Постанова № 34637802, 31.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року Справа № 36191/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Волошин М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2010 року у справі за позовом Миколаївського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення матеріального забезпечення на випадок безробіття, -

в с т а н о в и в:

07 жовтня 2010 року позивач- Миколаївський районний центр зайнятості звернувся в суд з позовом до відповідача- Шуха С.С. про стягнення матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 12616 грн. 78 коп. Позовні вимоги мотивував тим, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ОСОБА_1 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. Після надання йому такого статусу з'ясовано, що відповідач був зареєстрований як підприємець, тому вважає, що виплачені службою зайнятості кошти підлягають поверненню.

Постановою Миколаївського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2010 року позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь Миколаївського районного центру зайнятості 12616 (дванадцять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 78 коп. незаконно отриманих відповідачем у вигляді допомоги по безробіттю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що позивач не відмовив йому у наданні статусу безробітного. Крім того, покликається на те, що підприємницької діяльності він не здійснював та не отримував свідоцтва про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, жодних доходів під час його перебування на обліку в центрі зайнятості з 21 липня 2008р. по 28 липня 2009р., крім виплат центру зайнятості, він не отримував. Також вказує на те, що позивач пропустив термін звернення до суду. Тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтовними, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представники позивача у судовому засіданні заперечили проти доводів апеляційної скарги, вважають такі безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду законним та обгрунтованим, таким, що постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду- без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржувану постанову - скасувати з наступних підстав.

Судом встановлено, що Миколаївський районний центр зайнятості 14 липня 2008 року зареєстрував, як такого, що шукає роботу ОСОБА_1, котрий звернувся з заявою у Миколаївський районний центр зайнятості для вирішення питання працевлаштування, надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, де зазначив, що не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, пенсії не отримує, інвалідності не має.

Згідно з наказом Миколаївського районного центру зайнятості від 21 липня 2008 року ОСОБА_1 з 21 липня 2008 року надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до проведеної звірки з базою даних юридичних та фізичних осіб, відповідач зареєстрований як фізична особа- підприємець з 23 червня 1997 року й на час надання йому статусу безробітного таку державну реєстрацію скасовано не було.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на момент реєстрації у центрі зайнятості відповідач був зайнятою особою відповідно до п.б ч.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення», відтак не мав права отримувати допомогу по безробіттю, а тому виплачена допомога по безробіттю за період з 21 липня 2008 року по 28 липня 2009 року в сумі 12616 грн. 78 коп. отримана відповідачем незаконно і підлягає стягненню.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991р. №803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Згідно з п.б ч.3 ст. 1 згаданого вище Закону в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Таким чином, особи, які мають статус суб'єкта підприємницької діяльності, незалежно від того отримують вони дохід чи ні, не можуть належати до осіб, що мають статус безробітного, адже підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, відповідно до ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Порядком реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу і безробітних, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998р. №578 передбачено, що при реєстрації в центрі зайнятості як шукаючого роботу громадянин повинен подати визначений цим порядком перелік документів. При цьому, він має повідомити спеціалісту центру зайнятості всі відомості, які можуть вплинути на порядок виплати та розмір допомоги по безробіттю.

Крім того, жодним нормативним документом не встановлено обов'язку служби зайнятості перевіряти під час реєстрації чи надання статусу безробітного поданих громадянином відомостей та можливості відмови у реєстрації чи наданні статусу безробітного (або відтермінування виплати допомоги по безробіттю) з підстав їх можливої недостовірності.

З матеріалів справи вбачається, що під час реєстрації в центрі зайнятості відповідач подав заяву про надання статусу безробітного, в якій він зазначив, що на даний час не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається й пенсії не отримує.

Разом з тим, відповідно до довідки Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області від 18 жовтня 2010 року відповідач був зареєстрований Миколаївською районною державною адміністрацією як фізична особа-підприємець 06 червня 1997 року, а 02 вересня 2010р. внесена заява щодо прийнятого рішення про припинення підприємницької діяльності до Єдиного державного реєстру (а.с.11). Отже, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості як особа, що шукає роботу, відповідач також мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, тобто належав до категорії зайнятого населення і не мав права на надання йому статусу безробітного, отримання платних соціальних послуг та виплату матеріального забезпечення.

Згідно з п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №357 від 20 березня 2006 року, у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законом порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Враховуючи ту обставину, що при зверненні до Миколаївського районного центру зайнятості відповідачем у заяві про надання статусу безробітного подано неправдиві відомості про те, що він не зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності, що призвело до незаконного отримання допомоги по безробіттю в розмірі 12616 грн. 78 коп., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій про підставність позовних вимог.

Разом з тим, покликання представника відповідача на порушення позивачем приписів ст.ст. 99, 100 КАС України щодо залишення без розгляду позову, поданого після закінчення шестимісячного строку звернення до суду, є безпідставними, оскільки позовна заява подана до суду першої інстанції 07 жовтня 2010р., а позивач дізнався про те, що відповідач є фізичною особою-підприємцем, 12 серпня 2010р. з відповіді на запити щодо проведення державної реєстрації фізичних осіб - підприємців, а доказів, які б спростовували наведене, відповідачем суду не надано.

Колегія суддів не бере до уваги також покликання апелянта на те, що він не здійснював підприємницької діяльності, не отримував жодних доходів, крім виплат центру зайнятості, та не отримував свідоцтва про реєстрацію, оскільки такі є безпідставними та необргунтованими.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що судом першої інстанції під час вирішення даної справи не враховано правила предметної підсудності, що призвело до вирішення справи неповноважним судом, оскільки як вбачається із матеріалів справи ця адміністративна справа в силу вимог ч.2 ст.18 КАС України предметно підсудна окружному адміністративному суду, так як позивачем у справі є орган державної влади.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду першої інстанції, оскаржувана постанова винесена з правильним застосуванням норм матеріального права, однак судом першої інстанції порушено норми процесуального права, справу розглянуто неповноважним судом, що у відповідності до вимог ст.202 КАС України є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254, 256 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 21 жовтня 2010 року у справі № 2а- 476/ 2010р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Миколаївського районного центру зайнятості (р/р 37177971900331 в ГУДК у Львівській області, МФО 825014, ЗКПО 23949770 м.Миколаїв, вул.І.Мазепи, 37, Львівська область) 12616 (дванадцять тисяч шістсот шістнадцять) грн. 78 коп. незаконно отриманих відповідачем у вигляді допомоги по безробіттю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді В.Я. Качмар

А.Р.Курилець

Повний текст постанови виготовлений 05.11.2013 року.