Постанова № 34634176, 07.11.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2013 р. Справа № 917/1209/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Гончар Т. В.

при секретарі - Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - Максименка А.Ю., дов.№40-21/155 від 20.08.2013 (копія у справі)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Легбудпроект» (вх. №2925П/3-10) на рішення господарського суду Полтавської області від 05.09.2013 у справі №917/1209/13

за позовом Публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод», м. Кременчук Полтавської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Легбудпроект», м. Кременчук Полтавської області

про стягнення неустойки та штрафу у сумі 30 446,26 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод», звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ТОВ «Легбудпроект» з позовною заявою про стягнення 0,1% неустойки в розмірі 9953,50 грн. та 7% штрафу у розмірі 20 492,76 грн. за договором підряду №40-15-17 від 04.09.2012.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 05.09.2013 у справі №917/1209/13 (суддя Тимощенко О.М.) позовні вимоги задоволені. Стягнуто з ТОВ «Легбудпроект» на користь ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» неустойку в розмірі 9953,50 грн. та штраф у розмір 20492,76 грн., а також 1720,50 грн. судового збору.

Відповідач, ТОВ «Легбудпроект», з рішенням господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського Полтавської області від 05.09.2013 у справі №917/1209/13 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповно з'ясував обставини справи, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

Також відповідач надав доповнення до апеляційної скарги, в яких просить стягнути з ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» судовий збір в розмір 860,25 грн.

Позивач, ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод», надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду Полтавської області від 05.09.2013 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без змін.

Розгляд справи відкладався.

04.11.2013 на адресу Харківського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання з проханням провести судове засідання без участі представника ТОВ «Легбудпорект» через економію обігових коштів для фінансування відрядження працівників підприємства.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте представники відповідача не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 04.09.2012 між ПАТ «Кременчуцький сталеливарний завод» (замовник - позивач по справі) та ТОВ «Легбудпроект» (підрядник - відповідач по справі) був укладений договір підряду №40-15-17, за умовами якого підрядник зобов'язався здійснити своїми силами і засобами роботи з ремонту покрівлі ФЛЦ в вісях 3-33 (6-7 прогін); Ж2-К за виключенням покрівлі ліхтарів (надалі - роботи) і здати замовнику у встановлений термін, визначений договором, об'єкти у відповідності до кошторисної документації, технічного завдання і графіку виконання робіт і оплати, за поставлені підрядником матеріали, а замовник зобов'язався передати підряднику у встановленому договором порядку затверджену проектно-кошторисну документацію, необхідну для виконання робіт, а також прийняти від підрядника згідно з актом виконаних робіт об'єкти та оплатити виконані роботи, згідно з умовами договору.

В розділі 4 сторони визначили терміни виконання робіт. Так, згідно п. 4.1 договору роботи повинні бути виконані в термін 47 календарних дня, з моменту передачі відповідачу матеріалів позивача, що оформляється актом приймання передавання давальницьких матеріалів та надання відповідачу позивачем доступу до об'єкту, що оформлюється актом-допуску. Датою виконання робіт вважається дата підписання сторонами акта виконаних робіт (п. 4.2 )

Відповідно до пункту 6.1 передача робіт підрядником і приймання їх замовником здійснюється шляхом підписання акта виконаних робіт.

Також сторони узгодили питання щодо відповідальності за порушення умов даного договору. Так, за порушення строків виконання робіт з вини підрядника встановлених у пункті 4.1 договору, він сплачує замовнику неустойку у розмірі 0.1% від вартості не виконаних робіт за кожен день. За прострочення виконання робіт, з вини підрядника, понад 30 днів додатково - сплачує штраф у розмірі 7% від вартості невиконаних робіт (п. 10.2 договору).

Даний договір підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками обох підприємств.

Позивач 12.09.2012 передав відповідачу давальницькі матеріали, що було оформлено відповідним актом №397.

Цього ж дня, 12.09.2012, між сторонами був підписаний акт-допуск для виробництва будівельно-монтажних робіт.

За умовами договору виконання робіт повинно було розпочатися з дати підписання акту приймання-передавання давальницьких матеріалів та акту-допуску, тобто з 12.09.2012, і тривати 47 календарних дня. Тобто роботи повинні бути виконані та здані позивачу до 31.10.2012.

Звертаючись до суду першої інстанції за захистом своїх прав, позивач посилається на те, що відповідачем, в порушення умов договору, було допущено порушення строків виконання робіт з вини підрядника на 34 дні з 31.10.12р по 03.12.2012 на суму 292 753,70 грн., що підтверджується відповідним актом приймання виконаних робіт, підписаним зі сторони позивача головним інженером, а зі сторони відповідача - директором ТОВ «Легбудпроект» 03.12.2013.

Зазначений акт став підставою для звернення 28.01.2013 позивача до відповідача з претензією №40-21/20 з проханням у добровільному порядку відшкодувати завдані збитки та сплатити суму штрафу за порушення умов договору підряду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що в даному випадку позовні вимоги щодо стягнення з підприємства відповідача сум штрафу та неустойки підтверджується наявними доказами, що є в матеріалах справи, а також передбачені умовами договору.

