Ухвала суду № 34637567, 31.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року Справа № 36921/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного малого підприємства «Меддар» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року в адміністративній справі за позовом приватного малого підприємства «Меддар» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2011 року Приватне мале підприємство «Меддар» (надалі - ПМП «Меддар») звернулось до суду із позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.09.2011 року № 0002622300/23109.

В позові зазначається, що ДПІ у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ) при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки по взаєморозрахунках з ТзОВ «Галицька Деревообробна Група» (далі - ТзОВ «ГДГ») за січень 2011 року зробило безпідставний висновок про відсутність фактичного отримання товарів від ТзОВ «ГДГ» (безтоварність), оскільки господарська операція не підтверджується належними первинними документами.

У поданому запереченні відповідач зазначив, що на вимогу податкової служби для підтвердження податкового кредиту позивачем не було надано податкові накладні. Крім того, ТзОВ «ГДГ» з 01.10.2010 року жодної фінансово-господарської діяльності не проводило, а тому є сумнівним укладення договору з ПМП «Меддар».

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17січня 2012 року в задоволенні позову було відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ПМП «Меддар» просить скасувати вказане судове рішення та прийняте нове про задоволення позовних вимог, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Відповідно до ст.197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Підпунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПКУ - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6. ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього кодексу.

Судом встановлено, що на підставі наказу ДПІ у Шевченківському районі м. Львова від 12.08.2011 р. № 846 проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПМП „Меддар", по взаєморозрахунках з ТзОВ «ГДГ» за січень 2011 року. Результати невиїзної позапланової перевірки оформлені актом № 2067/23-1/22344645 від 22.08.2011 року з якого вбачається порушення ПМП «Меддар» п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПКУ, внаслідок чого встановлено завищення в січні 2011 року залишку від'ємного значення ПДВ (рядок 26) в сумі 6403,00 грн., завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (рядок 18) в сумі 13597,00 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у Шевченківському районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення № 0002622300/23109 від 14.09.2011 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 20000,00 грн.

Основою формування бухгалтерського, а відтак податкового обліку є господарська операція, яка впливає на стан зобов'язань, в тому числі податкових. Чинне законодавство встановлює необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Системний аналіз ст. 198 ПКУ дає апеляційному суду підстави стверджувати, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

На думку колегії суддів, наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно бази даних «AIC ОР»ДПА у Львівській області встановлено, що впродовж 2010 - 2011 років ТзОВ «ГДГ» не проводило імпортних операцій та не виписувало податкові векселі. Про відсутність господарської діяльності стверджує також її директор - ОСОБА_2 , який повідомив про те, що в грудні 2010 року угод з будь-якими підприємствами не укладав, придбання та реалізацію товарів (робіт, послуг) не здійснював, а також не уповноважував нікого для представлення iнтepeciв ТзОВ «ГДГ» з 01.01.2010 року по 20.01.2011 року.20.01.2011 року корпоративні права підприємства були продані ОСОБА_3

Разом з тим, було встановлено, що після придбання підприємства 22.01.2011 року гр. ОСОБА_3 було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку iз виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2010 року до ДПІ у Шевченківському районі, хоча фактично в грудні 2010 року він не обіймав кepiвної посади ТзОВ «ГДГ» та не був працівником даного підприємства.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що якщо договір підписаний від імені осіб, які заперечують свою участь у підписанні будь-яких первинних документів, то виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу Приватного малого підприємства «Меддар» слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206,254 КАС, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Приватного малого підприємства «Меддар» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2012 року в адміністративній справі №2а-10628/11/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді В.Я.Качмар

О.І.Мікула