕР_3 під його керуванням, та автомобіля ВАЗ-2106, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 ДТП сталася з вини відповідача ОСОБА_4, про що свідчить постанова Якимівського районного суду Запорізької області від 27.08.2012р. Цивільно-правову відповідальність ОСОБА_4, як власника наземного транспортного засобу, який керував ним на законній правовій підставі, було застраховано ПрАТ «СК «Провідна», договір страхування оформлений полісом № АВ/5957822 від 20.03.2012р.

Внаслідок ДТП належний позивачу автомобіль зазнав значних механічних пошкоджень. Вартість відновлювального ремонту склала 231723 російських рублів, що згідно офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день пред'явлення позову дорівнює 231723*0,252=58394,20 грн. Величина втрати товарної вартості пошкодженого автомобіля не встановлювалася.

31 липня 2012 року ОСОБА_3 надав ПрАТ «СК «Провідна» заяву-повідомлення про страховий випадок та про здійснення страхового відшкодування, а також всі інші передбачені законодавством документи. На вимогу представників ПрАТ «СК «Провідна» ним був підписаний договір № 18126 від 01.08.2012р. з суб'єктом оціночної діяльності ЕК «Укравтоекспертиза», який мусив на замовлення ПрАТ «СК «Провідна» провести автотоварознавче дослідження та виготовити висновок про вартість спричиненого позивачу внаслідок ДТП матеріального збитку. 03.08.2012р. пошкоджений автомобіль був оглянутий представниками третьої особи в присутності позивача та представника ПрАТ «СК «Провідна», про що був складений відповідний акт.

До 28.09.2012р. ПрАТ «СК «Провідна» повинна була зібрати всі визначені п. 35.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" необхідні документи для виплати страхового відшкодування та здійснити виплату страхового відшкодування, однак, це зроблене не було. Листом № 17-10/14478, датованим 12.01.2012р., який позивач отримав поштою 05.11.2012р., ПрАТ «СК «Провідна» повідомила про відмову у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на те, що ОСОБА_4 під час скоєння ДТП не мав при собі посвідчення водія.

ОСОБА_4 також ухиляється від відшкодування спричиненої ним шкоди.

Позивач вважає, що відмовою у виплаті страхового відшкодування ПрАТ «СК «Провідна» порушує його права споживача страхових послуг. Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування, ПрАТ «СК «Провідна» посилається на п.п. 1.4, 32.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Факт спричинення йому майнової шкоди ОСОБА_4 внаслідок ДТП підтверджено належним чином та не підлягає оспорюванню чи зайвому доказуванню. Відсутність у ОСОБА_4 посвідчення водія на момент скоєння ДТП є окремим складом адміністративного правопорушення, яке зовсім не виключає його цивільно-правову відповідальність за спричинення ним шкоди під час керування транспортним засобом.

Бездіяльність ПрАТ «СК «Провідна» з виплати страхового відшкодування є прямим порушенням вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Сума страхового відшкодування, яку повинна була не пізніше 28.09.2012р. сплатити ПрАТ «СК «Провідна» становить 50000 - 500 = 49500 грн., а другий відповідач повинен сплатити суму визначеної договором страхування франшизи - 500 грн., а також різницю між сумою страхового відшкодування та фактичним розміром спричиненого матеріального збитку, а саме 58934,20-49500=8894,20 грн.

Внаслідок ДТП та бездіяльності ПрАТ «СК «Провідна» позивачу було спричинено значної моральної шкоди, яка полягає у тілесних та душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою ОСОБА_4 щодо нього, а також у зв'язку з тим, що внаслідок безпідставної відмови ПрАТ «СК «Провідна» у здійсненні страхової виплати він повинен вдаватися до додаткових зусиль для компенсації коштів, витрачених на ремонт пошкодженого автомобіля. Спричинену моральну шкоду позивач оцінює в 5000 грн.: 2550 грн. - за шкоду, спричинену протиправними діями ОСОБА_4 та 2450 грн. - за шкоду, спричинену порушенням ПрАТ «СК «Провідна» його прав як споживача страхових послуг. Відповідно до вимог п. 22.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» відшкодування моральної шкоди повинно бути здійснене за рахунок ПрАТ «СК «Провідна».

