Ухвала суду № 34651810, 01.11.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/4578/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/397/13 Головуючий в 1-й інстанції - Горбачова Ю.В.

Категорія - ст. 187 ч.1 КК України Доповідач в 2-й інстанції - Білоконев В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2013 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі суддів:

головуючого Білоконева В.М.,

суддів Бойкова Ю.В., Фоміна В.А.,

при секретарі Воронько С.Г.,

за участю прокурора Стоматової В. П.,

обвинуваченого ОСОБА_2.,

захисника - адвоката ОСОБА_3,

потерпілої ОСОБА_4,

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_5,

перекладача - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку, матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами представника потерпілої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_3, на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 липня 2013 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Нор-Ачн Абовянського району Вірменської РСР, громадянин Вірменії, вірменін, не одружений, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, тимчасово проживаючий за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимий;

визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України і йому призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, залишено без змін. Строк відбуття покарання рахується з 07.02.2013 року.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь:

- Мелітопольської міської ради Запорізької області на відшкодування витрат щодо лікування потерпілої ОСОБА_4 - 1 865 грн. 79 коп.;

- ОСОБА_4 - 21, 1446 грн. 54 коп. в рахунок відшкодування матеріального збитку та 25 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди;

- судові витрати за проведення експертиз, а саме: за довідкою - рахунком К ЗЭ № 271 від 05.04.2013 року в розмірі 1199,03 грн.; за довідкою - рахунком № 126 від 02.04.2013 року в розмірі 3574,62 грн.; за довідкою - рахунком К ЗЭ № 269 від 05.04.2013 року в розмірі 1199,03 грн.; за довідкою - рахунком К ЗЭ № 270 від 05.04.2013 року в розмірі 1199,03 грн.

Доля речових доказів вирішена в порядку ст. 100 КПК України.

Згідно до вироку, 06.02.2013 р., приблизно о 20 год. 15 хв., знаходячись на вул. Глінки у м. Мелітополі, ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на скоєння нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбою), утримуючи в правій руці ніж, підбіг до ОСОБА_4 і, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я, лівою рукою утримував капюшон шуби, одягнутої на потерпілій, а правою рукою, в якій утримував ніж, став наносити їй удари ножем по життєво важливому органу - голові, чим спричинив ОСОБА_4 тілесні ушкодження: закриту черепно-мозкову травму (струс головного мозку, рани голови (в кількості 4), що піддалися хірургічному лікуванню та загоїлись з утворенням рубців), що супроводжувалась астено-невротичним та вегето-судинним синдромами, які кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний (більше 6, але не більше 21 дня) розлад здоров'я. Відразу ж після цього, ОСОБА_2, продовжуючи свої злочинні дії, заволодів майном ОСОБА_4, а саме: мобільним телефоном «Nokia XpressMusic», в корпусі чорного кольору, вартістю 500 гривень, з сім-карткою мобільного оператора «Київстар», яка не становить для потерпілої матеріальної цінності, без грошових коштів на рахунку та шкіряним гаманцем, чорного кольору, який не становить для потерпілої матеріальної цінності.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_2, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров'я, став наносити руками удари в життєво важливий орган - по голові ОСОБА_4, наніс один удар вищезазначеним ножем в область грудної клітини останньої, чим спричинив тілесне ушкодження: рану правої половини грудної клітини, що не проникла в плевральну порожнину, яка піддалась хірургічному лікуванню та загоїлась з утворенням рубця, яка кваліфікується як легке тілесне ушкодження, яке спричинило короткочасний (більше 6, але не більше 21 дня) розлад здоров'я, після чого заволодів каблучкою, виготовленою із золота 585 проби, вагою 6,5 грамів, вартістю 1 500 гривень, яка була одягнута на руці потерпілої. Продовжуючи свої злочинні дії ОСОБА_2, заволодів належною ОСОБА_4 жіночою шкіряною сумкою, чорного кольору вартістю 500 гривень, в якій знаходилось: 5 ключів з брелоком, які не становлять для потерпілої матеріальної цінності; флеш-картка, в корпусі зеленого кольору, вартістю 100 гривень; жіноча косметика, загальною вартістю 400 гривень, а також майно, яке не становить для потерпілої матеріальної цінності: предмети особистої гігієни; 2 кулькові ручки; картка банку «Кіпр-банк»; картка «Тера-спорт»; картка «Амстор»; футляр для телефону; гребінець; футляр для косметичних пензлів; шкіряна застібка від сумки; жетон для проїзду в метро; гаманець з пластиковими картками; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_8; свідоцтво про розірвання шлюбу на ім'я ОСОБА_8 Заволодівши зазначеним майном, ОСОБА_2 втік з місця скоєння злочину, чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 матеріальний збиток на загальну суму 3 000 гривень.

