Постанова № 34634243, 06.11.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2013 р. Справа№ 910/14492/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кондес Л.О.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

За участю представників:

позивача: Семенець І.В. - пред. за дов. б/н від 02.01.2013;

відповідача: Курінський О.Г. - пред. за дов. б/н від 11.01.2013.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будконстракшн»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 року

у справі № 910/14492/13 (суддя - Грєхова О.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Бетон»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будконстракшн»

про стягнення 42440,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2013 позов задоволено повністю: підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконстракшн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Бетон" 37 600,00 грн. - основного боргу, 692,56 грн. - пені, 148,40 грн. - 3% річних та 1 720,50грн. - судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

В апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, що суд першої інстанції на підставі ст. 625 ЦК України та умов Договору застосував двічі штрафні санкції за одне і те саме порушення умов Договору. Також, зазначає що акти здачі-приймання робіт до Договору не містить прізвище, ім'я та по батькові уповноважених представників сторін, тобто підписи сторін не розшифровані, а тому немає змоги їх ідентифікувати, крім того, відсутня дата його складання, період виконання робіт та надання послуг, тобто є неналежним доказом приймання робіт. Скаржник, також посилається на порушення норм процесуального права в тому, що суд не відклав розгляд справи у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач повністю заперечує проти її доводів та просить оскаржуване рішення залишити без змін, оскільки акти здачі-приймання робіт відповідають вимогам чинного законодавства. 3% річних, як і інфляційні втрати, входять до складу грошового зобов'язання, тому суд першої інстанції не застосував двічі штрафні санкції, як помилково стверджує відповідач. Як зазначає позивач, нез'явлення відповідача в судове засідання не перешкоджало розгляду спору по суті.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2013 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено справу до розгляду на 06.11.2013.

В судове засідання 06.11.2013 представники сторін з'явилися.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 ГПК України, відповідно до яких апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес Бетон" звернулося з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будконстракшн" за Договором № 36/У-36-12 від 06.09.2012 року 42 440,96 грн., в тому числі: 41 600,00 грн. - основного боргу, 692,56 грн. - пені та 148,40 грн. - 3 % річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання умов Договору № 36/У-36-12 від 06.09.2012 року позивач надав відповідачу послуги за допомогою вібраційного котка LTD-216Н, № зав. 009059 № дв. 69720117 з машиністом (водієм) виконавця на об'єкті замовника "Будівництво торгівельно-розважального комплексу на перетині вул. Червоногвардійська та вул. Червоноткацької у Деснянському районі м. Києва", за які відповідач розрахувався частково, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка залишилась непогашеною відповідачем у добровільному порядку на день пред'явлення позову.

16.09.2013 представник ТОВ "Експрес Бетон" подав до суду першої інстанції заяву про зменшення розміру позовних вимог, а саме просив стягнути з відповідача 37 600,00 грн. - основного боргу (з урахуванням часткового погашення боргу в сумі 4 000 грн.), 692,56 грн. - пені та 148,40 грн. - 3 % річних.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2012 між ТОВ "Експрес Бетон" (виконавець) та ТОВ "Будконстракшн" (замовник) укладено Договір № 36/У-36-12 про надання послуг (Договір).

Пунктом 1.1. Договору сторони погодили, що виконавець зобов'язується надати замовнику в установленому Договором порядку послуги за допомогою вібраційного котка LTD-216Н, № зав. 009059 № дв. 69720117 з машиністом (водієм) виконавця на об'єкті замовника "Будівництво торгівельно-розважального комплексу на перетині вул. Червоногвардійська та вул. Червоноткацької у Деснянському районі м. Києва" на умовах згідно даного Договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані виконавцем послуги в строки та на умовах, передбачених Договором.

Згідно з п. 6.5. Договору передача-приймання наданих послуг у відповідності з даним договором оформлюється сторонами шляхом підписання актів передачі-приймання наданий послуг.