За положеннями п. 36.5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування особі, яка має право на його одержання, сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. На час пред'явлення позову прострочення склало 51 день, а сума пені, відповідно, становить 1035, 01 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути на його користь: з ПрАТ «СК «Провідна» - 49500 грн. страхового відшкодування, 5000 грн. моральної шкоди, 1035,01 грн. пені; з ОСОБА_4 - 500 грн. франшизи, 8894,20 грн. - в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 14 травня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_3 49500 грн. страхового відшкодування, 5000 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, 4296,60 грн. - пені, а всього - 58796,60 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 500 грн. франшизи, 8894,20 грн. - в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 3279,80 грн. - ліміту різниці поновлювального ремонту, а всього - 12674 грн.

Стягнуто з ПрАТ «СК «Провідна» в дохід держави судовий збір в сумі 587,97 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір в сумі 118,68 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду, ПрАТ «СК «Провідна» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині позовних вимог до ПрАТ «СК «Провідна».

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

На підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, або змінити рішення.

Відповідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 314 ЦПК України апеляційний суд ухвалює рішення у випадках скасування судового рішення і ухвалення нового або зміни рішення.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

За положеннями п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

З урахуванням змісту ст. 979 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування.

Страхове відшкодування шкоди, завданої потерпілому, виплачується за кожним страховим випадком, що настав протягом періоду дії відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах ліміту відповідальності страховика (МТСБУ), з урахуванням умов, зазначених у статтях 9, 22, 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За загальним правилом та з огляду на положення ст. 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 29.07.2012 року об 11.15 год. на 430 км + 355 м автодороги Харків-Сімферополь-Алушта-Ялта ОСОБА_4, керуючи автомобілем ВАЗ-2106, реєстраційний номер НОМЕР_1, виїжджаючи з другорядної дороги на головну, не надав переваги в русі автомобілю AUSTIN ROVER, реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок чого скоїв з ним зіткнення, після чого скоїв зіткнення з автомобілем, що рухався попереду в попутному напрямку по правому узбіччю, NISSAN, № НОМЕР_3. Внаслідок ДТП автомобілі отримали технічні ушкодження.

Постановою судді Якимівського районного суду Запорізької області від 27.08.2012 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 130 ч. 1 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік (а.с. 8). Ця постанова є чинною.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, вина водія ОСОБА_4 в пошкодженні автомобіля позивача вважається встановленою.

Власником автомобіля NISSAN TEANA, № НОМЕР_3, 2011 року випуску, є ОСОБА_3, що вбачається з копії паспорта транспортного засобу (а.с. 8).

Цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу - автомобіля ВАЗ-2106, реєстраційний номер НОМЕР_1, на час ДТП була застрахована ОСОБА_4 у ПрАТ «СК «Провідна» з лімітом відповідальності страховика в розмірі 50000 грн. за шкоду, заподіяну майну, розмір франшизи - 500 грн. (поліс № АВ/5957822 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з терміном дії з 20.03.2012р. по 20.03.2013р. включно) - а.с. 46.

Відповідно до звіту ПП «Експерна компанія «Укравтоекспертиза» серії SL № 18205 про оцінку колісного транспортного засобу NISSAN TEANA, реєстраційний № НОМЕР_3, був встановлений розмір матеріальної шкоди, спричинений власнику вказаного транспортного засобу, в розмірі 30079,50 грн. (а.с. 73-88). Вказаний звіт позивачем отримано не було.

Фактичний розмір шкоди, що спричинена ОСОБА_3 як власнику вказаного транспортного засобу, становить 231723 російських рублів, що відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України, становить 58394,20 грн.

На підтвердження витрат у вказаній сумі позивач надав: заказ покупця № 467 від 31.08.2012р. на суму 50000 руб., заказ покупця № 238 від 10.08.2012р. на суму 40000 руб., накладну № 20861 від 10.08.2012р. на суму 60579 руб., супровідний лист до наряду-заказу № ЗН0001430 від 21.09.2012р. на загальну суму 231723 руб., свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи в якості індивідуального підприємця серія НОМЕР_4, акт № ЗН0001430 від 21.09.2012р. на загальну суму 231723 руб., квитанції до приходного касового ордеру: № 303 від 10.08.2012р. на суму 40000 руб., № 330 від 31.08.2012р. на суму 50000 руб., № 362 від 21.09.2012р. на суму 80476,10 руб., № 36 від 10.08.2012р. на суму 60579 руб., наряд-заказ № ЗН0001300 від 10.08.2012р., таблицю зовнішнього вигляду автотранспортного засобу, акт прийому-передачі автомототранспортного засобу виконавцю від 10.08.2012р., квитанцію до заказ-наряду № ЗН0001300 від 10.08.2012р. на суму 40000 руб., квитанцію до заказ-наряду № ЗН0001300 від 21.09.2012р. на суму 80476,10 руб., акт прийому-передачі виконаних робіт від 21.09.2012р., заказ-наряд № ЗН0001430 від 21.09.2012р., загальні умови заказу-наряду (договору) на надання послуг (виконання робіт) по технічному обслуговуванню та ремонту автомототранспортних засобів (а.с. 11-30).

Отже, позивач довів фактичні витрати на відновлення автомобіля, які підтверджені фінансовими документами, тобто належними та допустимими доказами.

Як вбачається зі звіту № 339 від 11.04.2013р. фізичної особи-підприємця експерта ОСОБА_6, вартість відновлювального ремонту автомобіля NISSAN TEANA, реєстраційний № НОМЕР_3, пошкодженого 29.07.2012р. на 430 км автодороги Харків-Сімферополь в результаті ДТП становить 53279,80 грн.; розмір втрати товарної вартості вказаного автомобіля в результаті отриманого пошкодження становить 8088,69 грн. (а.с. 140-153).

31 липня 2012 року позивач надав ПрАТ «СК «Провідна» заяву про виплату страхового відшкодування (а.с. 63).

Листом № 17-10/14478, датованим 12.01.2012р., ПрАТ «СК «Провідна» повідомила про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі ст.ст. 1.4. та 32.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», посилаючись на те, що ОСОБА_4 під час скоєння ДТП не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом (а.с. 5).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з ПрАТ «СК «Провідна» на користь ОСОБА_3 страхового відшкодування в розмірі 49500 грн. у межах страхової суми, зазначеної у полісі № АВ/5957822 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Інші витрати позивача на ремонт автомобіля підлягають відшкодуванню відповідачем ОСОБА_4, оскільки фактичні витрати на ремонт автомобіля перевищують суму страхового відшкодування.

Колегія суддів вважає відмову страхової компанії у виплаті позивачу страхового відшкодування неправомірною.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, особами, відповідальність яких застрахована, вважаються - страхувальник та інші особи, які експлуатують забезпечений транспортний засіб на законних підставах (п. 1.4); власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах (п. 1.6); забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (п. 1.7).

Правила дорожнього руху, які затверджені постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 року, визначають як законне (правомірне) володіння (керування) транспортним засобом, таке, що зазначене в п. 2.2 ст. 2 Правил.

А саме, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

При оцінці пояснень сторін та наданих доказів щодо правомірності експлуатації забезпеченого транспортний засобу ОСОБА_4 колегія суддів виходить з наступного.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 6 постанови № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснив, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий її власникам або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність на завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху).

У п. 20 вказаної постанови Пленуму роз'яснюється, що під відсутністю в особи, винної у завданні шкоди, права керування транспортним засобом відповідної категорії слід розуміти неможливість надання документів, які підтверджують право управління транспортним засобом, через те, що зазначена особа не володіє такими документами або позбавлена такого права у встановленому законом порядку.