В апеляційних скаргах:

- представник потерпілої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 вказує, що суд вірно встановив фактичні обставини провадження, дав їм належну оцінку і обґрунтовано визнав ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.187 КК України, однак призначаючи останньому покарання, формально врахував ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, внаслідок чого призначив надто м'яке покарання. Зазначає, що суд не врахував, що ОСОБА_2 вину у вчиненому визнав частково, заперечуючи при цьому факт знаходження у стані алкогольного сп'яніння та спричинення потерпілій тілесних ушкоджень, вибачення у ОСОБА_4 не попросив, щиросердно не розкаявся у вчиненому, шкоду завдану противоправними діями потерпілій не відшкодував, будучи громадянином іншої країни, не маючи постійного місця проживання в Україні, прибувши до своїх рідних за короткий строк перебування скоїв тяжкий злочин, чим завдав шкоду здоров'ю та моральну травму громадянину України, вчинив злочин загально небезпечним способом, що згідно ст.67 КК України є обтяжуючою обставиною, а також, що зазначеним злочином ОСОБА_4 завдано матеріальний збиток, більш ніж заявлений у позові, оскільки вона продовжує тратити кошти на обстеження та невиліковна моральна травма.

Тому просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавленням волі строком на 7 років;

- захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 посилається на незаконність вироку через невідповідність призначеного останньому покарання, тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок суворості. При цьому вказує, що зазначивши у вироку, що ОСОБА_2 покаявся у вчиненому та попросив вибачення за скоєне у потерпілої та суду, чомусь в якості пом'якшуючих ці обставини без будь-якого обґрунтування не визнав, також не визнав в якості пом'якшуючих покарання обставин і те, що ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та має на утриманні неповнолітню дитину. Крім того, вказує, що ОСОБА_2 мав щире бажання відшкодувати потерпілій завдану його діями матеріальну і частково моральну шкоду, але внаслідок знаходження під вартою, як під час досудового розслідування, так і в ході судового розгляду, не мав такої можливості.

Тому просить вирок суду першої інстанції змінити та призначити ОСОБА_2 більш м'яке покарання;

- обвинувачений ОСОБА_2 посилається на необґрунтованість вироку через невідповідність призначеного йому покарання, тяжкості злочину, внаслідок суворості, тому просить вирок скасувати, а кримінальне провадженні стосовно нього направити на новий судовий розгляд.

В запереченнях на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, представник потерпілої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5, посилається на необґрунтованість доводів скарги.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарг; в судових дебатах: обвинуваченого, зокрема і в останньому слові, та його захисника - адвоката ОСОБА_3, які підтримали свої апеляційні скарги та заперечували проти скарги представника потерпілої - адвоката ОСОБА_5, потерпілу ОСОБА_4 та представника потерпілої - адвоката ОСОБА_5, які підтримали апеляційну скаргу останнього та заперечували проти скарг обвинуваченого та його захисника - адвоката ОСОБА_3, прокурора, який просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни; перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи скарг, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга представника потерпілої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 та апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_3 задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Висновки місцевого суду про наявність вини ОСОБА_2 у вчиненому кримінальному правопорушенні за вказаними у вироку обставинами, підтверджена дослідженими у судовому засіданні доказами, яким надана належна правова оцінка, та які не оскаржуються в апеляційних скаргах.