Колегія суддів апеляційної інстанції цілком погоджується із висновком господарського суду Полтавської області, вважає його таким, що відповідає дійсності та підтверджується матеріалами справи.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 198 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зобов'язання за договором підряду регулюються главою 61 Цивільного кодексу України.

Так, згідно з вимогами частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Пунктом 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передбачено, що передавання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Як вже було зазначено, 12.09.2012 сторони підписали акт передавання давальницьких матеріалів, і за умовами договору саме з цієї дати почався перебіг строку виконання робіт.

З огляду на те, що термін виконання робіт складає 47 календарних дня, як то передбачено договором підряду, роботи повинні були бути виконані та здані позивачу до 31.10.2012.

Проте, акт приймання виконаних робіт №2, наявний в матеріалах справи, 03.12.2012 підписаний з боку позивача головним інженером, а з боку відповідача директором ТОВ «Легбудпроект».

Умовою спірного договору визначено, що саме з дати підписання акту приймання виконаних робіт, роботи можна вважати такими, що виконані та передані підрядником і, відповідно, прийняті замовником.

Зважаючи на підписання сторонами акту приймання виконаних робіт, яке відбулося 03.12.2012, виконання робіт дійсно було прострочено на 34 дні, тобто з 31.10.2012 по 03.12.2012.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність факту порушення відповідачем умов спірного договору підряду в частині терміну виконання робіт.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Умовами договору сторони передбачили відповідальність за порушення строків виконання робіт з вини підрядника, встановлених у пункті 4.1 договору. Так, підрядник зобов'язався сплатити замовнику неустойку у розмірі 0,1% від вартості не виконаних робіт за кожен день та за прострочення виконання робіт, з вини підрядника, понад 30 днів додатково, зобов'язався сплатити штраф у розмірі 7% від вартості невиконаних робіт.

Таким чином, позивач цілком правомірно та обґрунтовано нарахував відповідачу неустойку у сумі 9953,50 грн. та штраф у сумі 20 492,76 грн., що було передбачено умовами спірного договору підряду.

В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми процесуального права, оскільки позивачем не було надіслано відповідачу копію позовної заяви. Таким чином, відповідач був позбавлений передбаченого законом права надати заперечення на позовну заяву.

З цього приводу колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що згідно матеріалів справи позивач направляв копію позовної заяви відповідачу, на підтвердження чого надав поштову квитанцію від 01.08.2013 та опис вкладення у цінний лист (арк. с. 16-17).

Крім того, слід відмітити, що відповідач був обізнаний про розгляд даної справи в суді першої інстанції, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення, отримане особисто представником відповідача 28.08.2013 (арк. с. 42). Проте, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом на участь в судовому засіданні, про що свідчить його клопотання з проханням розглядати справу за його відсутності (арк. с. 47). Ані відзиву, ані заперечень на позовну заяву відповідачем надано не було.

Стосовно посилань відповідача в апеляційній скарзі на той факт, що виконання робіт відбулося ще 27.11.2012, що підтверджується підписом Технагляду ПАТ «КСЗ» Карповим С.С. на акті приймання виконаних робіт №2, яким було засвідчено виконання даних робіт, колегія суддів зазначає, що не може прийняти їх до уваги.

Як вже було зазначено, сторони спірного договору підряду самі визначили момент виконання робіт, а саме дату підписання акту приймання виконаних робіт сторонами за договором.

Таким чином, з огляду на те, що за приписами чинного законодавства сторони є вільними в укладенні договору, посилання відповідача на той факт, що 27.11.2012 комісією був проведений огляд виконаних робіт, не може вважатися датою приймання-передачі виконаних робіт, адже цією датою може вважатися лише дата підписання акту приймання виконаних робіт.

Щодо актів, про тимчасове припинення робіт, копії яких було надано відповідачем до суду апеляційної інстанції на підтвердження того, що підписання акту приймання виконаних робіт має бути відстрочено на 10 днів, суд апеляційної інстанції не може прийняти їх до уваги, оскільки: по-перше, дані документи не були предметом дослідження в суді першої інстанції, по-друге, акти складені в односторонньому порядку, з них не вбачається погодження з замовником, по-третє, суду апеляційної інстанції надані копії, які не завірені належним чином.

В даному випадку відповідач ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді не надав належних та допустимих доказів на підтвердження виконання умов спірного договору підряду №40-15-17 від 04.09.2012 без порушень.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції, ретельно дослідивши та вивчивши матеріали справи, дійшла висновку, що заявником апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю «Легбудпроект» не було надано жодних належних доказів на підтвердження своїх заперечень ані в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції.

Таким чином, рішення господарського суду Полтавської області від 05.09.2013 у справі №917/1209/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Легбудпроект» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 05.09.2013 у справі №917/1209/13 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови підписано 07 листопада 2013 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Гончар Т. В.