Виходячи з вищевказаних положень, при визначенні того, чи на законних підставах експлуатувала особа транспортний засіб на момент виникнення спірного страхового випадку, слід виходити з того, що ця особа мала посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_4 мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом серія НОМЕР_5, дата видачі - 02.10.2004р., про що зазначено і у полісі № АВ/5957822 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Правом на управління транспортним засобом на час ДТП (29.07.2012р.) відповідач ОСОБА_4 володів та позбавлений такого права був лише на підставі постанови судді Якимівського районного суду Запорізької області від 27.08.2012 року, яка набрала законної сили 07.09.2012р.

Тому, ОСОБА_4 під час ДТП керував забезпеченим транспортним засобом на законних підставах. Відсутність при собі під час керування транспортним засобом посвідчення водія у ОСОБА_4 є порушенням Правил дорожнього руху, але не свідчить про незаконність експлуатації ним транспортного засобу.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Оскільки презумпція правомірного володіння ОСОБА_4 транспортним засобом не спростована, та він здійснював керування автомобілем у відповідності до вимог п. 2.2 ПДР (з точки зору правових підстав володіння), він відноситься до кола осіб, відповідальність яких застрахована - п. 1.4 ст. 1 цього Закону.

Стаття 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає вичерпний перелік підстав для відмови у здійсненні страхового відшкодування.

Колегія суддів вважає, що з врахуванням вищеперелічених норм матеріального права, фактичних обставин справи, які встановлені на підставі наданих сторонами доказів, є доведеним настання страхового випадку та наявність права позивача на відшкодування майнової шкоди за рахунок страхової компанії, метою діяльності якої є забезпечення відшкодування шкоди третім особам внаслідок її заподіяння з вини особи, відповідальність якої застрахована (п. 1.4 ст. 1 Закону), та особи, яка на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Окрім того, суд дав належну оцінку факту складання відносно ОСОБА_4 працівниками дорожньої автомобільної інспекції адміністративного протоколу за ст.ст. 124, 130 ч. 1 КУпАП, та відсутність в матеріалах справи протоколу за ст. 126 КУпАП у зв'язку з відсутністю у нього посвідчення водія.

За таких обставин, колегія суддів визнає законними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 керував застрахованим автомобілем на законних підставах, а відтак подія, яка сталася 29.07.2012р., є страховим випадком.

Враховуючи викладене, зокрема те, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну позивачу, застрахована вказаним вище полісом обов'язкового страхування, страхове відшкодування на користь ОСОБА_3 має бути стягнено з ПрАТ СК«Провідна» за виключенням франшизи в розмірі 500 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про наявність у страхової компанії підстав для відмови позивачу у виплаті страхового відшкодування не знайшли свого підтвердження.

Разом з тим, під час апеляційного розгляду справи колегія суддів дійшла висновку, що рішення в частині позовних вимог про стягнення пені підлягає зміні з огляду на наступне.

Стаття 36.5. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав до стягнення з ПрАТ СК «Провідна» пені, проте з висновком суду про розмір стягненої пені погодитися не можна.

За змістом ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, згідно з вимогами ч. 1 ст. 119 ЦПК України позовна заява подається в письмовій формі.

Відповідно до ст. 31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що за поданою у грудні 2012 року позовною заявою, позивачем в особі представника ОСОБА_7 були заявлені вимоги про стягнення з ПрАТ СК «Провідна» пені станом на 25.12.2012р. на загальну суму 1035,01 грн.

Відповідно до положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Згідно роз'яснень п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року „Про судове рішення у цивільній справі", відповідно до ст. 19 Конституції України, ст. 1 ЦПК України та з урахуванням положень ч. 4 ст. 10 ЦПК України вийти за межі заявлених вимог (вирішити незаявлену позовну вимогу, задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено) суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом.

Між тим, ухвалюючи рішення про стягнення пені в розмірі 4296,60 грн., суд послався на те, що прострочення виплати страхового відшкодування становить 217 днів, а сума пені відповідно 4296,60 грн., хоча ні позивач, ні його представник відповідно до вимог ст.ст. 31, 119 ч. 1 ЦПК України письмової заяви про збільшення позовних вимог не подавали.