Судом першої інстанції дії ОСОБА_2 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 місцевим судом було враховано, що останній вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря-психіатра не перебував, у скоєному покаявся, попросив вибачення, а тому суд призначив йому не максимальне покарання у виді позбавлення волі, передбачене санкцією ч. 1 ст. 187 КК України.

Доводи захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що останній мав щире бажання відшкодувати потерпілій завдану його діями шкоду, але не мав такої можливості, не можуть бути враховані апеляційним судом, оскільки це ні яким чином не поліпшує матеріальний стан потерпілої ОСОБА_4

Необґрунтованими є доводи захисника ОСОБА_3 також і про те, що місцевий суд не врахував в якості пом'якшуючих обставин те, що ОСОБА_2 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, покаявся та попросив вибачення за скоєне, оскільки вони фактично були враховані у вироку судом на користь останнього (а.п. 177).

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає правових підстав для подальшого пом'якшення ОСОБА_2 призначеного місцевим судом покарання, зокрема і у зв'язку з тим, що останній має на утриманні неповнолітню дитину, оскільки, він вчинив тяжкий корисливий злочин із застосуванням насилля небезпечного для життя та здоров'я потерпілої у стані алкогольного сп'яніння, що місцевий суд обґрунтовано визнав обставиною, що обтяжує його покарання, а тому всі доводи захисника ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_2 про пом'якшення останньому покарання, є необґрунтованими.

Також колегія суддів не знаходить правових підстав і для задоволення апеляції представник потерпілої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5

Доводи представника потерпілої про те, що ОСОБА_2 вибачення у ОСОБА_4 не попросив, щиросердно не розкаявся у вчиненому, шкоду завдану потерпілій не відшкодував, є необґрунтованими, оскільки така поведінка ОСОБА_2 є способом захисту від обвинувачення, а тому не можуть бути підставою для призначення ОСОБА_2 більш суворого покарання.

Необґрунтованими є доводи представника потерпілої також і про те, що суд не врахував те, що ОСОБА_2, будучи громадянином іншої країни, не маючи постійного місця проживання в Україні, прибувши до своїх рідних за короткий строк перебування скоїв тяжкий злочин, чим завдав шкоду здоров'ю та моральну травму громадянину України, оскільки ці обставини, відповідно до змісту ст. 67 КК України, не можуть бути визнані такими, що обтяжують покарання останнього.

Не заслуговує уваги і довід представника потерпілої про те, що суд також не врахував те, що ОСОБА_2 вчинив злочин загально небезпечним способом, що згідно ст.67 КК України є обтяжуючою обставиною, оскільки суспільно-небезпечні дії останнього не створювали ніякої реальної небезпеки заподіяння шкоди іншим особам (іншим правоохоронюваним інтересам).

Доводи представника потерпілої про те, що злочином потерпілій ОСОБА_4 завдано матеріальний збиток, більш ніж заявлений у позові, оскільки вона продовжує тратити кошти, так як, кожні півроку проходить обстеження, є також необґрунтованими, оскільки всі додаткові витрати, пов'язані з цим злочином, потерпіла має право в порядку цивільного судочинства стягнути з ОСОБА_2

Що ж до доводів представника потерпілої про те, що потерпіла ОСОБА_4 стала боятися осіб кавказької національності, не може брати в руки ніж, як молода жінка соромиться шрамів та рубців, має невиліковну моральну травму, то ці обставини були враховані місцевим судом при визначенні розміру моральної шкоди, який колегія суддів вважає співмірним з отриманим нею моральним потрясінням від злочину.

Таким чином, всі доводи апеляції представника потерпілої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про призначення обвинуваченому ОСОБА_2 максимального покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 187 КК України, є також необґрунтованими.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги представника потерпілої ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_2 та в його інтересах захисника ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 липня 2013 року відносно обвинуваченого ОСОБА_2 - без змін.

Згідно до ч.4 ст.532 КПК України зазначена ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення.

Відповідно до вимог ч.1, ч.2 ст.426 КПК України на вказану ухвалу Апеляційного суду Запорізької області учасниками судового провадження може бути подана касаційна скарга протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою, в той самий строк, - з моменту отримання копії вказаної ухвали, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: