Ухвала суду № 34637768, 31.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року Справа № 27850/10

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Глушка І.В. Большакової О.О.

за участю секретаря судового засідання - Ливак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23.04.2010р. по справі № 2а-7803/09/1770 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Трансгаз» до Державної податкової інспекції у Рівненському районі про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ Трансгаз» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі в якому просило позов задовольнити та скасувати податкові повідомленні-рішення від 16.09.2009 року № 0000912351/0, № 0000922351/0, № 000291751/0, складених державною податковою інспекцією в Рівненському районі. Стягнути з відповідача судові витрати.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2010 року задоволено позов повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Рівненському районі №000091235/0, №0000922351/0, №000291751/0 від 16 вересня 2009 року. Присуджено на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Трансгаз" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач Державна податкова інспекція у Рівненському районі оскаржила її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду №2а-7803/09/1770/ від 23.04.2010 року та ухвалити нове рішення, яким в позові ТзОВ «СВ Трансгаз» відмовити повністю. Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом 1 інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, висновки суду вважає необґрунтованими з підстав викладених в апеляційній скарзі, та порушено норми матеріального та процесуального права.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

ДПІ у Рівненському районі було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «СВ Трансгаз»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року, результати якої оформлені актом № 610/87/23-141/33683252 від 07.09.2009 року. Перевіркою встановлено порушення ТзОВ «СВ Трансгаз» вимог підпунктів 5.2.1 пункту 5.2, абзацу четвертого підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: занижено податок на прибуток за 4 квартал 2008 року в сумі 63365 грн. 00 коп., занижено податок на додану вартість на суму 49027 грн. 00 коп., в тому числі за листопад 2008 року -39380 грн. 00 коп., грудень 2008 року -9480 грн. 00 коп., за червень 2009 року в сумі 167 грн. 00 коп. Дані порушення пов'язані з завищенням валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з ППФ «Укрпромсервіс», які не носять реального характеру та є нікчемними. Крім того, позивачу донараховано податок на додану вартість за червень 2009 року в сумі 167 грн. 00 коп. на підставі того, що до податкового кредиту в червні 2009 року включено податкову накладну за лютий 2009 року, тобто податкову накладну виписану в іншому, ніж звітний, податковому періоді. Перевіркою також встановлено, що ТзОВ «СВ Трансгаз»порушило вимоги підпункту 3.1.3 пункту З.1., підпункту «б»підпункту 4.2.9 пункту 4.2. статті 4, пункту 7.1. статті 7, підпунктів 8.1.1, 8.1.2. пункту 8.1. статті 8, підпункту «а»пункту 19.2. статті 19, підпункту «а»підпункту 20.3.1., підпункту 20.3.2. пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та не утримало і не перераховало до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 168 грн. 38 коп., в тому числі за 2008 рік -54 грн. 22 коп., за 2009 рік -114 грн. 16 коп.

Відповідно до акту перевірки № 610/87/23-141/33683252 від 07.09.2009 року ДПІ у Рівненському районі 16.09.2009 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000912351/0, яким визначено суму податкового зобов'язання ТзОВ «СВ Трансгаз»з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 82375 грн. 00 коп. (в тому числі, за основним платежем 63365 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 19010 грн. 00 коп.), № 0000922351/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 73541 грн. 00 коп. (в тому числі, за основним платежем 49027 грн. 00 коп., за штрафними санкціями 24514 грн. 00 коп.) та № 000291751, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 505 грн. 14 коп. (в тому числі, за основним платежем 168 грн. 38 коп., за штрафними санкціями 336 грн. 76 коп.) Рішеннями ДПІ у Рівненському районі, Державної податкової адміністрації у Рівненській області за результатами розгляду первинної та повторної скарг ТзОВ «СВ Трансгаз» зазначені податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

01.08.2008 року між ПП «Укрпромсервіс»(підрядник) та ТзОВ «СВ Трансгаз»(замовником) було укладено договір будівельних підряду (ремонтних робіт), відповідно до якого підрядник зобов'язувався здійснити будівельні (ремонтні) роботи та будівництво об'єктів, визначених у пункту 2 договору відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується передати підрядникові затверджену проектно - кошторисну документацію, прийняти об'єкти та оплатити їх (пункт 1 договору). Об'єктом за цим договором є АГНКС за адресою Рівненська область, Рівненський район, село Велика Омеляна, вулиця Енергетиків, 1а. (пункт 2 договору). За умовами пункту 5 договору підрядник мав проводити виконання будівництва (ремонту) в строк з 01.08.2008 року по 31.10.2008 року, здійснювати матеріально-технічне забезпечення будівництва (ремонту) об'єкта та нести ризик неможливості використання наданого ним матеріалу (деталей, конструкцій) або устаткування. Локальним кошторисом № 7-1-1 на ремонті роботи по об'єкту АГНКС по вул. Енергетиків, 1 в селі Велика Омеляна на вересень 2008 року, затвердженого позивачем та ППФ «Укрпромсервіс», визначено такі роботи та витрати: демонтаж покрівлі з профільованого листа, теплоізоляція виробами з пінопласту на бітумі покриттів і перекриттів зверху, монтаж зв'язок і розпірок з одиночних і парних кутів, гнутозварних профілів для прогонів, улаштування обшивки стін гіпсокартонними плитами по металевому каркасу, улаштування перегородок на металевому каркасі з обшивкою з двох сторін гіпсокартонними листами з ізоляційною прокладкою. Договірна ціна на ремонт АГНКС визначена в відповідній довідці і погоджена сторонами договору в розмірі 293158 грн. 00 коп. По ремонту АГНКС суду представлена підсумкова відомість ресурсів (витрати -по факту) за вересень 2009 року, акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року від 30.09.2008 року на суму 293158 грн. 00 коп. та розрахункові і інші документи в розрізі витрат: 1) податкова накладна.від 22.09.2008 року № 22/1 на придбання ТМЦ на суму 143615 грн. 34 коп., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 23935 грн. 89 коп., видаткова накладна № 22/1 від 22.09.2008 року на ТМЦ та від 23.09.2008 року, акт списання № ТГ-000089 від 30.09.2008 року на суму ТМЦ 143615 грн. 34 коп., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 23935 грн. 89 коп., 2) податкова накладна № 23/1 на відшкодування транспортних послуг на суму 4945 грн. 57 коп., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 824 грн. 26 коп., 3) податкова накладна від 24.09.2008 року № 24/1 на надання послуг по ремонту АГНКС на суму 144597 грн. 08 коп., в тому числі податок на додану вартість в розмірі 24099 грн. 51 коп.; а всього витрат на суму 293158 грн. 00 коп. Відповідно до операцій відображених в бухгалтерському обліку позивача по рахунку 685 Розрахунки з іншими кредиторами за період з 01.09.2008 року по 31.12.2008 року ТзОВ «СВ Трансгаз»по контрагенту ППФ «Укрпромсервіс»відобразило нарахування та сплату платежів за виконані роботи та використані для цього ТМЦ, проведення розрахунків також підтверджується виписками з банку по рахунку позивача про зарахування платежів на рахунок ППФ «Укрпромсервіс».

Судом першої інстанції було встановлено, що 28.05.2009 року Славутською ОДПІ Хмельницької області проведено планову невиїзну документальну перевірку ППФ «Укрпромсервіс»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року, результати якої оформленні актом перевірки № 989/23/23651734. В даному акті перевірки щодо правильності формування валових доходів ППФ «Укрпромсервіс» відображено, що за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року в декларації з податку на прибуток підприємств відображено доходи від продажу товарів (робіт, послуг) на суму 2180558 грн. 00 коп., на формування цього показника мали вплив реалізація ТМЦ та надання послуг. Проведеною перевіркою встановлено, зокрема, взаємовідносини з ТзОВ «СВ Трансгаз»на підставі договору будівельного підряду від 01.08.2008 року та описано в акті перевірки наведені вище документи і проведені розрахунки між ППФ «Укрпромсервіс»та ТзОВ «СВ Трансгаз». Відповідні суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у відповідних періодах відображені в податкових деклараціях з податку на додану вартість, в тому числі у вересні 2008 року 112198 грн. 00 коп., уточнююча за вересень 2008 року 48860 грн. 00 коп., жовтні 2008 року 161058 грн. 00 коп. Славутською ОДПІ Хмельницької області в акті перевірки № 989/23/23651734 від 28.05.2009 року зроблено висновок, що господарські операції, зокрема, між ППФ «Укрпромсервіс»та ТзОВ «СВ Трансгаз», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, зазначені правочини мають ознаки нікчемності, оскільки в ППФ «Укрпромсервіс»відсутнє нерухоме майно, транспортні засоби, земельна ділянки, трудові ресурси, відсутня ліцензія на провадження будівельної діяльності. При цьому, за результатами перевірки податковою інспекцією не було зменшено ППІФ «Укрпромсервіс»податкові зобов'язання з податку на додану вартість та не було зменшено задекларовані валові доходи на відповідні суми, по яких зроблено висновок про нікчемність господарських операцій.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до пункту 1.32 статті 1 цього ж Закону господарська діяльність - це є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється, (пункт 5.11).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абзацу третього підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до вищенаведеного, можна зробити висновок, що до валових витрат відносяться вартість товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не порушив вимоги підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», тобто правомірно включив до складу валових витрат вартість ремонтних робіт по АГНКС в четвертому кварталі 2008 року на суму 244298 грн. 00 коп. та правомірно відніс податок на додану вартість до складу податкового кредиту за жовтень 2008 року з придбання зазначених ремонтних робіт (товарів, послуг) на суму 48859 грн. 66 коп.

Судом першої інстанції було досліджено не лише податкові накладні від 22.09.2008 року № 22/1, від 23.09.2008 року № 23/1, від 24.09.2008 року № 24/1, які були підставою для включення до складу податкового кредиту суми 48859 грн. 66 коп. податку на додану вартість у жовтні 2008 року по операціях з придбання позивачем у ППФ «Укрпромсервіс»товарів (робіт, послуг) та платіжні документи, які є обов'язковими для податкового обліку при формуванні податкового кредиту, але й інші докази, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат при визначені об'єкта оподаткування податком на прибуток, зокрема: локальний кошторис № 7-1-1 на ремонті роботи по об'єкту АГНКС по вул. Енергетиків, 1 в селі Велика Омеляна на вересень 2008 року з визначенням об'єму робіт - демонтаж покрівлі з профільованого листа, теплоізоляція виробами з пінопласту на бітумі покриттів і перекриттів зверху, монтаж зв'язок і розпірок з одиночних і парних кутів, гнутозварних профілів для прогонів, улаштування обшивки стін гіпсокартонними плитами по металевому каркасу, улаштування перегородок на металевому каркасі з обшивкою з двох сторін гіпсокартонними листами з ізоляційною прокладкою, розрахунок договірної ціни на ремонт, підсумкову відомість ресурсів (витрати - по факту) за вересень 2009 року, акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року від 30.09.2008 року в розрізі виконаних робіт (затрачених ТМЦ, інших ресурсів). Об'єкт АГНКС за адресою Рівненська область, Рівненський район, село Велика Омеляна, вулиця Енергетиків, 1 а, відремонтований та експлуатується позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року (з наступними змінами та доповненнями), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 1 цього ж Закону первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Позивачем ТзОВ «СВ Трансгаз» було надано документи первинного обліку, що описані вище, відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, оскільки містять всі необхідні реквізити, зокрема, назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а також підписи та відбитки печаток кожної з юридичних осіб. При цьому, в акті приймання виконаних підрядних робіт наведена деталізація змісту і обсягу наданих робіт, використаних ТМЦ, інших ресурсів.

Відповідно до п.п. 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи стверджується , що судом першої інстанції було встановлено, що при перевірці податкової звітності позивача за червень 2009 року ДНІ у Рівненському районі не виявлено включення до складу податкового кредиту сум, що не підтверджені податковими накладними. При цьому включення до податкового кредиту сум по податковій накладній виписаній в іншому, ніж звітний, податковому періоді законом не обмежено, не заборонено. Таким чином, позивач діяв в межах та в порядку, визначеному Законом України «Про податок на додану вартість», та правомірно включив суми податку на додану вартість за податковою накладною лютого 2009 року, отриману із запізненням в червні 2009 року, до податкового кредиту в іншому ніж звітний, податковому періоді (при цьому відповідач не заперечує дотримання позивачем норм підпунктом 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

В акті перевірки № 610/87/23-141/33683252 від 07.09.2009 року встановлено порушення позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та заниження об'єкту оподаткування податком з доходів фізичних осіб з наданих працівникам підприємства додаткових благ не у грошовому вигляді (придбання води, чаю, кави, цукру). Як встановлено судом, вода, кава, чай, цукор придбавалися за рахунок коштів роботодавця і призначалися для споживання в офісі будь-яким працівником та відвідувачем офісу.

Відповідно до п. 1.1 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичні осіб»додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку. Для цілей цього Закону під терміном «заробітна плата»розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинам трудового найму згідно із законом.

Пунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що дохід - це сума будь-яких коштів, вартість матеріального нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як в території України, так і за її межами.

Виходячи з вищенаведених положень Закону оподаткуванню податком доходів фізичних осіб підлягає дохід, в тому числі одержаний у вигляді додаткового блага, одержаний безпосередньо конкретним платником податку. За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що ДПІ у Рівненському районі неправомірно донараховано податок з доході фізичних осіб в сумі 617 грн. 00 коп.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги в цілому суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи, тому суд першої інстанції зробив правильні висновки щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Рівненському районі залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23.04.2010р. по справі № 2а-7803/09/1770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя : В.Я. Макарик

Судді : І.В.Глушко

О.О. Большакова