Таким чином, оскільки вимоги про стягнення з ПрАТ СК «Провідна» пені були заявлені щодо розміру лише станом на 25.12.2012р. і у передбаченому нормами ЦПК України порядку позивачем не збільшувалися, рішення суду в частині стягнення пені необхідно змінити, зменшивши розмір її стягнення до 1035,01 грн.

Крім того, під час апеляційного розгляду справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги щодо неправильності висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про стягнення з ПрАТ СК «Провідна» на користь ОСОБА_3 моральної шкоди.

Вимоги позивача про стягнення моральної шкоди зі страхової компанії мотивовані тим, що остання незаконно відмовила у виплаті страхового відшкодування, що призвело до затримки поновлення порушеного права. Заявляючи позов в частині моральної шкоди, ОСОБА_3 посилався, зокрема, на положення п. 22.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів".

Задовольняючи позов в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог в цій частині.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна з наступних підстав.

Відповідно до змісту п. 22.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у п. 9.3 ст. 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Пунктом 9.3 вказаного Закону передбачено, що розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

У п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Частиною 2 п. 22.3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачалося, що якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транслортної пригоди.

Таким чином, умовою відповідальності за заподіяння моральної шкоди є протиправність поведінки - невиконання юридичного обов'язку, встановленого нормою права. При цьому, під протиправною дією розуміють поведінку, що заборонена законом, а під протиправною бездіяльністю - невчинення особою дій, які вона була зобов'язана за законом вчинити.

Зважаючи на те, що ПрАТ СК «Провідна» не вчиняло дій, які заборонені законом і між діями страховика та шкодою, на яку посилається позивач відсутній причинний зв'язок, у суду не було підстав для покладання обов'язку з відшкодування моральної шкоди на ПрАТ СК «Провідна». Закон у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності не зобов'язує останню нести витрати з відшкодуванню моральної шкоди з підстав, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України.

Крім того, відповідно до ст. 26-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", - страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. На час виникнення спірних правовідносин також в редакції вказаного Закону, не було передбачено відшкодування моральної шкоди страховиком потерпілому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу.

За обставинами справи встановлено, що моральна шкода спричинена позивачу внаслідок пошкодження його автомобіля, тому відшкодування моральної шкоди зі сторони страховика є безпідставним.

Посилання позивача на положення ст. 22 Закону України „Про захист прав споживачів", яка передбачає, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної шкоди не заслуговує на увагу, оскільки дана норма права є загальною по відношенню до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України „Про захист прав споживачів", який передбачає умови відшкодування завданої моральної шкоди. У справі не встановлено обставин, з якими Закон пов'язує право споживача на відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що підстав для покладання відповідальності щодо відшкодування моральної шкоди на страхову компанію не має, а тому, рішення суду в цій частині не відповідає обставинам справи та вимогам закону, підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПрАТ СК «Провідна» про стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Доводи апеляційної скарги щодо «недоліків, що не відповідають нормам діючого законодавства», які містить звіт № 339 від 11.04.2013р. фізичної особи-підприємця експерта ОСОБА_6, не спростовують висновків суду, оскільки позивачем заявлялися та судом першої інстанції були розглянуті позовні вимоги про відшкодування фактичних витрат на відновлення автомобіля, які підтверджені фінансовими документами.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню з ПрАТ СК «Провідна» пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Тому, рішення в частині розподілу судових витрат підлягає зміні на підставі ч. 5 ст. 88 ЦПК України, а саме, з ПрАТ СК «Провідна» в дохід держави підлягає стягненню 505,35 грн.

В частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди та стягнення судових витрат з ОСОБА_4 рішення суду першої інстанції не оскаржене, а тому, у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційним судом не переглядалось.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» задовольнити частково.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 14 травня 2013 року по цій справі в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_3 моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 14 травня 2013 року по цій справі в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_3 пені та в частині стягнення в дохід держави судового збору змінити: зменшити суму стягненої пені до 1035,01 грн., зменшити розмір судового збору до 505,35 грн.

В іншій частині рішення по цій справі залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: