Ухвала суду № 34637555, 31.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2013 року Справа № 50531/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,

з участю секретаря Рак Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2012 року в адміністративній справі за позовом приватного підприємства «Айслаг» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про скасування податкового повідомлення - рішення,-

в с т а н о в и в :

У січні 2012 року Приватне підприємство «Айслаг» (далі - ПП «Айслаг») звернулось із позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Луцької ОДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 06 грудня 2011 року №0003882301 про збільшення суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 274615,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в ході проведення позапланової виїзної перевірки підприємства Луцькою ОДПІ встановлено нікчемність правочину, укладеного між ПП «Айслаг» та ПП «Дніпрокомплект», що не відповідає дійсності, так як відповідно до договору на поставку товарів (нафтопродуктів), сторони виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. А тому позивач правомірно сформував податковий кредит з ПДВ за наслідками господарських операцій із ПП «Дніпрокомплект» на суму 274614,00 грн. за березень 2011 року.

У поданому запереченні Луцька ОДПІ позов не визнала, зазначивши, що відповідно до акту позапланової виїзної перевірки ПП "Айслаг" № 9440/23-2/13369787 від 23.11.2011 року встановлено порушення позивачем статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів з ПП «Дніпрокомплект». Також перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за березень 2011 року на 274614,10 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2012 року позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Підтримуючи свої вимоги, Луцька ОДПІ зазначає, що нею було правомірно збільшено суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість, оскільки операції з поставки товарів між ТОВ «ТД Папіру та картону» та ПП «Український центр екології» є нікчемними, а тому усі операції купівлі-продажу по ланцюгу не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до ПП «Айслаг» як вигодонабувача.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, апеляційний суд приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до акту № 9440/23-2/13369787 від 23.11.2011 року про результати проведення позапланової виїзної перевірки ПП «Айслаг» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Дніпрокомплект», їх реальності та повноти відображення в обліку за березень 2011 року, було встановлено порушення позивачем статті 215, пункту 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, здійснених ПП «Дніпрокомплект» з ПП «Айслаг». Також перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення статті 198 ПКУ, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит за березень 2011 року на 274614,10 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 06 грудня 2011 року №0003882301 про збільшення суми грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість в розмірі 274615,00 грн. (в тому числі: за основним платежем 274614,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,00 грн.) (а.с. 65).

Разом з тим, з акту перевірки ПП «Айслаг» вбачається, що висновок податкового органу про завищення підприємством податкового кредиту за березень 2011 року базується на тому, що правочин, укладений між позивачем та ПП «Дніпрокомплект» на придбання товарів (нафтопродуктів), Луцькою ОДПІ визнаний нікчемним внаслідок того, що господарські операції ПП «Дніпрокомплект» з учасниками попередніх ланцюгів постачань, зокрема з ПП «Український центр екології» та ТзОВ «ТД Папіру та картону» не спричиняють реального настання правових наслідків, не підтверджуються стосовно врахування реального часу їх здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що, в свою чергу, встановлено актом планової документальної виїзної перевірки ПП "Дніпрокомплект".

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено підстави для визнання правочину недійсним. Вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Факт реальності проведення операцій ПП "Айслаг" підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами та документами, що підтверджують якість та кількість товару поставленого позивачу, а саме: рахунками № 020303 від 02.03.2011р., № 110304 від 11.03.2011р., № 140301 від 14.03.2011р., №190301 від 19.03.2011р., №220301 від 22.03.2011р.; податковими накладними № 16 від 11.03.2011р., № 18 від 14.03.2011р., № 36 від 19.03.2011р., № 37 від 22.03.2011р.; паспортами якості № 521 від 30.09.2010р., №30 від 05.02.2011р., № 521 від 10.01.2011р.; сертифікатами відповідності; платіжними дорученнями № 695 від 04.03.2011р., №701 від 09.03.2011р., № 810 від 12.03.2011р., № 815 від 14.03.2011р., № 848 від 17.03.2011р., №852 від 18.03.2011р., №880 від 22.03.2011р., №863 від 21.03.2011р., №950 від 24.03.2011р., №953 від 25.03.2011р.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем - ПП "Айслаг" з ПП «Дніпрокомплект», що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а тому твердження податкового органу про нікчемність правочинів є безпідставними. Крім цього, відповідачем не було надано доказів, що вказані правочини визнані недійсними в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що правочин, укладений між позивачем та ПП «Дніпрокомплект», виконаний обома сторонами.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, що підтверджують господарські операції позивача із ПП «Дніпрокомплект» (договір, податкові накладні, рахунки, паспорти якості,сертифікати відповідності та платіжні доручення) відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

Колегія суддів наголошує, що не є обов'язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов'язань визнання нікчемними правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Підпунктами 198.1. - 198.3. Податкового кодексу України (далі - ПКУ) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6. ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього кодексу.

З огляду на те, що ПП «Дніпрокомплект» на момент виписки податкових накладних в адресу ПП «Айслаг» було зареєстрованим платником ПДВ, що не заперечується сторонами, тому податковий кредит, сформований товариством на підставі господарських операцій із ПП «Дніпрокомлект», є підтвердженим.

Колегія суддів зазначає, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, оскільки податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206,254 КАС, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області відхилити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2012 року в адміністративній справі №2а-0370/81/12 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий А.Р.Курилець

Судді В.Я.Качмар

О.І.Мікула