Постанова № 34640001, 21.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2013 р. Справа№ 910/8327/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Федорчука Р.В.

суддів: Лобаня О.І.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання Марчуку О.Л.,

за участю представників сторін:

від позивача: представник за довіреністю Тарапон С.С.;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши матеріали апеляційної скарги

публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»

на рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2013 року

у справі №910/8327/13 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

до публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк»

про стягнення 33 786,30 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.06.2013 року у справі №910/8327/13 позов задоволено частково. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 7 520,56 грн. припинено. Вирішено стягнути з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київреклама» 20 986,15 грн. основного боргу, 2 087,16 грн. пені, 2 987,92 грн. 15% річних та 204,51 грн. збитків від зміни індексу інфляції.

Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2013 року у справі №910/8327/13 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2013 року у справі №910/8327/13 апеляційну скаргу ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» прийнято до провадження та призначено її до розгляду в судовому засіданні 30.09.2013 року за участю уповноважених представників сторін.

27.09.2013 року до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Представник позивача у судовому засіданні 21.10.2013 року надав пояснення, якими заперечив проти доводів викладених в скарзі та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання 21.10.2013 року не з'явився, про причини неявки колегію суддів апеляційної інстанції не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а отже наявні підстави щодо можливості розгляду справи за відсутності його представника.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.01.2011 року між КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київреклама» (далі - підприємство) та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» (далі - розповсюджувач) було укладено договір №136/767/11 на право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору сторонами передбачено, що за цим договором на підставі відповідного наказу робочого органу про встановлення пріоритету на місця для розміщення рекламних засобів, дозволів на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці, наданих на підставі розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), розповсюджувачеві надається право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів (далі - РЗ), що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування міста Києва (далі - право тимчасового користування), а розповсюджувач зобов'язується користуватися наданим йому правом тимчасового користування, своєчасно та згідно з умовами цього договору перераховувати плату за право тимчасового користування виключно на поточний рахунок підприємства, належним чином, своєчасно та у повному обсязі виконувати свої обов'язки за цим договором та не зловживати наданими розповсюджувачу правами.

Згідно з п. 3.1. договору адресні програми на пріоритет - це перелік місць для розміщення РЗ, на які розповсюджувачем встановлено пріоритет. Адресна програма на пріоритет має відображати перелік місць для розміщення РЗ, на які встановлено пріоритет, дату та строк дії пріоритету, відомості про базовий тариф.

У відповідності до п. 3.1. договору сторонами складено адресну програму №1 від 10.01.2011 року (а.с. 29), відповідно до умов якої розповсюджувачу РЗ надано право на тимчасове користування місцями за такими адресами: Дарницький район, вул. Харківське шосе, 49 (кронштейн на стіні будівлі, розміри 1.000 х 0.440, загальною площею 0.8800 кв.м., кількість площин 2 №01960-03 (08133)); Печерський район, вул. Хрещатик, 19-А (кронштейн на стіні будівлі, розміри 1.050 х 0.450, загальною площею 0.9400 кв.м., кількість площин 2 №09185-05 (14953)); Шевченківський район, просп. Перемоги перехресті з вул. Зоологічна (тумба, об'ємно-просторова конструкція, що стоїть окремо, розміри 3.000 х 8.000, загальною площею 24.000 кв.м. кількість площин 1 №07334-04 (11571).

Відповідно до п. 4.1.2. договору підприємство має право на підставі відповідних рішень дозвільного органу та виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) визначати розмір плати за право тимчасового користування, змінювати розмір плати за право тимчасового користування, у разі змін в технологічній (конструктивній) РЗ, площі рекламного засобу, зонального коефіцієнту та базового тарифу.

Згідно з п.п. 4.1.3., 5.2.3. договору сторонами передбачено, що підприємство зобов'язане формувати рахунки на оплату за право тимчасового користування, інших платежів та компенсації витрат підприємства на організацію та проведення демонтажу РЗ, а розповсюджувач в свою чергу зобов'язаний не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, отримувати та сплачувати рахунки за право тимчасового користування, у тому числі у разі встановлення пріоритету.

На виконання умов договору позивачем сформовано рахунки із розрахунком розміру плати за право тимчасового користування місцями для розміщення рекламних засобів на загальну суму 28 978,35 грн. (а.с. 31-47).

Пунктом 5.2.4. договору встановлено, що розповсюджувач зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі вносити на поточний рахунок підприємства плату за право тимчасового користування.

Проте, як правильно встановлено судом першої інстанції, ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» не виконувало свої зобов'язання за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості послуг за право тимчасового користування, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 28 506,71 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем частково здійснено сплату вартості послуг за право тимчасового користування на загальну суму 7 520,56 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №2726527 від 26.04.2013 року на суму 1 791,26 грн., №2860846 від 29.04.2013 року на суму 2 864,65 грн. та №95870 від 07.05.2013 року на суму 2 864,65 грн.

Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п. 11 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Отже, враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для припинення провадження у даній справі в частині стягнення основного боргу в сумі 7 520,56 грн., оскільки зазначена сума боргу була сплачена після подання позовної заяви.

При цьому, матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем суми боргу за право тимчасового користування в сумі 20 986,15 грн. (28 506,71 грн. - 7 520,56 грн.).

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги щодо стягнення з ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на користь КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київреклама» 20 986,15 грн. основного боргу.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 087,16 грн., інфляційних у розмірі 204,51 грн. та 15% річних у розмірі 2 987,92 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що підприємство має право застосувати до розповсюджувача за несвоєчасне або неповне внесення плати пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент сплати пені від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно з п. 7.3. договору сторонами встановлено, що крім штрафних санкцій, підприємство має право нарахувати боржнику за прострочення внесення платежів за право тимчасового користування 15% річних від простроченої суми.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача пені у розмірі 2 087,16 грн., інфляційних у розмірі 204,51 грн. та 15% річних у розмірі 2 987,92 грн. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки пені, інфляційних нарахувань та 15% річних, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Отже, враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2013 року у справі №910/8327/13 відповідає обставинам справи, є законним та обгрунтованим, а тому не підлягає скасуванню. У зв'язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» на рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2013 року у справі №910/8327/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2013 року у справі №910/8327/13 залишити без змін.

3. Справу №910/8327/13 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Федорчук Р.В.

Судді Лобань О.І.

Майданевич А.Г.