Ухвала суду № 34637565, 05.11.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2013 року Справа № 876/8908/13 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Попка Я.С., Клюби В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бережани метал-транс» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року у справі за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Бережани метал-транс» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ :

26 квітня 2013 року Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Тернопільське ОВ ФСЗІ), звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Бережани метал-транс» (далі - ТзОВ «Бережани метал-транс») на користь Тернопільського ОВ ФСЗІ 6483,34 грн. адміністративно-господарських санкцій та 14,30 грн. пені за порушення термінів їх сплати.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року у справі № 819/1205/13-а позов задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ТзОВ «Бережани метал-транс» просить зазначену постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що обов'язок підприємства входить лише створення робочих місць, а працевлаштування інвалідів покладено на спеціальні органи. Зазначає, що позивачем не доведено, що непрацевлаштування інвалідів на підприємстві відбулось з вини відповідача.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги Тернопільського ОВ ФСЗІ, суд першої інстанції виходив із того, що у 2012 році загальна чисельність працюючих на ТзОВ «Бережани метал-транс» складала 12 осіб. Тому у відповідності до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складав 1 робоче місце. Відповідач не виконав належним чином встановлений норматив, внаслідок чого допустив заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за нестворене робоче місце для забезпечення працевлаштування інваліда. А оскільки таку санкцію відповідачем не сплачено, то йому нараховано пеню за несплату недоїмки за весь її строк. Доказів слати заборгованості відповідачем не надано, отже позовні вимоги про її стягнення слід задовольнити.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права та є правильними.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом із тим, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 року № 1836 «Про реалізацію статті 181 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» потреба у створенні інваліду, зареєстрованому в державній службі зайнятості як безробітний, спеціального робочого місця або ділянки виробничої площі та вимоги до них встановлюються індивідуальною програмою реабілітації.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що можливість реалізації інвалідами гарантованого державою права на працевлаштування нерозривно пов'язане із урахуванням їх особливих потреб щодо реалізації своїх творчих і виробничих здібностей і створення роботодавцями для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда.

Відповідно до ч. 3 п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Одночасно апеляційний суд звертає увагу на те, що приписами ст. 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Судом встановлено, що у 2012 році середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у ТзОВ «Бережани метал-транс» становила 12 осіб із середньомісячною заробітною платою штатного працівника у розмірі 1081 грн. (а.с.8).

Як слідує з матеріалів справи, ТзОВ «Бережани метал-транс» не інформував Бережанський районний центр зайнятості Тернопільської області та Теренопільський ОВ ФСЗІ про наявність вакантної посади для інваліда. При цьому відповідачем надано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів Форми № 10-ПІ, в якому в графі «середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність» стоїть прочерк. Згаданий звіт підписано керівником та головним бухгалтером ТзОВ «Бережани метал-транс» (а.с.7-8).

При цьому відповідачем не було сплачено у добровільному порядку адміністративно-господарських санкцій у розмірі 6483,347 грн. та пені у розмірі 14,30 грн. за порушення термінів їх сплати.

Доводи апелянта про те, що в обов'язок підприємства входить лише створення робочих місць, а не працевлаштування інвалідів спростовується ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», якою встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, долучені апелянтом до апеляційної скарги лист про створення робочих місць для інвалідів, адресований Теренопільському ОВ ФСЗІ, та звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2012 рік (а.с. 26-27) до уваги судом апеляційної інстанції не береться, оскільки з таких не видно, що вони були подані у відповідні державні органи.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бережани метал-транс» залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 травня 2013 року у справі № 819/1205/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Я.С.Попко

В.В.Клюба