Пунктом 11.3 даного Договору визначено, що Договір набирає сили з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2012 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами фінансових зобов'язань за даним договором. У випадку, якщо сторони не розірвуть даний договір, він вважається продовженим на кожний наступний рік.

На виконання договірних зобов'язань позивач надав відповідачу обумовлені Договором послуги на загальну суму 293 725,00 грн., про що сторонами підписано акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с. 17-27):

№ ЕБ-09/29/02 за вересень 2012 року на загальну суму 54 900,00 гр.;

№ ЕБ-10/31/13, № ЕБ-10/08/02, №ЕБ-10/08/01 за жовтень 2012 року на загальну суму 60 025,00 грн.;

№ ЕБ-11/01/02 за листопад 2012 року на загальну суму 45 600,00 грн.;

№ ЕБ-12/10/01 за грудень 2012 року на суму 59 400,00 грн.;

№ ЕБ-04/30/05 за квітень 2013 року на загальну суму 23 000,00 грн.;

№ ЕБ-05/13/07, №ЕБ-05/13/06, № ЕБ-05/13/05 за травень 2013 року на загальну суму 32 200,00 грн.;

№ ЕБ-06/10/19 за червень 2013 року на загальну суму 18 600,00 грн.

Відповідно до виписок по особистому рахунку позивача (а.с. 28-43; 45; 47; 49-51) відповідачем оплачені послуги частково, у сумі 252 125,00 грн., у зв'язку з чим за відповідачем виник залишок заборгованості в сумі 41 600,00 грн., доказів погашення якого відповідач суду не надав.

Колегія суддів погоджується з позицію суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п. 2.1.1. Договору ціна надання послуг одним транспортним засобом становить з урахуванням ПДВ - 300,00 грн. за 1 (одну) годину надання послуг та з урахуванням вартості використаного палива. Пунктами 2.1.2., 2.1.3. Договору визначені ціни за доставку транспортного засобу та вартість послуг, які надаються у вихідний день.

Пунктом 2.4 Договору сторони визначили наступний порядок розрахунків:

- замовник (відповідач) зобов'язується до початку надання послуг по цьому договору перерахувати на розрахунковий рахунок виконавця попередню оплату в сумі 12 000,00 грн. з ПДВ. До цієї суми входить сума доставки транспортного засобу на об'єкт замовника та сума оплати перших 33-х годин надання послуг транспортним засобом на об'єкті замовника (п. 2.4.1 п. 2.4 Договору);

- оплати за надані послуги замовник (відповідач) зобов'язаний здійснювати протягом 4-х робочих днів з дати підписання актів передачі-приймання наданих послуг, які підписуються сторонами до 5-го числа кожного наступного місяця на підставі даних подорожніх листів транспортного засобу, у відповідності з даним договором (п. 2.4.2 п. 2.4 Договору);

- остаточний розрахунок за надані виконавцем послуги замовник здійснює протягом 4-х робочих днів після підписання останнього акту передачі-приймання наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін після завершення надання всіх послуг у відповідності з даним Договором.

Загальна вартість послуг, що надаються згідно з Договором, визначається з вартості наданих послуг, зазначених в актах приймання-передачі послуг згідно з Договором (пункт 2.6 Договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналогічні приписи містяться і в ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підпис сторони (сторін) на правочині підтверджує лише форму правочину, в якій його вчинено - письмову, а відповідно, сам факт вчинення правочину юридичними особами підтверджується наявністю печатки на документі, вчиненому в письмовій формі. (Постанова Вищого господарського суду від 01.11.2011 у справі №21/235-09)

Щодо актів здачі-приймання робіт (надання послуг) в період з вересень 2012 по грудень 2012 включно та з квітень 2013 по червень 2013 включно, то вони підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та затверджені від позивача - Директором, від відповідача - начальником управління механізації, тобто особами, що підписали Договір. Вказані акти скріплені печатками підприємств та містять дати їх підписання. Також, акти відповідачем не оспорювались до розгляду справи в суді апеляційної інстанції та відповідач здійснював оплату наданих послуг і після звернення позивача з позовом до суду першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи. Тобто, акти здачі-приймання робіт до Договору є належним доказом виконання позивачем та приймання відповідачем робіт.

Зобов'язання, встановлені п. 2.4 Договору, відповідач виконав неналежним чином, перерахувавши позивачу грошові кошти лише в сумі 252 125,00 грн. Під час розгляду справи в суді першої інстанції (05.08.2013), відповідачем перераховано на рахунок позивача 4 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача №26003201979000 з 05.08.2013 до 05.08.2013, доданою позивачем до заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с. 60-61).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

В ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідачем не надано до суду першої інстанції жодних доказів відсутності своєї вини в не виконанні зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг згідно з Договором. Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем документально підтверджений доказами, наявними в матеріалах справи., у зв'язку з чим, суд першої інстанції правомірно задовольнив заявлені вимоги про стягнення з відповідача 37 600,00 грн. - основного боргу.

Позивач, також, просить стягнути з відповідача 692,56 грн. - пені, нарахованої за період з 15.06.2013 до 25.07.2013 (41 день).

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Пунктом 7.3. Договору сторони передбачили, що за недодержання передбачених розділом 2 "Вартість послуг та порядок розрахунків" даного договору, строків здійснення оплат замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на період, за який стягується пеня, від вартості неоплачених послуг у відповідності з даним договором, за кожний день затримки платежу.

На підставі викладеного, позивачем правильно розрахована (розрахунок (а.с. 11), що перевірено судом першої інстанціїта апеляційним судом) заявлена до стягнення пеня за період з 03.07.2012 р. по 31.12.2012 р. в сумі 12661,74 грн., а тому в частині стягнення пені позов правомірно задоволено судом першої інстанції в заявленій сумі.

Позивач, також, просить стягнути з відповідача 148,40 грн. - 3% річних, які нараховані за той самий спірний період.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (Постава Верховного суду України від 12.12.2011 у справі № 3-132гс11).

Згідно приписів ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (див. п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ деяких норм матеріального права»)

Чинне законодавство не містить обмежень одночасного стягнення пені (ч. 3 ст. 549 ЦК України та ч. 1 ст. 230 ГК України) та 3% річних (ч.2 ст. 625 ЦК України), про що свідчить практика Верховного суду України та Вищого господарського суду України, у зв'язку з чим твердження відповідача, щодо подвійного стягнення штрафних санкцій за оскаржуваним рішенням є безпідставними.

Розрахунок позивача є правильним, а вимога заявлена правомірно, відповідно до норм чинного законодавства, а відтак обґрунтовано задоволено судом першої інстанції.

Відповідач необґрунтовано посилається на порушення норм процесуального права в тому, що суд не відклав розгляд справи, на що варто зазначити наступне:

У разі необхідності розгляд справи може бути відкладено (стаття 77 ГПК України), зокрема, з метою: одержання необхідних доказів чи обґрунтованого розрахунку стягуваної (оспорюваної) суми; надіслання відповідачеві чи іншим особам, які беруть участь у справі, копій позовних матеріалів.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому, неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (див. Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Отже, відкласти розгляд є правом, а не обов'язком, тому суд першої інстанції, визнавши матеріали справи достатніми мав право розглянути справу за відсутності представника відповідача, який не повідомив суд про причини своєї неявки, хоча як свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, отримав ухвалу про порушення провадження у даній справі 07.08.2013 року (а. с. 2).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Будконстракшн» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2013р., як необґрунтована, задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, тому відсутні підстави для його скасування або зміни.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будконстракшн» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2013р. у справі №910/14492/13 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/14492/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Кондес Л.О.

Судді Ропій Л.М.

Рябуха В.І.