Постанова № 34625015, 07.11.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р. Справа № 922/3646/13

У складі колегії суддів: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №3077 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 10.09.13р. у справі № 922/3646/13

за позовом ОСОБА_1, с. Прислуч

до ПАТ "Миропільська паперова фабрика" , м. Харків

про стягнення 62 676,25 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного АТ "Миропільська паперова фабрика", м. Харків 62676,25 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 10.02.2012 р. по 30.05.2013 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2013 р. прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 10.09.2013 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.09.2013 р. у справі № 922/3646/13 (суддя Смірнова О.В.) провадження у справі № 922/3646/13 припинено на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України.

Позивач не погодився з ухвалою господарського суду Харківської області від 10.09.2013 р. про припинення провадження у справі № 922/3646/13 та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу господарського суду першої інстанції та направити справу на розгляд до господарського суду Харківської області. Заявник апеляційної скарги вважає, що припиняючи провадження у справі, господарський суд Харківської області порушив норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження, розгляд скарги призначено на 23.10.2013 р. у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Кравець Т.В., суддя Плахов О.В.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 18.10.2013р. у зв'язку з відпусткою судді Кравець Т.В. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М. суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 р., враховую неявку представників сторін, розгляд справи відкладено на 04.11.2013 р.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання 04.11.2013 р. вдруге не прибув, уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Позивач в судове засідання 04.11.2013 р. вдруге не прибув, уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи встановлений процесуальним законом 15-ти денний строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду та те, що клопотання про продовження строків розгляду справи до Харківського апеляційного господарського суду не надходило, сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судової колегії відсутні правові підстави для відкладення розгляду справи. Крім того, п. 7, п. 4 резолютивних частин ухвал Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2013 р. та 23.10.2013 р. сторони попереджено, що їх нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції не тягне за собою перенесення розгляду справи на інший строк та не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву (апеляційну скаргу) і витребувані господарським судом документи не подано, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи належне повідомлення учасників справи про час та місце розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі вказаних представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ПАТ «Миропільська паперова фабрика» середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні з 10.02.2012 р. по 30.05.2013 р. у розмірі 62676,25 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.09.2013 р. позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до провадження.

Матеріали справи також свідчать про те, що ухвалою господарського суду Харківської області від 05.04.2013 р. порушено провадження у справі №922/3646/13 про банкрутство ПАТ «Миропільська паперова фабрика», введено процедуру розпорядження майном.

Офіційне оголошення про порушення зазначеної справи про банкрутство опубліковано в газеті "Голос України" № 72 від 13.04.2013 року.

Матеріали даної справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 з кредиторськими вимогами до ПАТ «Миропільська паперова фабрика» в рамках справи про банкрутство останнього відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Господарський суд згідно з оскаржуваною ухвалою від 10.09.2013 р. припинив провадження у справі № 922/3646/13.

Припиняючи провадження у справі, місцевий господарський суд вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" конкурсні кредитори за вимогами, які виникли додня порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. З посиланням на зазначене, господарський суд дійшов висновку про те, що вимога позивача стягнути з відповідача 62676,25 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період 10.02.2012 року по 30.05.2013 року в окремому позовному провадженні не відповідає належному способу захисту порушених, на думку позивача, його прав та інтересів, відповідно до норм ст. 1, ч. 2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; тому, розгляд вказаної вимоги неможливий поза межами справи про банкрутство.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, суд при прийнятті ухвали безпідставно посилався на ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", однак зазначені обставини не призвели до прийняття неправильної ухвали по суті спору.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що господарський суд першої інстанції помилково послався на ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки зазначеною статтею (в редакції Закону станом на 19.01.2013 р.) встановлено порядок відмови в прийнятті заяви про порушення провадження у справі про банкрутство. Тобто вона не має відношення до порядку подання кредиторських вимог до боржника, як про це зазначив господарський суд Харківської області. Отже, з посиланням, в т.ч. на зазначену норму права, провадження у даній справі не може бути припинено.

Однак, зазначені обставини не призвели до прийняття неправильної ухвали, та, відповідно, вони не можуть бути підставою для її скасування.

Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема в п. 32 Інформаційного листа від 13.08.2008 р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних запис ках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року». Аналізуючи практику застосування господарськими судами окремих норм Господарського процесуального кодексу України, Вищій господарський суд України зазначив, що якщо помилка місцевого господарського суду у застосуванні норм матеріального права не вплинула на загальну правову оцінку обставин справи та на правильність судового висновку щодо вирішення спору, то у суду апеляційної інстанції немає підстав для скасування відповідного судового рішення. Водночас, апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів визначений статтею 16 ЦК України.

Статтею 1 ГПК України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

За положеннями п. 7 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Згідно ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Разом з тим, за змістом п. п. 2-3 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитори за вимогами щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також за вимогами щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування мають право протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна. Господарський суд зобов'язаний прийняти заяву кредитора, подану з дотриманням вимог цього Закону та Господарського процесуального кодексу України, про що виноситься ухвала, в якій зазначається дата розгляду заяви.

Згідно з п. 4 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. Відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.

Отже, даною статтею унормовано правило звернення з кредиторськими вимогами до боржника щодо виплати заробітної плати з в межах справи про банкрутство.

До того ж, за змістом ч. 9 ст. 16 ГПК України, справи у майнових спорах, передбачених п. 7 ч. 1 статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Таким чином, ОСОБА_1 може скористатися наданим йому законом правом на звернення з кредиторськими вимогами до ПАТ "Миропільська паперова фабрика", м. Харків в межах справи про банкрутство останнього.

До того ж, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є спеціальним законом, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, питання, які пов'язані з відновленням платоспроможності боржника або його ліквідацією, повного або часткового задоволення вимог кредиторів необхідно вирішувати саме в межах провадження у справі про банкрутство цього боржника.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про необхідність припинення провадження у даній справі на підставі, але за інших підстав, ніж були вказані судом першої інстанції, а саме за п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Таким чином, висновки, викладені в оскаржуваній ухвалі господарського суду від 10.09.2013 р. частково відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника апеляційної скарги, з яких оскаржується ухвала від 10 вересня 2013 року про припинення провадження у справі № 922/3646/13, не можуть бути підставами для її скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_1, с. Прислуч залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 10.09.2013 р. у справі № 922/3646/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст складено 07.11.2013 р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.